Ця дорога не веде до храму. Чи зможемо врятувати історичне обличчя столиці

За останніх кілька років центр Києва помітно змінився. На жаль, часто не в кращий бік. Так вважають не тільки люди, котрі після тривалої відсутності знову повертаються до столиці і бачать Хрещатик «оновленим». У цьому переконані й корінні кияни, на чиїх очах повільно відбуваються різні метаморфози історичного обличчя столиці. Рік у рік Київ дедалі більше втрачає свою архітектурно-історичну основу. Сучасні висотні будівлі ростуть як гриби після дощу. А ось історичні пам’ятки губляться серед численних торгово-розважальних центрів. Перемогти тотальну забудову можна було б, затвердивши докладний план збереження різних територій Києва — районів, мікрорайонів, кварталів. Головним органом, що регулює ці питання, є Архітектурно-містобудівна рада при Головному управлінні містобудування, архітектури та дизайну міського середовища. Ця ж організація і відповідає за збереження історичних пам’яток міста. Окрім неї, цим питанням займається Управління охорони культурної спадщини.

Майдан слід частково змінити

На жаль, аналіз стану містобудування в Києві протягом останніх п’яти років показав неефективність роботи «органів містобудування та архітектури». Фактично, «органи містобудування та архітектури» не впливають на хід забудови міста, благоустрій, озеленення, розміщення реклами, кіосків та торговельних майданчиків. Усі питання на рівні Київради «вирішують» інвестори, замовники та потужні лобі, на всіх рівнях виконавчої влади ігнорується головний містобудівний документ — «Генеральний план розвитку міста до 2020 року»: його або змінюють, або коригують, або просто не виконують.

Вважаю, що Архітектурно-містобудівна рада лобіює інтереси різних архітектурних бюро, хоч вони нерідко суперечать здоровому глузду і призводять до втрати історичних цінностей. Саме таким, для прикладу, виявився проект реконструкції будинку на вулиці Гончара, 32в. Формально передбачена реконструкція реально є новобудовою, що суперечить чинному законодавству, відповідно до якого на одному гектарі землі має проживати не більше 500 осіб. Аргументом для створення нових висотних будівель слугують уже скоєні архітектурні злочини. Спрацьовує «народна ментальність»: якщо всі так роблять, то чому мені не можна? Таких волаючих порушень безліч: Інститутська,
18б, Шовковична, 36, «Парус» на Бессарабці, Грушевського, 9а та сусідній із Гончара, 32в — 24-поверховий монстр, спорудження якого вже погоджено з містобудівною радою.

Благоустрою й удосконалення потребує і центральна частина міста. Гадаю, Майдан слід частково змінити. Наблизити його вигляд до того, який він утратив. Зробити його теплішим, універсальнішим. Щоб тут проводилося більше культурних, спортивних, молодіжних акцій. Бо тепер Майдан дуже діловий і дуже політичний. Хочеться зробити ковзанку навколо монумента Незалежності, зменшити кількість скла, озеленити, облаштувати місця, де кияни та гості міста могли б відпочити, спокійно почитати газету. Найбільшою проблемою центральної вулиці міста (як і багатьох інших) є МАФи та вивіски. Завдяки рішенню Київради, ініційованому мною, звідси вже «виселили» пиво на розлив, горілку. Тепер тут немає реклами алкоголю і тютюну. Тобто перші кроки зроблено, але для ідеального, гармонійного Майдану треба ще добряче попрацювати. Зараз основна суперечка точиться навколо Лядських воріт. Більшість фахівців пропонують знести їх. Відповідно до постанови Кабінету міністрів, фундамент Лядських воріт XI—XIII ст. є пам’яткою археології національного значення. Згідно з Законом України «Про охорону культурної спадщини», пам’ятки, їхні частини, пов’язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, переміщати на інші місця. Наземна споруда Печерських (Лядських) воріт була побудована під час реконструкції Майдану Незалежності у 2000 році в архітектурних формах XVIII ст. і жодного стосунку до первісного вигляду не має. Скульптура Архангела Михаїла, встановлена на наземній споруді Печерських воріт, також не перебуває на обліку як пам’ятка. Відтак, для перенесення на нове місце або знесення зазначених об’єктів потрібна лише згода балансоутримувача. Залишається відкритим питання доцільності розміщення на Майдані Незалежності Лядських воріт як монумента на честь захисників Києва та перенесення скульптури Архистратига Михаїла на зберігання в музей Михайлівського Золотоверхого собору чи в Музей історії міста Києва. На місці Лядських воріт можна було б зробити невеличкий амфітеатр, акцентувавши підземною урбаністикою і благоустроєм місцезнаходження справжньої пам’ятки, яка схована в лабіринтах підземного торгового комплексу.

