ВІДХІДНА ДЕТЕКТИВНОМУ ЖАНРУ

Поділитися
На недавніх зборах «Елітарної світлиці» в Українському домі від приїжджої знаменитості Сергія Капіци перепало шанувальникам детективів...

На недавніх зборах «Елітарної світлиці» в Українському домі від приїжджої знаменитості Сергія Капіци перепало шанувальникам детективів. Він поскаржився присутнім, що ЗМІ в сучасному суспільстві виконують деструктивну роль, а телебачення взагалі не зашкодило б... підірвати бодай за те, що воно показує «Бандитський Петербург».

Зізнаюсь, мені стало сумно. Якби такі заяви виголошували ньюсталіністи, я б не здивувався, але коли суто смакові оцінки з вуст далеко не гірших представників інтелігенції стають приводом для аналогічних заяв, розумієш — хиткий фундамент під нашою демократією.

«Телестудія — така собі мікромодель країни, — вважає творець останніх дев’ятнадцяти серій «Бандитського Петербурга» відомий український режисер Андрій Бенкендорф. — Що відбувається в країні, те можна побачити й на телеекрані. На жаль, все у нас замішано на нескінченній брехні. Мене дивує, коли запитують: чому на телебаченні весь час стріляють, повсякчас тривають якісь бандитські розбірки? Мовляв, невже ви, діячі мистецтва, не можете зняти кіно про щось гарне, спокійне, щоб дивився й радів? У відповідь запитую: «А чому ж ви не вимкнете телевізор, коли стріляють?» Мені у відповідь: «Сил немає — захоплює». Спробуйте з цього діалогу вичленити раціональне зерно...»

— Своїм внеском у «Бандитський Петербург» ви задоволені? — запитав кореспондент «ДТ» Андрія Олександровича.

— Замовник прийняв і навіть надав карт-бланш — далі можу знімати, що хочу. Сам я задоволений тим, що вдалося розкрити хороших акторів. Приміром, Михайла Разумовського. Ви могли його бачити у відомій рекламі про ліки від облисіння. Там є ще така фраза, що запам’ятовується: «А тобі, лисий, я телефон не скажу». Коли актор прийшов на пробу, група, скажімо так, трохи здивувалася, побачивши цілком лисого претендента на головну роль. Проте зіграв він чудово. Мені здається, відтепер Миша піде нарозхват і його візьмуть не в один фільм. До речі, перука його повністю змінила.

— А як сталося, що режисери-кияни майже монополізували «Бандитський Петербург»? Адже постановник перших серій — Володимир Бортко — теж із Києва?

— Саме Бортко й запросив мене на цю картину. З Володею нас пов’язує чимало: ми народилися в одному пологовому будинку в Москві, потім жили в одній комунальній квартирі в Києві 21 рік.

— Володимир Бортко жив у комунальній квартирі? Адже він — названий син радянського мільйонера Олександра Корнійчука...

— Ну, одне одному не перешкода. Корнійчук — окремо, Володя — окремо. Саме Володя зараз витягнув мене до Петербурга на роботу. Я начебто не підвів його.

— Ви один із небагатьох режисерів в українському кіно, скажемо так, — універсальний професіонал. Напевно, тому ви ніколи не були безробітним?

— «Інтеру» я дуже вдячний, бо коли кіно в Україні закінчилося, канал дав мені можливість триматися на плаву — робити літературну програму. І нині, коли «Інтер» запропонував мені зробити картину «Європейський ескорт» (про реальне пограбування німецького банку і втечу гангстерів в автомобілі через Німеччину та Польщу в Україну), не міг йому відмовити. Хоча довелося трохи поламати особисті плани— у вересні я мав уже їхати до Петербурга.

— Зараз усі в кіно, хто щось уміє: кінодраматурги, кінооператори, режисери, актори — їдуть до Москви чи Пітера. І, що найдивніше, — всім знаходиться робота. Що там за кіноклондайк такий безрозмірний утворився?

— Там є головне — гроші на кіно і, відповідно, можливість працювати. З’явилися справжні продюсери, які можуть під особистий авторитет знайти гроші на картину.

— У нас багато говорять про проблему українського національного кіно. Що це по-вашому?

— Можливо, мені заперечать і скажуть, що це неодмінно вишиванки, шаровари, гаптовані ширинки, але я зняв альманах «Кілька любовних історій», який купило близько 46 країн. Переконаний, це абсолютно українське кіно, хоча й зняте за сюжетами Боккаччо та інших великих італійців. Оскільки зроблене українським режисером, на нашій студії і в основному з українськими акторами...

— Сьогодні, коли говорять про національне кіно, називають фільм Юрія Іллєнка «Молитва за гетьмана Мазепу». Хоча українське суспільство сприйняло його дуже неоднозначно...

— Юра, Юрій Герасимович, має право на таку картину. Він вистраждав і довів таке право. Інша річ — молоді режисери, які повинні прокладати нові шляхи. Я нещодавно був головою журі «Пролог» і переглянув чимало картин режисерів-початківців. Були фантастично цікаві роботи. Однак у деяких фільмах відчувалося таке «самовираження», що мимоволі виникала думка: «Зарано!» Треба спочатку навчитися зрозуміло розповідати хоча б прості історії про те, що, приміром, Паша любить Машу, а Маша любить Сашу. Спочатку слід хоча б кіноалфавіт вивчити. На фестивалі ми подивилися картину «Мамай». Дуже гарні картинки, але, у принципі, це кіно без режисерського бачення. Неможливо уявити, щоб глядач пішов дивитися цю картину й залишився в кінотеатрі.

