Відображення: у воді й на суші

У Французькому культурному центрі проходить виставка Катрін Ван ден Стін, випускниці Вищої національної школи мистецтв Парижа. Експозиція називається «У світлі світу». Роботи художниці вирізняються незвичною технікою: мадам Стін поєднує олійний живопис із цифровими фотографіями.

Втім, стиль Катрін Ван ден Стін деякі критики називають «фігуративною абстракцією». Художниця висвітлює життя в його різноманітних деталях. Вона бачить глибину, якої часто люди не помічають у вирі буденності.

А ось сам метод – поєднання живопису олійною фарбою із попередніми зйомками на цифрову камеру – Катрін опанувала, перебуваючи в садибі Вілларсо в рамках заходів асоціації La Source. Її перша персональна виставка відбулася в 1987 році у Парижі. Після цього було ще десять «звітів про виконану роботу».

Нині Катрін Ван ден Стін живе і працює в містечку Сержі (25 кілометрів на північ від Парижа). І її робота як художниці — це насамперед «робота очей». Вона не пише уявні образи. Не вигадує інший світ, окрім того, в якому живе. Вона ніби веде діалог із допомогою своїх картин, розповідаючи про швидкоплинність життя, про непримітні, на перший погляд, речі.

Якщо коротко викласти, над чим працює Катрін Ван ден Стін, то це «бачення того, чого людина не може подолати і чим вона не може керувати». Наприклад, це світло — як не крути, а є ранок, день, вечір і ніч. Те ж саме з тінню. Далі — тривимірний простір — довжина, висота, ширина...

На запитання «ДТ», чому кожна робота мадам Стін називається так просто, навіть однозначно (наприклад, «Пейзаж, поле», «Два кедри», «Міські дерева»), художниця відповіла:

— Для мене «Кедр» і «Від­дзеркалення» — це вже поезія. Кожне слово несе певну поетику.
Головне, що роботи яскраві.
Я ще на етапі підготовки полотна вловлюю це світло. Хочу, щоб воно йшло до нас від кожної картини і поверталося назад. Так відбувається якийсь енергообмін. Наприклад, на картині «Архітектура, віддзеркалення-2» зображено міську префектуру. Цей будинок мені подобається, хоча споруджений давно. Але час його не псує. Поруч — невеличкий басейн... І ось я спробувала впіймати «віддзеркалення» у воді всіх цих вертикальних і горизонтальних ліній. Тому споруда в моєму фотовиконанні має зовсім інший вигляд — будинок на горі як певна твердиня. І водночас цей самий будинок зображений в іншій площині — на воді.

— Катрін, а як сьогодні живеться художнику вашого рангу у Франції?

— О, це ціла історія! Тут треба бути дуже мужнім і не дозволяти собі багатьох речей. Якщо ти художник, то повинен лише малювати і не робити нічого іншого... Живопис — це мій хліб. Але зазвичай я швидко розлучаюся зі своїми творами.

Якщо говорити про затребуваність, то тут буває по-різному. Так, у знаменитих художників постійно відбуваються виставки. Але у Франції чимало художників, які зіштовхуються з труднощами. Багато хто віддає перевагу сучасним візуальним проявам — наприклад, відео, інсталяції. А живопис тим часом відступає на задній план. Що стосується соціального статусу й забезпечення художника, то з цим у нас проблем немає.

Головне — вчасно сплачувати орендну плату за майстерню. Якщо художник не може заплатити, тоді він змушений її залишити. Але, як правило, вихід завжди знаходиться і проблема вирішується...

— Чи є майстри, чиї роботи ви хотіли б у першу чергу мати у своєму зібранні?

— Мені подобається багато художників. Але особливо — Рембрандт і Малевич.

— У чому для вас полягає сенс життя?

— Це насамперед враження... Нещодавно я усвідомила всю абсурдність зла. Тому й звернулася до того, що було проявом живого, вічного. Ось уже два роки я постійно спостерігаю за природою, від якої ми отримуємо всі складові нашого життя на землі. Адже саме про це розповідає і біблійна оповідь про Створення світу, написана за багато століть до нашої ери: «І побачив Бог усе, що Він створив, і от, добре вельми».