УКРАЇНА-2003: РІК БЕЗ КВН

Націю не можна принизити та образити. Вона, як двері. А вони чи відкриті, чи закриті. Проміжного стану немає. Так і нація — або вона є, або її немає. А ідіоми на кшталт «велич нації», «національне приниження» придумані для виправдання тих чи інших методів придушення машини, названої скрізь державою. Саме ті, хто перебуває біля важелів влади, або ті, кому здається, що вони там перебувають, придумали всі ці слова, намагаючись видати за щось свої спроби відповідати часу та обставинам. Приміром, монгольським ханам здавалося, що не тільки зруйнувавши китайську державну машину, а й наказавши всім чоловікам Піднебесної носити волосся, заплетені в косичку, вони в такий спосіб уб’ють сам дух нації. Чи приклад іншої типової помилки: правителі рейху щиро були переконані, що 1941 року німецька нація досягла піка своєї величі.

Тому давайте небажання наших сусідів грати з нами в ігри на кшталт НАТО чи «спільного Європейського дому» вважати не черговою національною трагедією, а просто символами відносин урядів європейських держав до уряду, який ми на даний момент маємо.

Та Бог із ними, із правителями. У принципі, їх у нас обирають. Якщо захочемо, і поміняти можемо. Та слід пам’ятати, що в будь-якій хоч трохи розвиненій державі центрів влади кілька. І не кожна з цих крислатих гілок піддається нашому прямому контролю. Приміром, влада, яка формує інформаційний простір нашої країни. Тут, швидше, уже нас контролюють. Ось про це, власне, й хотілося поговорити.

Не можна осягнути неосяжне, тому пропоную зупинитися на прикладі лише однієї розважальної телевізійної програми «КВН». По-перше, усім добре знайома, по-друге, виходячи ж із «по-перше», одна із найрейтинговіших.

Торік у Москві широко та урочисто відзначалося 40-річчя від дня першого виходу цього шоу на телевізійні екрани. Менше широко, та не менш урочисто відзначалося того самого року, але трохи пізніше й 60-річчя Олександра Васильовича Маслякова.

Самі по собі цифри не лише вражаючі, а й парадоксальні. Чи багато ви знаєте телепрограм, які проіснували, нехай із перервою, але такий тривалий час? І чи багато ви знаєте телеведучих молодіжних шоу пенсійного віку? Не напружуйтеся. Програма в цьому сенсі унікальна. Однак якщо знаєш, що в основі гри КВН жарт, а в основі будь-якого жарту закладений парадокс, то звикнеш і до цього. Власне кажучи, всі вже давно звикли, що КВН — це світ безтурботних веселощів і надзвичайної винахідливості. Адже десь мають бути молоді талановиті та енергійні герої?! Нехай посеред загального спаду культури, освіти, нехай крізь мішковину того, що в нас приймають і пропагують як шансон, футбол і бокс. Десь же має бути нормальна молодь.

Не хотілося б нікого розчаровувати, але навіть на «планеті КВН» усе вже давно не так просто. Хоч як це парадоксально (!) сучасний телевізійний КВН — це величезна машина бізнесу з переробки ентузіазму, сліз і поту на райдужні оптимістичні телемрії, які ми в результаті бачимо на наших телеекранах.

