У своєму просторі. Режисер Марина Кондратьєва: «У нас часто викидають гроші на фільми, які нічого не приносять ні глядачеві, ні країні»

Поділитися
Мінкульт уже давно погрожував запустити у виробництво кілька проектів молодих кінорежисерів. З р...

Мінкульт уже давно погрожував запустити у виробництво кілька проектів молодих кінорежисерів. З реальних порухів у цьому напрямі — мабуть, картина Марини Кондратьєвої «Одного разу я прокинуся» на Національній кіностудії імені Довженка (поки підготовчий період, а зйомки намічено на квітень). Визнання професіоналів Кондратьєвій принесла ще студентська робота. Але то був документальний проект. Тепер — художній. Із досить цікавими сюжетними поворотами подібних до «Амелі» та популярними акторами, котрих, як повідомила в інтерв’ю «ДТ» пані Кондратьєва, вона запрошує з Москви.

«Сценарій знайшли під столом у Мінкульті»

— Марино, погодьтеся, ваша ситуація сьогодні видається досить неординарною. Як саме вам, режисеру-документалісту, вдалося «прорватися» до зйомок великого прокатного кінопроекту?

— Цього року український кінематограф отримав досить вагоме фінансування. Для мене, для Олексія Росича, для Єви Нейман і багатьох інших молодих режисерів Ганна Чміль стала хрещеною мамою в кінематографі. Вона особисто читала наші сценарії, допомагала долати всі щаблі. Але мені вона, напевно, допомогла більше, ніж іншим. Як виявилося, мій сценарій ледь не знищили. Але Ганна Павлівна знайшла його... під столом в однієї з працівниць Мінкульту... І текст їй настільки сподобався, що вона, боячись, як би він знову не загубився, особисто передала його експертній раді на розгляд.

— Що за тема стрічки, яку всі дружно підтримали?

— Я хочу знімати виключно позитивні фільми. Від негативу ми й так втомлюємося в реальності. Ніколи не знімаю бомжів, хворих. У мене викликає шок ситуація, коли в нашій аж ніяк не багатій країні примудряються викидати гроші на фільми, які ні в моральному, ні в етичному, ні в комерційному сенсі нічого не приносять глядачеві і країні в цілому. Зараз важко назвати стрічку, яка б за останній час принесла Україні бодай якийсь міжнародний успіх...

Інша річ раніше. Що не прізвище режисера, то подія: Параджанов, Биков, Муратова, Криштофович... Фільм Балаяна «Польоти уві сні та наяву» став маніфестом для кількох поколінь.

Свого часу на мене величезне враження справив французький фільм «Амелі» з Одрі Тоту в головній ролі. До певної міри мій сценарій перегукується з ідеєю тієї стрічки. Глобальна ідея майбутнього фільму: якщо в тебе є мрія і вона чиста, то вона обов’язково реалізується! За умови, що ти не втрачаєш віри і по-доброму ставишся до людей. Мій герой — режисер, який не хоче знімати серіалів, не хоче брати участі в комерційних проектах, а мріє створити серйозне художнє кіно. Він хоче нести людям щось добре, світле. Але ніде не знаходить підтримки! Інвестори кажуть йому: ти талановитий, але потерпи ще років десять.

Велике кіно — це та царина, де ти ладен працювати двадцять чотири години на добу, навіть безплатно. Це те, що виношуєш роками. Відмовитися від цього можна лише з цілковитого розпачу. І що тоді? Пити? І мій герой у результаті йде до психоаналітика. Психоаналітик — наче прообраз Амелі... Цей герой допомагає тим, хто на це заслуговує. Прологом до картини слугує формула французького математика Огюстена Луї Коші: «Якщо в одній точці Землі щось зміниться на краще, то вся планета потягнеться до світла». У фільмі ця формула з’являється неодноразово — у вигляді математичного рівняння, у вигляді преамбули. Моє завдання — зробити так, щоб ця ж формула проглядалася як «скелет» картини.

«…Це будуть однозначно московські актори»

— Кому збираєтеся довірити головні ролі?

— Психоаналітика в картині гратиме Олександр Адабашьян. Відомий російський режисер, художник, драматург. Це істинний інтелігент, людина, яка незалежно від віку та статусу доброзичливо спілкується з людьми. На роль режисера я була б щаслива запросити Євгена Миронова. Вважаю його великим актором. Але, схоже, час зйомок збігається з його театральними проектами. Якщо в нас не складеться, то наступний, кому я запропоную цю роль, буде Олексій Чадов. У будь-якому разі це будуть московські актори.

— Чому московські, а не київські?

— Якщо знаєте, у новому фільмі Балаяна головну роль грає Олег Янковський. Ви можете назвати сьогодні рівного йому актора? В акторському світі не так багато величин, рівних Янковському чи покійному Абдулову. Кілька років тому я була на фестивалі в Москві. І пішла на Ваганьківське кладовище. Там лежали прості плити, на них прізвища: Євген Євстигнєєв, Анатолій Папанов... Дуже скромні плити. Але коли підходиш до них, завмирає серце. Для акторів, звісно, важливою є школа, оточення. І, напевно, діє певний природний відбір. Те ж саме стосується професії режисера. Не можна людину, позбавлену образного мислення, навчити цієї професії. Що ж до мого фільму, то всі, крім двох акторів, українські. У нас є талановиті молоді актори, котрі, на жаль, не завжди мають можливість реалізувати себе, свій дар.