Рекламні полотна часто встановлюють без відповідного дозволу

Київ — гарне старовинне місто. Але під впливом масової реклами воно перетворилося на незрозумілий комікс. Призначення реклами — примусити людей потребувати того, про що вони раніше навіть не здогадувалися. На жаль, ця коротка фраза чудово ілюструє сьогодення. Реклама становить загрозу і для пішоходів, і для водіїв. Крім того, це — агресія проти людини: на неї тиснуть величезні щити та банери. На Хрещатику, у центрі міста вони не потрібні. Їм місце — на широких магістралях. Приміром, на Набережній, Окружній. Для пішохідної частини міста рекламні засоби мають бути невеликими і не на кожному стовпі, а через один-два, щоб від них в очах не мерехтіло. Тим часом зверніть увагу: на вулицях Богдана Хмельницького, Льва Толстого наставили малих архітектурних форм, та ще й перевантажили їх рекламою. Усе це відвертає увагу водіїв від дороги, та й пішоходи не завжди зосереджені на власній безпеці, переходячи вулицю. Оперний театр — краса, архітектурна перлина, а його з усіх боків обліпили рекламою. За останніх півроку видано понад 1200 дозволів на розміщення реклами («для своїх»). У цій справі слід знати міру. Звісно, реклама в центрі міста надзвичайно респектабельна, тому всі її тут за будь-яку ціну хочуть розмістити. Серед міських чиновників, депутатів є чимало представників рекламного бізнесу і керівників виконавчих структур. Якщо ти їх у двері не пускаєш, то вони у вікно лізуть. На всіх пам’ятках архітектури прикріплена табличка з реєстраційним номером, а поруч із ним — «табличка» на кількасот квадратних метрів реклами. Поєднання непоєднуваного. За це відповідає управління культурної спадщини. Навіть вивіски із назвами закладів стали схожими на рекламні щити. Яскраві приклади — Макдональдс, «Кофе-тайм» та «Улісс». Таких «помилок» лише на Хрещатику можна нарахувати десятки.

А інші вулиці? Наприклад, Інститутська й Ольгинська — тут біля навчального закладу (школа №94) розміщено рекламу сигарет і коньяку, тоді як відстань від лайтпостерів та конструкцій із такою рекламою має бути, щонайменше, 300 м. Ніщо не завадило торговій марці «Олімп» прилаштуватися на даху міністерства освіти, пропагуючи «здоровий» спосіб життя! Нагадуючи нам, що алкоголь шкідливий для здоров’я. З Будинку профспілок усе ж таки зняли банер «МТС», проте не повернули ліхтарі для нічного підсвічування фасаду, які, до речі, є власністю територіальної громади. Фірма «Геліос» на Хрещатику, 52, без дозволу головного художника та головного архітектора встановлює рекламне полотно. Тоді гріш ціна в базарний день таким виконавчим службам. Постає запитання: чим насправді займаються депутати, котрі входять до складу постійної комісії з питань містобудування та архітектури?