Якби мене сьогодні запитали, на що найбільше схожий сучасний телевізійний КВН, я б сказав: це щось середнє між ярмарком марнославства і... тоталітарною сектою. З тією лише різницею, що жаданим РАЄМ є потрапляння в ТЕЛЕЕФІР, а святим Петром біля його воріт стоїть САМ. У середовищі КВНників його так і називають. І це теж показово, адже ще зовсім нещодавно Маслякова позаочі називали просто Барином. Та це не для посвячених. Насправді на вершині не просто САМ, а ціла СІМ’Я. З роллю доброго духа та режисера програми одночасно справляється дружина Світлана Маслякова. Трійцю завершує син — Олександр Олександрович Масляков. Це вершина, а біля основи піраміди вісім центральних і дев’ять міжрегіональних ліг, дія яких поширюється практично на всю територію колишнього СРСР. В Україні їх три: одна центральна — «Слобожанська Ліга КВН» (Харків) і дві міжрегіональні — «Дніпровська Ліга КВН» (Дніпропетровськ), «ІнтерЛіга КВН» (Донецьк). Проміжок між вершиною та основою заповнює нечисленний штат ТО «АМІК» і деякі наближені до СІМ’Ї лідери команд-ветеранів вищої ліги. Все це досить гучно називається Міжнародною спілкою КВН. Спілка дивна сама по собі, оскільки не має суб’єктів. Зате є президент Міжнародної спілки КВН, розуміється — Масляков-старший. Президента, природно, теж ніхто не обирав, але він, проте, видає укази, обов’язкові для виконання тими, хто мріє потрапити на телевізійний екран. Поки що таких указів три. Та примітно, що один із них претендує на регуляцію авторських прав поза правовим полем законодавств країн, громадяни яких у складі своїх команд задіяні у вищезгадуваних лігах ТО «АМІК». А другий обмежує права гравців команд вищої ліги КВН на працевлаштування. Все це можна було б сприймати з певною часткою іронії, якби ця іронія була некараною. Взагалі, у телевізійному КВН із гумором поза самим шоу дуже навіть не просто. А тим паче з висловленням власної думки. Особливо публічно. Будь-яке вільнодумство негайно наказується відлученням від телеефіру. Приміром, так сталося з капітаном команди «Стомлені сонцем» із міста Сочі Русланом Хачмумуком. І інтерв’ю він давав якійсь «Запупирінській правді» та й нічого такого, чого б усі не знали, не сказав... У результаті команда після річного ефірного голоду все-таки повертається до вищої ліги, але вже без Руслана.

Та, як з’ясувалося, репресіям із боку ТО «АМІК» можуть піддаватися не лише окремі особи, а навіть цілі телеканали. Наприкінці першої декади лютого закінчився фестиваль у Сочі, і серед ліг «АМІК» раптом не виявилося відкритої телевізійної ліги на телеканалі «1+1»! Правда, «раптом» тут стоїть для того, щоб поставити знак оклику. Насправді все сталося ще в грудні минулого року. Чотири команди-фіналісти витратилися, щоб зібратися в Києві на запис фінальної гри, і раптом виявилося, що Маслякову-старшому потрібна термінова операція з видалення каменів. Фінал перенесли на січень 2003 року.

Уже потім виявилося, що «раптом» і тут не мало стосунку до того, що відбувається. Насправді Олександр Васильович стежить за своїм здоров’ям і операція була заздалегідь запланована. Тоді навіщо було потрібно це «раптом»?

Усе дуже просто. Ви пам’ятаєте, скільки років виповнилося Олександру Васильовичу? Зрозуміло, що в такому віці не гріх подумати про наступника. Тим паче, що на слуху скандали, які збурили всю інтелектуальну телевізійну еліту в зв’язку зі смертю телеакадеміка Ворошилова. Його колишній сім’ї довелося чимало повоювати, щоб місце телекруп’є дісталося названому сину Ворошилова Борису Крюку, раніше відомому хіба що як невдала телесваха з програми-одноденки для домогосподарок.

Хоча Олександр Васильович із сім’ї довгожителів, усе-таки вирішив Бога за бороду не смикати. Його син Олександр Олександрович Масляков, студент МДІМВ (МГИМО), давно знайомий любителям КВН. Протягом трьох-чотирьох років його двічі-тричі за телеверсію ігор Вищої ліги вихоплює камера серед глядачів у залі. А ще він кілька років поспіль веде сателітну програму «Планета КВН». Школу ведучого живої гри Олександр засвоїв у спеціальних проектах у лізі «Олімп» і першій лізі. Сім’я вирішила, що, напевно, настав час повзучої рокіровки й на телебаченні. Природно, для цього обрали не вищу московську лігу, а українську відкриту.

Тепер повернемося в січень минулого року. Команди з’їхалися на фінал. Масляков «раптом» лягає на операційний стіл і пропонує Роднянському заміну. Старшого на молодшого.

На жаль, тут найшла коса на камінь. Роднянського, звичайно, зрозуміти можна. Заміна далеко не рівноцінна. І не про талант чи про якісь інші особисті якості йдеться. Масляков-старший — це бренд, торговельна марка або, якщо хочете, знак якості передачі як телевізійного продукту. І замінити його — усе одно що замість футболок із маркою «Adidas» розпочати продавати футболки з написом «adidоs».

Компромісу не знайшли. Далі ви знаєте. У січні в «Жовтневому» зняли фінал і зимовий Кубок. На останньому Роднянський у своєму зверненні до телеглядачів і ведучого намагався згладити протиріччя, та останнє слово все одно було за Масляковим-старшим. На той час уже велися переговори з «Ren-TV» про створення КВН-програми «Прем’єр-ліга», що зніматиметься в Москві. Вести її буде Масляков-молодший, а старший спочатку займе місце в журі. До речі, цю програму жителі України зможуть побачити. Який канал її показуватиме, поки що неясно. Зрозуміло одне, що й ігри вищої ліги підуть на той самий канал. Отже, нинішнього року канал «1+1» залишається без КВН? Олександр Васильович у цьому переконаний. Щоправда, додає: «Поки що на один рік, а там подивимося». Якщо не вдалося скорити Роднянського, то це вдалося зробити з Ернстом. Той довго опирався експансії КВН на першому каналі Росії, але за останніми повідомленнями й вища ліга, й «Прем’єр ліга» йтимуть саме на цьому каналі. Що скаже з цього приводу Роднянський, ще невідомо.

Насправді питання стоїть так: «Чи можлива телепрограма КВН без Маслякових?» Звісно ж так! І до відкритої ліги на «1+1» в Україні на різноманітних каналах були спроби створити свою телеверсію популярної гри. Щоправда, всі вони зазнали невдачі. Чому? Зовсім не через конферанс. Уся річ у тому, що дотепер в Україні не було телегрупи, що вміла б знімати КВН. Однак тепер ситуація кардинально змінилася. За чотири роки знімальна група каналу «1+1» із горем навпіл здолала цю складну науку. Ведучий? Так Боже ж мій! У будь-якому разі, не думаю, що той же Кукуха, тобто Сергій Сивоха, буде на сцені й у телевізорі виглядати гірше, ніж Масляков-молодший. Справа за малим — за командами.

Чи є в Україні команди КВН? «АМІК» у цьому сезоні, переносячи всі телевізійні ігри в Москву, запропонував у них місце й нашим командам. У вищій лізі гратимуть уже славетні криворожці з «95-го кварталу» і дебютант — команда «Дизель» із Миколаєва. До прем’єр-ліги запросили «Трьох товстунів», збірну Харкова, одеський «Резус-фактор», запорізький «Будильник». Це з 41 української команди, що приїхали на відбірний фестиваль у Сочі.

До речі, Україна — єдина країна, де КВН-рух представлений не лише структурами «АМІК». Дев’ять років у нашій країні успішно діє молодіжна громадська організація — асоціація «КВН України», яка об’єднує понад 120 команд країни.

Кількість, зрозуміло, є, а яка ж якість? Влітку в Очакові пройшов фінал студентської ліги асоціації «КВН України». Перемогла в ньому команда «Епіцентр» з Умані. Перемогла саме миколаївський «Дизель». Та ніхто з керівництва асоціації не побажав уманьчанам подальшої телевізійної долі. Просто ця неймовірно талановита й кумедна команда грає... українською мовою. І допоки телеефіром у нашій країні правитиме громадянин Росії Масляков, ми ніколи не побачимо цих хлопців на наших телеекранах. Ми не побачимо команду «Тернопільська особлива», «Ребра Адама» із Луцька й багато інших команд із великих і маленьких міст нашої країни. Просто ні Олександр Васильович Масляков, ні його дружина, ні його син не знають української мови, їм далекі ментальні струни нашого народу. Не тому, що вони погані люди, вони просто інші.

Досвідчені любителі КВН останнім часом помітили, як скоротилася кількість українських команд у вищій лізі в Москві. А вони ж пам’ятають, як зовсім нещодавно ця ліга наполовину складалася з наших пересмішників. Що ж сталося? Нічого, просто інформаційний простір із Росією поділився швидше, ніж відбулася делімітація наземних кордонів. Добре це чи погано, але ми вже нині досить різні, щоб однаково глузувати з того самого. Ми жартуємо про Вітренко, а московському глядачу цікаво про Шандибіна. У них Чубайс електрику відключає, а в нас Лужков править Севастополем. Вони про сало, а ми про горілку. Нашим командам редактори забороняють жартувати на тему Путіна. Воно, може, й правильно, та глядач-то московський і чекає жартів про Путіна. Ми різні, час це зрозуміти та враховувати при створенні хоча б розважальних програм для телебачення.