Ти недаремно Моцарта любив. Син геніального композитора на тридцять років затримався у Львові

Франц Ксавер Вольфганг Амадей Моцарт — син великого композитора — свого часу прибув до Галичини за контрактом як гувернер. І навряд чи він думав, що пов’яже свою долю з нашими краями майже на три десятиліття! Тут — у нас — син Моцарта створював музику. Тут творив і фортепіанні варіації ре мінор на тему української пісні «У сусіда хата біла».

Усе життя — в тіні генія

Цьогоріч у Львові праворуч від входу до собору Святого Юра вмонтовано й освячено пам’ятну таблицю з портретом Франца Ксавера Вольфганга Амадея Моцарта. Отож відтепер не тільки львів’яни, а й численні туристи знатимуть, що саме тут, у греко-католицькій церкві, у 1826 році хор Товариства Святої Цецилії, створений Моцартом-молодшим, уперше виконав католицьку месу — безсмертний «Реквієм» до 35-річчя від дня смерті батька — геніального Вольфганга Амадея Моцарта.

У львівському музичному середовищі віддавна існувала легенда про перебування на Галичині Моцартів. Дехто навіть стверджував, що 1810 року у Львові було засноване музичне товариство, а його фундатором став батько видатного австрійського композитора — Леопольд Моцарт. Одначе історики музики довели: ні Леопольд Моцарт, ні його геніальний син Вольфганг Амадей не мали до міста Лева жодного стосунку, натомість вагомий внесок в європеїзацію мистецького життя в Галичині зробив молодший син великого Моцарта — Франц Ксавер (1791—1844) — піаніст, учитель музики, диригент і композитор.

Як розповідає перший дослідник життя і творчості Моцарта-сина — професор Львівської музичної академії, голова Львівського Моцартівського товариства Дмитро Петрович КОЛБІН, із шістьох дітей геніального австрійця Вольфганга Амадея Моцарта вижило лише двоє — Карл Томас (який не успадкував мистецьких здібностей батька) і Франц Ксавер, котрий змалечку мав великий хист до музики.

Отож Франц Ксавер Вольфганг став для матері єдиною надією на продовження слави його батька. Саме тому вона винайняла йому чудових викладачів із гри на фортепіано, композиції та співу: це були піаніст Йоганн Гуммель (учень В.А.Моцарта), композитори Зігмунт фон Нойкомм (учень Й.Гайдна) та Йоганн Георг Альбрехтсбергер (один із учителів Л.В.Бетховена), «сумнозвісний» Антоніо Сальєрі, який вчив хлопчика співати, та інші. Переконавшись у блискучих музичних здібностях сина, мати вирішила назвати його ще й Амадеєм. Та не так сталося, як гадалося, бо хіба можна клонувати талант? Франц Ксавер усе життя прожив ніби у тіні геніального композитора: Моцарт-батько створив 626 творів, а син — 30 опусів. Він був талановитим, неперевершеним піаністом — уже нового стилю (не класичного, радше — романтичного), та, на відміну від батька, не був генієм, і це його дуже засмучувало.

«Але різнобічна освіта справді сприяла успішній мистецькій діяльності Франца Ксавера Вольфганга Амадея Моцарта, — продовжує розповідь професор Колбін, — адже він став і композитором, і відмінним концертуючим піаністом, і диригентом, і добрим педагогом та організатором». А перед приїздом до Галичини «лемберзький Моцарт» (так пізніше називали його західні моцарто­знавці) вже мав досвід фортепіанних виступів і компонування музичних творів у різних жанрах.

У 1813-му — вже за львівською адресою

Франц Ксавер тоді й гадки не мав, що, прибувши до Галичини за контрактом як гувернер, затримається тут на 30 років (1808 — 1838) і проведе на Львівщині (та у Львові зокрема) найбільшу і найпліднішу частину свого життя. Після трирічного перебування у родині Баворовських, він рік учителює в сім’ї камергера графа Янішевського в Сарках біля Бурштина, а також у родинах Потоцьких, Чарторийських і Сапег. А з 1813 року зворотною адресою на його листах до родини і друзів вказано Львів. У цих роках, зазначає професор Колбін, Моцарт-молодший скомпонував низку фортепіанних, ансамблевих, вокальних творів, виступаючи у Львові як піаніст, а також зі скрипалями К.Ліпінським, Ф.Мазасом, Й.Качковсь­ким та ін.

У 1818 році Моцарт вирушає у майже чотирирічне турне країнами Європи, концертує у 69 містах і знову повертається до Львова. У жовтні 1826 року Франц Ксавер заснував Хорове товариство ім. Св. Цецилії. Воно стало першим музичним товариством у Львові європейського зразка, про діяльність якого схвально відгукувалася тогочасна преса. Товариство започаткувало традиції розвитку в місті хорової музичної культури і загального піднесення мистецького професіоналізму до європейських критеріїв. Саме цей хор 181 рік тому, 5 грудня 1826 року у 35-ті роковини смерті Моцарта-батька, виконав «Реквієм» на вшанування його світлої пам’яті. Колектив і згодом виконував цей та інші твори Вольфганга Амадея Моцарта, а також Йоганна Медеріча Галлюса, Йозефа Гайдна і самого Франца Ксавера — з участю театрального оркестру на чолі з Каролем Ліпінським.

Мабуть, найщасливішим і доленосним для Моцарта-молодшого стало його тривале знайомство з родиною губернського радника італійського походження Людвіга Каетана Бароні Кавалькабо, дружина якого — графиня Йозефіна ді Кастільйоне — була співачкою, меценаткою, співвласницею хору Товариства Св. Цецилії, а може, припускають дослідники, — й коханою Франца Ксавера, через яку він і затримався на стільки років у глухій провінції. Донька подружжя Кавалькабо — Юлія — була ученицею Моцарта і згодом виступала у концертах зі своїм наставником (пізніше про її твори схвально відгукувався сам Роберт Шуман). Франц Ксавер багато років мешкав у власному будинку Кавалькабо в колишньому Єзуїтському провулку (тепер — вул. Гнатюка. На жаль, будинок не зберігся).

Владика допоміг зберегти пам’ять про сина

Моцарт-молодший, як і його геніальний батько, досить рано почав компонувати та імпровізувати на концертах, а свій перший фортепіанний концерт написав у 14 років. Найбільша кількість опусів була створена ним саме на Львівщині. Більшість їх написана із присвятою титулованим покровителям або до якоїсь події. Особливий інтерес становлять його камерно-інструментальні опуси — фортепіанні мініатюри, цикли варіацій, Другий фортепіанний концерт Es-dur op. 25, Терцет op. 29, а також хорові кантати op. 28. Серед хорових опусів із циклу кантат дуже популярною в Галичині була кантата «Перший весняний день», присвячена дочці австрійського імператора Франца Йосифа — Кароліні Августі. Відбилася у творчості Франца Ксавера і його цікавість до українського фольклору — це фортепіанні варіації ре мінор на тему української пісні «У сусіда хата біла», а в інших публікаціях згадується також «Думка на руську тему».

Стиль музики Моцарта-сина спершу визначав вплив музики батька, якого він обожнював. Але Франц Ксавер жив і складав музику у перехідний період між класицизмом і романтизмом, тому його творчість, вважає Дмитро Колбін, важко визначити в рамках якогось одного стилю: вона виявляє риси стилю «брильянт» («brillant»), сентименталізму, раннього романтизму. Як зазначають дослідники творчості Моцарта-сина, його музика — це самостійний розвиток моцартівських ідей на шляху до Шуберта.

З ім’ям Франца Ксавера моцартознавці пов’язують чимало мистецьких подій, а його твори і в наш час виконуються і приносять велике естетичне задоволення слухачам.

Моцартівське товариство у Львові заснували близько десяти років тому ентузіасти музики В.А.Моцарта та дослідники львівської музичної культури, в якій важливе місце посідав молодший син Моцарта — Франц Ксавер. Сьогодні товариство очолює професор Львівської музичної академії ім.М.Лисенка Дмитро Колбін. Саме він, понад 30 років тому працюючи над кандидатською дисертацією «Скрипкові концерти В.А.Моцарта», знайшов у Центральному Музеї музичної культури імені Глінки шість пісень «львівського» Моцарта. «Ми не могли пройти повз його доробок, його внесок у наше життя, у розвиток музичного життя Львова, повз самий той факт, що син Моцарта опинився на Галичині. Навіть не всі австрійці про це знають. Франц Ксавер, звичайно, був композитором не такого масштабу, як його батько, але все ж таки талановитим і примітним настільки, що ми відродили його музику ще в 70-ті роки минулого століття — з моєї подачі його твори звучали і в консерваторії, і по Львівському, і по Українському, і по Московському, і по Варшавському радіо».

Нині Моцартівське товариство у Львові прагне оновити методи діяльності, залучити спонсорів, будувати свою діяльність на прикладі найкращих західноєвропейських товариств.

А нещодавно до нашого міста (вже не вперше) завітав його голова, диригент Георг Майс. Договір «скріпили», звичайно ж, моцартівським концертом. Камерний оркестр «Віртуози Львова», яким того вечора диригували маестро Георг Майс та координатор проекту, заслужений діяч мистецтв України Сергій Бурко, виконав твори представників трьох поколінь відомої родини: крім музики самого Вольфганга Амадея, прозвучали композиції його батька — Леопольда та сина — Франца Ксавера.

До речі...

У найближчих планах Моцартівського товариства — перейменування однієї з вулиць Львова, бажано — в історичній його частині, на Моцартівську. Заступник міського голови Львова з гуманітарних питань Василь Косів пообіцяв, що влада поміркує над цим. Утім… Міська влада аж ніяк не сприяла встановленню пам’ятної дошки при вході до собору Св. Юра (мовляв, це пам’ятка архітектури, тож навіщо її нищити?). Довелося скульпторові Олесю Дзиндрі звернутися безпосередньо до Владики Ігоря Возьняка, який із поваги до богохвальної музики Моцарта дозволив і виконання у храмі 5 грудня 2006 року «Реквієму» Вольфганга Амадея, і встановлення пам’ятної таблиці його синові.