Володимирська, Богдана Хмельницького, Вели­ка Житомирська, Червоноармійська... Список можна продовжити до нескінченності. Всі вони потребують ретельного аналізу рекламних носіїв. Часто будинки обгортають рекламними щитами. Вони закривають визначні споруди, порушуючи узгоджений паспорт фасаду будівлі, та ще й страждає бюджет міста. З оренди рекламної площі
1 м кв. держава отримує 35 грн. (за лайт-постер, що стоїть окремо), реальна ж плата за нього — 1700 —2500 грн., і це лише за одну сторону. З допомогою нескладної арифметики неважко збагнути, що бюджет отримує мізер. Тож скільки втрачає місто щороку?

Відповідно до розпорядження КМДА у тримісячний термін має бути розроблена концепція обмежень рекламних носіїв із прив’язкою до зонального розміщення та класифікатор типових рекламних конструкцій. Я вже запропонував попередній варіант Регламенту умов та обмежень розміщення засобів зовнішньої реклами по території міста Київ. Регламент — це перелік вулиць і рекламних засобів, які можна розміщувати на них. На жаль, на чотирьох засіданнях постійної комісії з реклами регламент так і не розглянули.

«Дерева помирають стоячи»

Щороку столиця приймає багато туристів із Європи, які розуміються на культурі зелених насаджень. Вишукана архітектура центральної частини, ресторани та розкішні бутіки, дедалі вищий рівень культури мешканців столиці — усе це, відповідно, має красуватися на тлі озеленення і благоустрою міста Києва. На сесії Київради 15 листопада було прийнято рішення «Про визначення необхідності розробки та затвердження Київської міської програми «Моніторинг зелених насаджень у м. Києві».

Особливої уваги потребують зелені насадження ще й у зв’язку з погіршенням екологічної ситуації. У місті не повинно бути старих, кволих рослин, тому що столиця — це наше обличчя і здоров’я. І хоч би що говорили про невитривалість, недовговічність каштанів, саме ці дерева є символом Києва. Тому їх потрібно вирощувати й утримувати в належному стані. У липні нинішнього року було проведено вибірковий моніторинг зелених насаджень столиці. На бульварі Тараса Шевченка лише 42% рослин — у нормальному стані, 52% — з пожовклим листям, сухих — 6%. На бульварі Лесі Українки ситуація трохи краща: 60% — у нормальному стані, 34% — жовті, 6% — сухі. Інститутська — 57 % у нормальному стані, 30 % — жовті, 13% — сухі. Вулиця Городецького — 53% у нормальному стані, 37% — жовті, 10% — сухі. Вулиця Хрещатик — 49% у нормальному стані, 47,5% — жовті, 3,5% — сухі. Як ви розумієте, це далеко не повний перелік проблем зелених насаджень столиці. У зв’язку з цим я та керівництво «Київзеленбуд» провели декілька засідань і круглий стіл, де обговорили стан зелених насаджень у місті Києві і перспективи дальшої роботи в цьому напрямі. Ухвалили підтримку цього проекту і рішення провести громадське слухання з цього ж питання. Цим-таки рішенням передбачено, що замовник — головне управління екологічної політики, на тендерних засадах визначить виконавців програми. Таким чином, щорічний звіт, з одного боку, буде для нас як детальна інвентаризація зелених насаджень, а з іншого — як наукові рекомендації із догляду за рослинами експлуатуючим організаціям. Основними положеннями проекту рішення є такі пункти: інвентаризація зелених насаджень, паспортизація (присвоєння номера), вивчення стану рослини, розробка наукових, організаційних та практичних засад для поточного і перспективного догляду за рослинами. Також будуть напрацьовані рекомендації до «Програми розвитку зеленої зони до 2010» та хід їх виконання.