— У книжці відомого кіномаестро Олександра Мітти «Кіно між пеклом і раєм» стверджується, що фільми треба... точно прораховувати. Для глядача, вихованого в нашій культурі, де великого значення надають натхненню, осяянню, це дивно чути. Як ви ставитеся до такої «режисерської математики»?

— Олександр Мітта — професіонал абсолютний, і він на сто один відсоток має рацію, тому що кіно — це виробництво, а режисура — це складна, багатопланова професія (і математика зокрема), в якій потрібно дуже багато знати й уміти. Тому, безумовно, слід усе прораховувати, можна навіть скласти, хоч як це дивно, графік емоцій у фільмі.

До речі, все це не так уже й складно зробити. На Заході продюсер не візьметься вкладати гроші, доки не знатиме чітких відповідей на всі ці запитання. А наш, український, візьметься, оскільки гроші ж однак державні. Якби він своїми грішми ризикував, якби діставав їх із величезними труднощами і ніс за них матеріальну відповідальність, він би теж почав рахувати. А нині — хочете бути продюсером, навіть якщо не знаєтеся на кіно, — будьте! Рецепт простий — роздобудьте в Міністерстві культури гроші, відкрийте приватну студію і розпочинайте. А пропали грошики — ну й Бог із ними... А якщо вже щось удасться— то ви взагалі король і вам навколо пошана.

— Це наше єдине лихо?

— Наше головне лихо в тому, що немає закону про кіно.

— Як закон може допомогти появі хороших фільмів?

— У Росії такий закон добре працює, люди вкладають гроші, отримують дивіденди, там податкові послаблення і взагалі все працює. На Мосфільмі, Ленфільмі інколи буває важко знайти кімнатку, в якій можна б зібратися з групою. Все зайнято. На студіях усе буквально гуде, оскільки є нормальний закон про кіно, нормально працює Спілка кінематографістів. Ми ж зав’язнули в інтригах, а справи — нуль.

— І водночас, як мені здається, пред’являти особливі претензії молодим теж не зовсім справедливо — адже в нас режисери-початківці поки що, у кращому разі, можуть розраховувати лише на отримання рекламного ролика або кліпу. Чи можна з маленьких форм потім перейти до великого кіно?

— Безумовно! Це чудова школа для молодих. Уже в попередньому млявому темпі не можна монтувати — глядач такого не дивитиметься. А шалений темп задала кліпова культура. Вона взагалі сильно видозмінила кіновиробництво. Отже, поваритися в цій кухні надзвичайно корисно.

— У вас було відчуття повної безнадійності, коли все валилося і здавалося, що в кіно перспективи немає?

— Я оптиміст за натурою. А це рятує від темних думок. Отож не було відчуття безнадійності. Так, довелося займатися дуже різною роботою, за яку інші режисери, може, не хотіли братися. Навіть ставили музичні кліпи для однієї дівчинки, що мала стати зірочкою. Втім, вона не відбулася, оскільки вдало вийшла заміж, а чоловік сказав: «Ніяких пісень!»

Знімав рекламу і, між іншим, там були дуже цікаві ролики. Один чотирихвилинний шорт-фільм знімав навіть у Єгипті. Крім того, знімав масу маленької реклами.

— Як ви зважилися розпочати нове життя після роботи режисером великих картин?

— Ігровики зазвичай гребують братися за ролики, кліпи тощо. Мовляв, це не варта уваги дрібниця! Очевидно, вони почуваються «панами». Крім того, реклама й кліпи вимагають швидкого метикування, фантазії. Я взявся, оскільки нудно нічого не робити, ось і пішов на телебачення. У мене була програма на «Інтері» — «Особливості національного застілля». Взагалі ж і в кіно я любив експериментувати в різних жанрах. Не зняв хіба що вестерн. А так зняв: комедію, еротичне кіно (перше в країні — «Кілька любовних історій»), детективи, дитячий фільм... Ось музичного кіно не знімав — тому хочу зняти ще мюзикл.

— Дивно, що зараз в Україні не знімають комедій.

— А зняти комедію не так просто. На ній легко можна спіткнутися. Я незабаром робитиму в Санкт-Петербурзі — не скажу, що комедію, але іронічне кіно. Посміємося над усілякими «Бандитськими Петербургами», «Маршами Турецького» та над «Ментами». Це не зовсім самостійне кіно, однак... Бо який канал не ввімкнеш, скрізь наражаєшся на «піф-паф, трах-бах...» Хочеться мелодрами...

— «Зупинка на вимогу» — мелодрама, до речі, зроблена дуже грамотно, як на мій погляд.

— Я хочу іншу мелодраму, щоб скрипочки пограли, щоб жіноче серденько затьохкало.

— Щоб не такі жорсткі бізнес-дами воювали за напівсонних слабких чоловіків?

— Так, так, так. Якщо ви подивитеся другу мою картину, «Опер», із «Бандитського Петербурга», то побачите там саме людську історію. Там герой Разумовського закохується в суддю, яку грає Судзиловська. Не знаю, чи вдалося, але мені ця картина ближча, ніж «Арештант» і «Журналіст». Хотілося нормальної людської історії. Інша річ, що вона замішана на детективі.

— А чому Бортко сам не знімав цю картину?

— Це ви запитайте в нього. Нині він прекрасне кіно завершив. У травні відбулася прем’єра серіалу «Ідіот» за Федором Михайловичем.

— Напевно, це і є відповіддю на моє запитання...

— Так, і те, що я бачив, чудово. Як бачите, це трохи інша картина, ніж «Бандитський Петербург».

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі