«В мире нет таких музеев, где бы не было евреев»

У Pinchukartcentre експонуються відразу чотири симптоматичні виставки. Тлом для робіт двад­цяти номінантів на премію Pinchukartcentre 2011 стали «персоналки» бразильської художниці Сінтії Марселле «Бачити, щоб бути побаченим» і «Якщо в крані немає води…» епатажного Олек­сандра Ройтбурда, а також оновленої «Collection Platform 2: Цир­ку­ляція».

PinchukArtCentre - не просто п’ять поверхів експозиційної площі, а усталений бренд. Хо­дити «до Пінчука» на відкриття - престижно (зокрема й для нуворишів, політиків). У будні на Бессарабці зміїться нескінченна, як колись у мавзолей до Леніна, черга з публіки простішої. Пере­важно студентів. У ці вихідні стояти на холоді довелося півтори години... Закоцюблі студенти, мої сусіди по нещастю, голосно сперечалися, що краще - провести час до відвідин нового нічного клубу тут чи прогулятися магазинами «Квад­ра­та», що по сусідству? Біль­шість усе-таки за­лишилися під ПАЦ. Спе­ре­чаю­чись про те, що можуть «показувати» цього разу…

Після феєричного Олафура Еліас­сона нинішні чотири виставки в Pinchukart­centre ви­да­дуть­ся камерними й домашніми. Цент­­ро­ва - на два поверхи з чотирьох виставкових - тут експозиція номінантів на Премію Pinchukartcentre 2011.
А «персоналка» «Якщо в крані немає води…» Ройтбурда, який щойно розміняв 50 років (у закутку РАС-UA, де доти конкуренцію Еліассону становили фото Арсена Савадова) і нова експози­ція «Collection Platform 2: Цир­ку­ляція» - ніби рама для опусів молодих вітчизняних художників. Рама надає солідності.

«Бачити, щоб бути побаченим» торішнього лауреата Голов­ної премії Future Generation Art Prize 2010 Сінтії Марселле, створена спеціально для ПАЦ, своєю чергою, нагадує про світлі перспективи лауреатів «пінчуковських» арт-премій.

Проект бразильської художниці - єдиний, що передбачає активний інтерактив. По м’якому килимовому покриттю і по імітації гірки можна, знявши перед тим взуття, походити-побігати. А філософський зміст закладеного під ковролін вугільного пилу, гора якого громадиться в сусідньому приміщенні, відвідувачів, які пустують, навряд чи дуже цікавить. Після акул Херста, дзеркал і фонтанчиків з оптичними ілюзіями Еліассона спроби поміркувати про «приховані гріхи і ландшафти культури» видадуться на диво бляклими. Для тих, хто шукає видовищ, зрозуміло.

Ще менше ентузіазму викликає відео «Століття», створене художницею спільно з режисером Тіаго Мата Мачадо. Втім, охочі помедитувати над дедалі більшою горою сміття (що символізує «образ розбирання епохи, її знищення») є теж.

Хто, як завжди, на висоті - то це Ройтбурд. Його живопис, який ще пахне фарбою, викликає бурю емоцій. З колишнім скандалом навколо «Розп’ятого Будди» живописних варіацій на пісеньку Костянтина Бєляєва «Евреи, евреи, кругом одни евреи», звісно, не зрівняти, але… Обіграючи «антисемітські стереотипи, яким завжди було властиво всюди бачити зачаєних євреїв, а з іншого боку - відомий єврейський стереотип вбачати у кожному єврея», художник явно роз’ятрив актуальний дискурс… Найкумедніше: у відві­ду­вачів ПАЦ найбільший ентузіазм викликають не Достоєв­сь­кий, Тол­стой, Майкл Джексон чи навіть - о жах! - сам Тарас Гри­горович, виписані в облаченні хасидів, у ярмулках та з пейсами. А брати Клички! «Що - і вони ТЕЖ!» - випадково почула в за­лі ошелешений стогін дово­лі мо­лодого відвідувача. Ось вона, ве­­лика сила актуального мистецтва!

Collection Platform 2 також запам’ятається наявністю оригіналу легендарного Бенксі «Ленін на роликах». Серед знайомих із попередніх виставкових проектів Pinchukartcentre окремих робіт Херста, Еліассона, Гурські, Мура­ка­мі, Тейлор-Вуд, Василя Цаго­ло­ва вирізняється малий зал із фо­то­проектом Боба Михайлова «Футбол».

Про шорт-лист де-факто головної в країні в галузі сучасного мистецтва нагороди, як водиться, шепотіли довго й зловтішно. Найбільше претензій в арт-спільноти було до того, що список імен «кращих із найкращих» багато в чому дублює торішній. Та й у номінанти було висунуто переважно вже відомих художників: знову Маша Шубіна, окремо - знову члени РЕП, Гамлет Зіньковський etc.

Втім, імена та рівень «розкрученості» учасників нинішньої «преміальної» експозиції (й навіть їхня маніакальна любов до живопису) - все-таки не найважливіше. Набагато більше засмутила помітна вже на момент огляду самої експозиції усередненість, щоб не сказати - безликість, і певна вторинність більшості виставлених робіт. Пре­тенденти на звання найкращих в усій Україні інколи на диво нагадують Collection Platform.

…Ще дивніше - нелогічна, як для актуального мистецтва, демонстративна політкоректність більшості молодих художників. «Секс, драгз, рок-н-рол» - це явно не про юних творців-українців (якщо вірити Експертній комісії на чолі з Екхардом Шнай­де­ром).

Арт-молодь - згадую тільки проекти, які видалися більш-менш цікавими особисто мені, - у ПАЦ переосмислює конструктивістів і Родченка (інсталяція Доб­рині Іванова «Швидкий сон»). Захоплю­єть­ся концептуалізмом, як Лада Наконечна, чий проект «Найкра­ще місце для виставки» являє собою напис грифельним олівцем на стіні, що дуб­лює назву. (До речі: з місяць то­му в московській Третяковці відкрився зал «Не­ви­­ди­мий живопис; метафізика і сюрреалізм» з жи­во­писом Ка­ба­ко­ва, На­хо­­ва, Пи­вова­рова, Вейс­­берга.) І, нарешті, сучасна арт-молодь (як Леся Хо­менко) всерйоз замислюється над темою Великої Віт­чиз­няної війни та подвигу Черво­ної армії.

Одне слово, автори нового Закону «Про захист суспільної моралі» сучасним мистецтвом, за яке уже в грудні 2011-го дадуть Пінчукартпрайз, були б цілком задоволені.

Виняток становила б Аліна Клейтман, що дуже вирізняється з-поміж колег, і в кращий бік, із феміністичною, концептуально неполіткоректною інсталяцією «Загарблення» (у дусі Трейсі Емін та «Сексуальної політики» Кейт Міллет). Та ще, можливо, поп-артова ремінісценція Андрія Галашина «У думках про тебе, мій Президенте».

Саме час без жодної іронії запитати: а хто тут, цікаво, молодший - старлетки віком до 35 чи загальновизнаний метр Олек­сандр Ройтбурд? На жаль, відповідь буде на користь невгамовного Олександра.

Утім, крапки над «і» в несподіваній суперечці, що саме слід вважати еталоном сучасного мистецтва в Україні, розставить оголошення вже 9 грудня 2011 року імен лауреатів премії (сама виставка в ПАЦ триватиме до 8 січня).