Референдум буде без політики

Одним із моїх останніх проектів рішень, який перебуває на розгляді комісій, є проект «Про заходи щодо впорядкування об’єктів торгівлі (Малих архітектурних форм) до 2012 року». Проектом рішення передбачається поступове зменшення кількості МАФів, які проводять торгову діяльність (окрім преси та квітів), адже на даний момент у Києві діють близько 12 тис. таких торгових точок, із них 3 тис. — без дозвільної документації. За останні два місяці містобудівна рада розглянула проекти будівництва торгових і торговельно-розважальних центрів, окремих магазинів, загальна площа яких становить не менше 200 тис. кв. м. Таким чином, до 2012 року ми остаточно забезпечимо всіх малих підприємців торговими місцями, які гарантуватимуть нормальні, комфортні умови праці.

Яскравим прикладом безвідповідальності у проведенні благоустрою є «Пасаж». Власники ресторану огорнули літній майданчик дешевою плівкою. До того ж ці «повітряні кулі» опалюють газовими балонами. Хоча основні зали у приміщенні ресторану не заповнені відвідувачами. Міст, який перетинає вулицю Інститутську і з’єднує Жовтневий палац із торговим центром «Глобус», буквально заліплений рекламою.

Перенасичений такими МАФами підземний пішохідний перехід на Майдані Незалежності. Якщо раніше квітами торгували дев’ять підприємців, то тепер їх більше п’ятдесяти. Проте асортимент квіткового ряду аналогічний асортименту товарів, представлених у торговельному центрі «Глобус». Це нова хвиля торгівлі від Шевченківського РДА. Ці МАФи встановлено без погодження з головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища. В результаті маємо і стихійну, і організовану торгівлю, яка не відповідає жодним вимогам і порушує не один пункт рішень Київради.

Якщо й надалі все залишатиметься у вимірі свободи слова, точніше — говорильні, а справа стоятиме на місці, то як один із варіантів вирішення проблеми я пропонуватиму проведення місцевого референдуму. На якому планую порушити такі ключові питання: висотна забудова історичної частини міста, обмеження розміщення засобів зовнішньої реклами, реконструкція Майдану Незалежності та перейменування деяких вулиць.

Цей захід дозволить створити таку нормативну базу, юридична вага якої не підлягатиме жодному сумніву, оскільки у її формуванні візьмуть безпосередню участь мешканці міста. Їх не запідозриш у розрахунку на матеріальну вигоду від впровадження того чи іншого архітектурного проекту, їхня головна мета — зберегти культурно-історичне надбання і гідне життя в рідному місті. Своє слово муситиме сказати кожен мешканець столиці. І не лише видатні, а й звичайні кияни, які щиро вболівають за майбутнє свого міста, шанують його історію, вікову самобутність, архітектуру. Референдум буде без політики і стосуватиметься лише тих проблем, які дуже хвилюють усіх киян (я спілкуюся з виборцями і відчуваю їхню стурбованість). Це, по-перше, забудова висотками Набережної та схилів Дніпра й історичної частини міста. На мій погляд, новобудови не можуть бути вищими за історичні споруди. Звісно, на ті «стовпи», які вже стоять у центрі міста, ніхто з бензопилкою не піде. Прикро, але хай вони залишаються на совісті горе-зодчих, котрі їх спроектували. Громадськість один раз і остаточно має сказати цьому свавіллю «Ні!», коли ми розробимо правила, затвердимо їх на сесії Київради і поставимо у цьому питанні крапку. Це стане тестом на зрілість влади. Громада побачить, із ким має справу. Ми даємо шанс як владі, так і громаді визначитися зі стратегічного питання: яким має бути місто Київ, яким його побачать майбутні покоління. Решту питань можна вирішувати на рівні виконавців, а це — всією громадою, раз і назавжди, незалежно від того, хто прийде до влади.

Більшість Київради «фахово» займається питаннями власності, землі, комунальних підприємств і реклами. Через рік усі ці питання буде вирішено, оскільки ними займаються професіонали. Поза сумнівом, при мотивації, яка сьогодні править бал, вони вирішать їх у кращих традиціях менеджменту. А все, що залишиться: транспорт, паркінги, пробки, розв’язки, управління дорожнім рухом, — стане поточною роботою депутатів наступної каденції.