ВІРТУОЗНА ХОДА ЛЬВІВСЬКИХ «ВІРТУОЗІВ»

Теплий травень, оживляючи все навколо, приніс в одне з найпрекрасніших міст України музичний порив надзвичайної емоційності. Це вже традиційний фестиваль високого мистецтва «Віртуози». Якщо вести відлік його суто української прописки, то нинішнє музичне свято мало стати тринадцятим. Однак його організатори — Львівська філармонія, облдержадміністрація за підтримки деяких польських фірм поставили на афішах фестивалю число 21. І це відповідає істині, адже музичний довгожитель розпочав у Львові свою переможну ходу під назвою «Віртуози країни». А з набуттям Україною незалежності став просто «Віртуозами». Хоча не втратив ні свого значення, ні рівня. Для Львова він — потреба духовної сутності, прагнення віддати, поділитися тим внутрішнім багатством, яке таїть у собі музика, тим більше що виконується вона чудовими музикантами сучасності.

І це не просто слова. «Талісманом» нинішніх «Віртуозів» став приїзд великого Маестро, скрипаля Олега Криси разом зі своєю музичною сім’єю. Олег Васильович жив у Львові і починав свою музичну освіту в спеціалізованій школі імені Соломії Крушельницької. Це потім були Москва, перемоги в численних міжнародних конкурсах, переїзд у США, світове визнання... Тому переддень свого шістдесятиріччя видатний скрипаль хотів зустріти саме в Україні, вдома (у Львові живе його мама та численна рідня), взявши участь у «Віртуозах», потім виступивши в Києві, а згодом і в Москві — у спільному концерті також із колишнім львів’янином, віртуозним музикантом Юрієм Башметом. Однак першим у цьому турне став Львів, і львів’яни це оцінили.

На відкритті фестивалю яблуку ніде було впасти. Не лише славетні львівські професіонали-музиканти, котрі випестували не одне покоління великих майстрів, із захопленням вслухалися в крилаті (й еталонні, як вони казали) звуки скрипки Олега Криси, а й львівська музична молодь із замилуванням споглядала на великого Маестро і, звісно, потай мріяла досягти таких самих вершин. Олег Криса разом зі своїм рідним братом Богданом Крисою (нині киянином і викладачем Київської музичної академії), сином Петром, уже теж відомим у західних колах скрипалем, та симфонічним оркестром Львівської філармонії під керуванням заслуженого артиста України професора Івана Юзюка відкривали фестиваль. Почали з Концерту для двох скрипок і струнних Й.-С.Баха, музикою якого, як кажуть музиканти, все починається й усе закінчується. Далі прозвучало Кончерто гросо №3 Альфреда Шнітке, присвячене, зокрема, Олегу Крисі та його дружині, піаністці Тетяні Чекіній. У Львові цей твір виконувався вперше. Солірували батько і син Криси. Петро просто жив мелодією, здавалося, музика Шнітке буквально всоталася в усі його клітинки, настільки проникливим та органічним було виконання. А ось Чайковський, Концерт для скрипки з оркестром, блискуче прозвучав у сольному виконанні Маестро, і, напевно, ніхто не зміг би зіграти яскравіше і виразніше.

Наступний день фестивалю (вечірній концерт) було присвячено сольній програмі Олега Криси та його дружини Тетяни Чекіної, які виконували І.Брамса, Й.-С.Баха, В.Уолтона, І.Карабиця, Г.Венявського.

А денний концерт цього дня присвячувався юним талантам і називався «Таланти третього тисячоліття». Олег, Петро та Богдан Криси грали твори Вівальді, Баха, Бріттена, Паганіні, Венявського, Сарасате разом із кращими учнями музичної школи-інтернату імені Соломії Крушельницької. Можна уявити стан цих дітей, котрі грали разом із великими. Може, для когось цей концерт і зустріч із Маестро стане переломною подією в житті, приведе згодом на той музичний олімп, на якому сьогодні перебуває їхній земляк. А талановитих юних музикантів у Львові не бракує, тому загальний девіз нинішнього фестивалю — «Львівські корифеї та львівська музична молодь», зустріч різних поколінь.

Своє шістдесятиріччя в рідне місто приїхав відсвяткувати ще один відомий скрипаль, нині житель США Юрій Мазуркевич. А визнаний піаніст Борис Блох, який уже брав участь у «Віртуозах» і виступав раніше із сольними концертами, на цьому фестивалі грав у дуеті з талановитою молодою львів’янкою (зараз вона навчається і працює в Австрії) Ганною Савицькою у вечорі концертів Антоніна Дворжака, які прозвучали у Львові також уперше. Серед гостей були піаніст Артур Грін (США), який уперше взяв участь у львівському фестивалі, диригент Зигмунд Ріхерд (Польща) та чимало інших його співвітчизників, котрі приїхали в західноукраїнське місто і на музичний фестиваль, і на Дні Кракова у Львові. Так, уперше у Львові прозвучала ораторія «Створення світу» Гайдна, яку виконали капела «Краков’єнсис», камерний хор «Глорія» (Польща) і камерний оркестр Львівської філармонії «Віртуози Львова». Чимало й інших музикантів-солістів з успіхом виступили у «Віртуозах». Про всіх розповісти просто неможливо, адже в рамках фестивалю було дев’ятнадцять концертів і практично кожен із них став подією в музичному житті міста.

Серед молодих львівських дарувань, які торують собі дорогу на Заході (отримавши стипендії в престижних музичних вузах інших країн), можна назвати Олега Каськіва, Андрія Бурка та інших, котрі приїхали до Львова разом зі своїм учителем Альберто Лисим, скрипалем зі Швейцарії, а також Соломію Сороку, яка живе зараз у США, та й львів’ян: лауреата міжнародних конкурсів, багатообіцяючого піаніста Дмитра Онищенка, лауреата міжнародних конкурсів Яромира Боженка та інших.

Взагалі ж фестиваль був сповнений прем’єр і музичних відкриттів. Так, спеціально до фестивалю Львівська державна хорова капела «Дударик» спільно з камерним оркестром «Віртуози Львова» під керуванням Сергія Бурка підготувала Кантату №21 Й.-С.Баха і блискуче її виконала. А відомий український композитор, львів’янин Мирослав Скорик написав Концерт №4 для скрипки з оркестром, прем’єра якого також відбулася в рамках фестивалю.

У двотижневій яскравій музичній феєрії був і виступ заслуженої артистки України, також львів’янки Етелли Чуприк (вона виконала твори Шопена, Шумана та Ліста), і приїзд Богодара Которовича (до речі, він як колишній львів’янин теж завжди буває на фестивалі), під керуванням якого симфонічний оркестр Львівської філармонії виконав Бетховена, Бруха, Барвінського, і, звісно ж, виступ Національного оркестру народних інструментів під керуванням народного артиста України, професора Віктора Гуцала, який завершував 2 червня фестивальну ходу.

Звучала не лише серйозна, сповнена глибокого сенсу й людських емоцій класична музика, а й джазова (її кращі представники — «Київ-Брасс-квінтет» і польська група під керуванням Ярка Сметани), і народна. Концерти проходили в концертному залі Львівської філармонії, залі Львівської державної музичної академії ім. Лисенка, яка наступного року відзначатиме своє 150-річчя, у львівських храмах та Італійському дворику історичного музею, улюбленому місці музикантів. Може, комусь щось не сподобалося, але справжні цінителі й любителі музики в кожному фестивальному дні знаходили для себе нове, цікаве.

Збагачені позитивними емоціями, львів’яни житимуть очікуванням нових зустрічей із «Віртуозами», хоча музичне життя міста насичене й розмаїте. Але цей фестиваль завжди вирізняється з-поміж інших. І слава Богу, що не перевелися у нас ще таланти, пускають вони тут свої росточки, підростають на благодатній землі, аби потім заявити про себе на повний голос. Ось тільки, на жаль (скільки вже про це писано-переписано, говорено-переговорено), поки що справжньому талантові частіше доводиться шліфувати свої «діамантові грані» вдалині від рідної України. Матеріальні й побутові проблеми не дозволяють йому повністю присвятити себе отриманому згори дару. Та добре й те, що не поривають вони з країною, у якій народилися, а навпаки — пишаються цим і славлять її. І ми пишаємося ними. Хай не збідніє земля наша талантами й надалі...