— Може, ви судите тільки з позиції московської театральної школи?

— Я закінчила Київський театральний інститут. Навчалася в Олександра Коваля — українського режисера-документаліста. У мене 12 документальних робіт, які здобули вісім призів на міжнародних фестивалях...

— А звідки ваші батьки?

— Ще маленькою мене вивезли з Києва. Батьки залишилися в Англії. А я у 18 років вирішила повернутися в Україну. Мій батько — відомий учений-математик. Мама — художник, її роботи більше відомі за кордоном, ніж у нас. А я — той «острівець»... От постараюся зняти хороше кіно... А не вийде — зберу манатки й гайда!

— Але у вас є можливість переплюнути рідних. Режисери ж більше на слуху, ніж учені.

— Я незгодна. Мій батько відкрив «простір». Існує поняття «простір Кондратьєва». В усіх престижних університетах від Оксфорда до Сорбонни математики вивчають його відкриття. Він професор у Реадінгу — це містечко під Лондоном. Він — директор міжнародного інституту і професор у Німеччині. Але цьому благополуччю передувала досить цікава історія. За тиждень до весілля мого батька заарештували. Тримали в КДБ. Тільки за те, що під час подій, пов’язаних з арештом Василя Стуса, він з’явився на лекції у вишиванці. І в університет прийшов папір на його відрахування. І якби весь університет не заступився за нього як за обдарованого студента, невідомо, чим би все закінчилося. У нього вже тоді було запрошення на навчання до Праги. Сьогодні він далеко від Києва, але щодня мріє повернутися додому.

— А в Англії ви не пробували знімати кіно?

— Мені пощастило працювати в багатьох країнах. Але ніщо так не вразило, як англійська чіткість у побудові кіновиробництва. Знімали якось сцену на Лондонському мосту. Протягом п’яти хвилин апаратуру було розставлено на свої місця. Протягом десяти хвилин джип було скинуто з моста в Темзу. Протягом трьох хвилин апаратуру було зібрано, і група поїхала. У нас на подібну сцену пішло б кілька годин! Може, в Англії така чіткість зумовлена тим, що час для них — гроші, а не просто слова. Це справді дуже дорога країна. Там давно панує порядок, і поняття «перекуру» в англійському кінематографі не існує. Але я впевнена, що й Україна як європейська країна має продукувати багато різнопланового кіно. Картини мають бути історичні і на сучасну тему, сумні, веселі, фільми, над якими потрібно думати, і ті, що дають змогу просто відпочити.

«Колишніх рейтингів «мило» вже не має»

— Якою мірою, на ваш погляд, масове виробництво нинішнього «мила» чи «напівмила» сприяє відродженню художнього кіно?

— Я нечасто дивлюся ТБ. Мабуть, тільки пізно вночі, коли показують Бергмана, Вісконті чи Антоніоні. Серіалів знаю мало. Але все ж таки один із них справив на мене враження — це фільм Володимира Бортка «Ідіот». Він мені сподобався і з погляду побудови мізансцен, акторської роботи, операторського вирішення. І того, як доступно ретрансльовано дуже складний текст Достоєвського на екрані.

…Я спілкуюся з багатьма продюсерами. Вони кажуть, що роблять серіали автоматом. Але, певно, глядач від них уже втомився, оскільки колишніх рейтингів «мило» не має. Гадаю, це відбувається тому, що сам глядач дорослішає. Не в сенсі віку, а в сенсі душі та сприйняття. Він уже хоче чогось змістовнішого, глибшого. Поки цю потребу в нас може задовольнити фестиваль «Молодість». Це єдина можливість для українського глядача побачити сучасне світове кіно.

— Це правда, що дипломну роботу ви робили за власні гроші?

— Я, до речі, вважаю цей свій фільм найбільш вдалим. Це історія кохання чоловіка й жінки, котрі прожили разом 66 років. Вони ровесники ХХ століття. Він народився 1900 року, вона 1910-го. Усі події, що відбувалися в ХХ столітті, так чи інакше позначалися на їхніх долях. Він — дворянин, вона — з народу. Дві дуже різні людини прожили щасливо, бо одне одного доповнювали. Це мої прабабця і прадід... Але про це я кажу тільки у фіналі стрічки. Я півтора року просиділа в архівах, добираючи фотографії та плівки, що відповідають тому часові, його духу. Фільм у результаті здобув Гран-прі на форумі молодого кіно «Дебют-Кінотавр» (у Москві), був відзначений у Греції на фестивалі в Драмі, показаний французьким телеканалом «Канал +», а також у ряді європейських країн, таких як Швейцарія та Італія.

— А бюджет вашого майбутнього фільму вже визначено?

— Картину частково фінансує держава, частково інвестор, але оскільки робота поки на початковому етапі, я не хотіла б називати порядок цифр, щоб не наврочити.

— Як ви ставитеся до останніх віянь про обов’язкове дублювання фільмів українською мовою?

— Я розумію, що українська мова — державна. І, звісно, дивно уявити собі кінопрокат Франції або Німеччини, де б демонстрували фільми недержавною мовою. З іншого боку, знаю, що будь-яка національна меншина тієї чи іншої європейської країни має демократичну можливість дивитися кіно своєю рідною мовою. От якби в нас більше знімали якісного українського кіно, ми б менше й переймалися впливами інших мов і культур...

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі