СВІТ ІНАКШИЙ

Небагато дорослих художників можуть похвалитися такою кількістю виставок, як цей хлопчик. У свої 12 років Максим Тихонравов був учасником більш як 30 різних виставок, його відзначено призами й дипломами конкурсів у Харкові, Києві, а також Росії, Ізраїлі, Данії, Індії (срібна медаль).

Звичайний, здавалося б, хлопчик невисокого зросту, сором’язливий і допитливий, Максим вирізняється серед ровесників одержимістю до малювання. У шість років вступив на підготовче відділення Харківського ліцею мистецтв. Судячи з робіт, його вже тоді можна було приймати туди без іспитів.

У першому класі, коли діти сідали за зсунуті столи, Максим ставав на коліна перед мольбертом, так йому було зручно, і малював по п’ять годин поспіль. Незалежно від часу й місця, він наносить малюнок на все, що попадеться під руку: перфокарти, серветки, аркуші паперу. Діти цього віку зазвичай бачать нібито в двох вимірах: ширина й довжина. У Максима інакше. Якось у ліцей приїхав професор академії образотворчих мистецтв із Нюрнберга, зацікавився працями ліцеїстів. Тихонравов намалював лабіринт за міфологічним сюжетом в ізометрії так, наче дивився на нього з вертольота. Німецький професор так і не повірив, що в такого юного створіння може бути таке виняткове бачення.

Максим не просто копіює, віддзеркалює, а передає видимий світ, відчуваючи при цьому лінію, пропорції. Часом ту саму тему він виконує в різній техніці. Багато хто переконаний: Тихонравов — графік від народження. Коли торік у художньому музеї проходила його персональна виставка, на неї приводили студентів четвертого курсу художньо-промислового інституту, аби на працях Максима вони бачили, що таке композиція й образне сприйняття в поєднанні з технікою. На нинішній персональній виставці в КПЦ «Дім Нюрнберга» юний митець представив понад 300 малюнків. Сергій Гричанок, завідуючий відділенням образотворчого мистецтва Ліцею мистецтв, учитель Тихонравова розповідає:

— За рік щось кардинально змінилося в його свідомості, він ніби якісно перейшов на інший рівень, стався справжній прорив. Сьогодні в рамках навіть однієї теми, найбанальнішої і найтриві- альнішої, Максим шукає різні підходи. На цій виставці в нього два планшети з малюнками баскетболістів, та якби я представив усі роботи на цю тему, було б п’ять. Він бере тему, пробує так, інакше, а тоді кардинально змінює техніку, виконання, рухи, колірне вирішення і при цьому не повторюється. Ось малюнок вулиці. На уроці 16 чоловік, кожний із них, малюючи, бачить щось своє, але такого малюнка, як у нього, немає. У Максима все інакше: мотоцикл, власник залишив його на секундочку, людини не видно — є лише її тінь, але вона незримо присутня. Сохне білизна, видніється чиясь рука. Десь промальовано, десь зображено умовно. Момент недосказаності — це найвищого плану художній підхід. Максим фанат у роботі. Пам’ятаю, як ми готувалися до малюнка «Прищіпки». Рік тому відразу ж після виставки ми зробили каркас, перетягнули різними дротами і на них Максим розві- шував прищіпки: поламані, навмисне веселі, маленькі, великі, злі, добрі. Ми створювали цю структуру, були творцями натюрморту, композиції.

І хоча Максима Тихонравова люблять і в його родині, і друзі, хоча часто випадає чути схвальні слова на свою адресу, у нього немає зоряної хвороби. Ставиться він до себе і своєї творчості критично. Останнім часом тим, хто поруч, доводиться вихоплювати малюнки буквально з кошика: коли щось не подобається, Максим просто викидає. У нього жорсткий критерій добору. Для нього важливий пошук, жага експерименту, створене вже не має такої цінності.

Безсумнівно, Максимові поталанило народитися тоді, коли можна малювати як хочеш, коли в процесі навчання викладачі дають залишатися самим собою, не підганяють під якусь мірку, коли можна в 12 років улаштовувати персональні виставки, реалізовувати свої задуми в серйозних проектах. І він використовує цю можливість. Завдяки його активній участі виконано «Вертепну скриньку» для благодійних вистав для дітей-сиріт, настінний розпис у дитячому відділенні лікарні №15 м. Харкова, декорації до спектаклю «Кармен». За підсумками недавньої персональної виставки Муніципальна художня галерея запропонувала йому стати дизайнером фестивалю «Світ без темних фарб».

Фахівці відзначають, що нинішня виставка — новий етап творчості художника: оригінальна техніка, незвичайне компонування, бездоганний стиль. Малюнки розповідають про зовнішні прояви життя, пропущені через світосприйняття дитини. Є місце емоціям, аналізу, а часто й гумору.

Максим був і залишається дитиною, але його малюнки вже за межею дитячої творчості. Дуже важливо, щоб у період дорослішання він не втратив інтерес до творчості, пошуку, не зупинився на досягнутому. Максим переконаний — цього не станеться.