«Свіжина» від Шерешевського

Поділитися
Останнім часом я з тривогою ступаю на стару бруківку київсько­го Андріївського узвозу — сірий пр...

Останнім часом я з тривогою ступаю на стару бруківку київсько­го Андріївського узвозу — сірий привид непевного майбутнього витає над оазою митців, безвідмовний тандем оренд­ної плати та судових приписів уже витиснув багатьох митців і з підвалів та мансард, на деяких галереях замість об’яв «запрошуємо на нову виставку»... висять заіржавілі замки, свіжо бронзовий Булгаков з подивом поглядає на те, як повзають по його вулиці важкі чорні броньовики, схожі на жуків-гнойовиків. Мабуть, це таємнича каста — недоторканних рейдерів, котрі, як кваліфіковані мародери, безпомилково винюхують, де і що погано лежить. Утім, і без цих нишпорок Андріївський давно недужає на «синдром Монмартра» — «Купіть мистецтво! Чотири гривні штука! На десять гривень — три мистецтва!»

Але не подумайте, що я культурний песиміст. На те воно й мистецтво, щоб перемагати войов­ниче невігластво. Хоча самі художники вміють вправно боротися лише за наближення до недосяжної довершеності.

BАRBI КЮ
Краще розпочинати не дуже оптимістичними сентенціями і переходити до більш життєстверджуючих новин. На Андріївському недавно відкрилася нова галерея зі світлою назвою White. І я що кілька тижнів із нетерпінням чекаю телефонного дзвінка від одного із засновників «Білої» Олек­сандра Муджирі, котрий запропо­нує щось свіженьке, небачене.

Владислав Шерешевський «Краса» — виставка робіт 2007 року. Вони ще пахнуть олією. І салом, і м’ясом, і кавою. Ці полот­на із, так би мовити, «гастрономіч­ного» періоду творчості Владислава. Яких тільки стилів не викорис­товував у різ­ні часи цей невтомний на вигад­ки митець. І а ля рембрандт­ство, і гар­ган­тюанське снейдер­ство, і брейгелів­ська гра в тлу­мачен­ня афо­риз­мів і багатофігур­ний псевдосоц­реалізм і май­же автен­тич­ний Ван Гог. Владис­лав сатирик, цинік, але не злостивий, хоча нічого святого і забороненого для препа­рацій його вправним пензлем, мабуть, не існує.

Дві голови
Я певний, якби Вінсент Ван Гог не вкоротив собі віку, слава і гроші таки наздогнали б його і цілком заслужено він міг би збудувати за свої кошти майстер­ню, розміром не меншу, ніж його сучасний музей в Амстердамі. Наше фізичне тіло щоденно і кон’юнктурно потребує хліба насущного, а нематеріальна складова потребує поживи духовної, яка є малокалорійною, але необхідною, як вітаміни та мікроелементи. Без неї — моральна цинга.

Працюйте, пане Шерешевський! Недосконалий та прекрас­ний світ дає достатньо стимулів для вашого пензля.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі