ВІЧНА МОЛОДІСТЬ ДЖАЗУ

У Донецьку відбувся Третій міжнародний джазовий фестиваль «DоDж» із конкурсом молодих джазових виконавців у його рамках — «DоDж junior». Фестиваль досить показовий, бо, за відсутності міжнародних зірок, зумів відкрити публіці досить-таки яскравий зріз нинішнього східноєвропейського (чи пострадянського) джазу.

Програма, ущільнена до двох днів, була такою цікавою й насиченою, що з’явилося відчуття, ніби фестиваль тривав тиждень. При цьому не настало пересичення, бо всі, хто виступив зі своїми міні-концертами, виявилися музикантами найвищого рівня, котрі працюють у різних джазових стилях і напрямах. Своєрідність виконавців створила таку необхідну для кожної творчої імпрези атмосферу неповторного драйва. Якщо ж порівнювати ДоДж-2003 із торішнім, програма якого більше будувалася навколо традиційного джазу, то цей фестиваль ознайомив із актуальнішими течіями жанру: з етноджазом, ф’южином, ейсід-джазом, фанком. Узагалі-то, слід зауважити: організація фестивалю та його якість, якщо можна так висловитися, рік у рік стають дедалі кращими й цікавішими.

Традиціоналістів цього року репрезентували: тріо Родіона Іванова з Києва; доцент Донецької консерваторії, трубач Валерій Колесников — незмінна константа донецької частини ДоДжу; чудовий джазовий піаніст і композитор, декан джазового відділення Російської академії музики ім. Гнєсіних Ігор Бриль — традиційний виконувач функцій голови журі конкурсу. Оркестр Олега Лундстрема під керуванням Георгія Гараняна показав сильну програму зі своїх найкращих аранжувань, які бережно призбируються з 1934 року — часу заснування колективу. Чудовою технікою, хорошим відчуттям імпровізації потішив дитячий оркестр із Москви «Джаз Пі», а в фойє глядачів налаштовував запальний джаз-оркестр Сергія Щербакова з Антрацита.

Що стосується Анатолія Кролла — легенди радянського джазу ще й завдяки музиці для культового фільму Карена Шахназарова «Ми з джазу», — то я б не ризикнула називати його новий проект традиційним. Квартет Кролла «Ми з джазу» (тенор-саксофон Антон Румянцев,
18-річний вундеркінд-барабанщик Петро Івшин та басист Григорій Зайцев), народжений до 20-ліття створення однойменного фільму, обрушив на публіку водоспад іскрометних імпровізацій в основному на теми Кролла. Лаштуючись святкувати ювілей весь рік, Кролл, що повернувся до активної піаністичної діяльності, зібрав навколо себе дуже фахових, яскраво мислячих хлопців. До речі, барабанщик Петро Івшин, крім заслуженого захоплення донецької публіки, повіз у Москву ще й одну з перших премій конкурсу «DоDж junior».

Завдяки литовському дуету клавішника Дайнюса Пулаускаса і трубача Валеріуса Рамошки публіка прилучилася до європейського джазу, який нечасто звучить у нас, на відміну від американського. Так званий камерний новий джаз, або клубний джаз, заснований на європейській композиторській школі, що базується на сучасній авангардній музиці. Дует показав справжню ораторію, в якій не останню роль відіграв литовський фольклор, оригінально аранжований і вміло виконаний електронними клавішними та акустичними тембрами.

Грандіозним успіхом завершився виступ українського вокального секстету Man Saund — частого й улюбленого гостя за кордоном і необгрунтовано незатребуваного в себе на батьківщині. Зайвий доказ того — фантастичний прийом донеччан. Адже зрозуміло: у залі палацу «Юність» на тисячу місць зібралися не лише зацікавлені музиканти і професійні фанати джазу. Кияни видали потужну програму a cappellа з украпленнями пісень із новітнього альбому «Slavic Roots», випущеного місяць тому й складеного з аранжувань слов’янських пісень. Великий чарівник джазового слова петербуржець Володимир Фейєртаг, розділивши з киянином Олексієм Коганом приємну й почесну місію ведення концертів, охарактеризував Man Saund як групу, що має «великий слух, великі голоси й велику фантазію аранжувальників». Воно й не дивно, бо лише унікальний талант і чудове імпровізаційне чуття могли породити таке явище, як «російський джазовий стандарт». Уявіть собі, що відтепер таким вважатиметься пісня волзьких бурлак «Эй, ухнем».

Справжній джазовий спектакль, або парад атракціонів (на кшталт гри втрьох на одній бас-гітарі як на ударному інструменті), влаштувало молдавське тріо «Трігон» — так само, як і наш Man Saund, рідкісний гість у своїй країні. Кожну з молдавських композицій я порівняла б із «Картинками з виставки» Мусоргського, тільки — джазовими. Лідер тріо альтист Анатолій Штефанець, барабанщик Олег Балтага та басист Серджиу Тестіміцану розпочали програму з фірмового номера «Кульгава», що продемонстрував багату палітру полістилістичних прийомів тріо та, знову-таки, розмаїття фольклору. Далі слухачів занурювали в імпровізаційні роздуми (дуже дотепні) про чоловіче й жіноче начала, показали ще одну замальовку — «Танець п’яного міліціонера» — й довели-таки до повного екстазу.

В аналогічний стан ввела донеччан та численних гостей фестивалю (до речі, ті приїхали з Тбілісі, Києва, Криму тощо) Лера Гехнєр зі своїм бендом. Колишня жителька Петербурга, донька відомого композитора та фрі-джазового музиканта Юрія Касьяника, Лера вийшла заміж у Німеччину й нині вважається однією з найзатребуваніших білих вокалісток із абсолютно «чорним» голосом («поєднання матового чи сиплого контральто з потужним, як у блюзових шаутерів, верхнім регістром»). Лера, завдяки своїй театральній освіті, неймовірно артистична. Їй підвладне все: від клубної сценічної естетики новітнього часу до кабаретної пластики початку минулого століття. Але з нею працюють чудові інструменталісти, які грають фанк, що зачаровує своєю божевільною енергетикою. Власне, співпраця з одним із найвідоміших саксофоністів-аранжувальників Олексієм Поповим (лідер культової групи Doo Bop Sound) і породила надзвичайно цікавий фанк-шоу-проект Лера Гехнєр Бенд.

Осягнути неосяжне в цій статті було б неможливо, та й неправильно. Таких виконавців треба дивитися і слухати живцем. Тим більше що ДоДж відбувається не десь за сімома морями, а зовсім поруч — у країні вугілля, териконів і троянд. Свідомо залишаючи «за кадром» аналіз дуже сильного за складом фіналістів (14 із 41 заявленого спочатку конкурсанта) «DоDж junior-2003» зі справедливо врученими нагородами, слід наголосити на загальному захопленні джазовими метрами української джазової школи — Анатолієм Кроллом, Ігорем Брилем, Георгієм Гараняном, Володимиром Фейєртагом, Олексієм Коганом, Валерієм Колесниковим, Петром Полтаревим і Сергієм Горовим, кількістю та якістю наших юних майстрів імпровізації. З цього приводу Анатолій Ошерович Кролл сказав: «На свій превеликий подив, виявив, що тут ведеться величезна робота з виховання нових молодих музикантів, і це, мабуть, найважливіше з того, що я побачив на фестивалі: величезний приплив чудової молоді. Це означає, що сумнів зник: чи буде джаз сьогодні? Уже зрозуміло — він буде і сьогодні, і завтра також. В особі цієї молоді».