Студія Довженка дасть притулок приниженим і розореним? Роман Балаян запропонував кіногалузі стратегію «великого переселення»

Поділитися
На гектари Національної кіностудії ім. Довженка та в стіни адміністрації президента залетіла революційна ідея відомого кінорежисера Романа Балаяна — перенести на територію студії різні вітчизняні кіноінституції...

На гектари Національної кіностудії ім. Довженка та в стіни адміністрації президента залетіла революційна ідея відомого кінорежисера Романа Балаяна — перенести на територію студії різні вітчизняні кіноінституції. Створивши таким чином не віртуальну, а реальну модель загального «кінобратства», яке, хоч і не знімає, то бодай не дружить одне проти одного.

Саме в поточному — 2010-му — році виповнюється 85 років від того історичного моменту, коли було затверджено план будівництва виробничо-технічної бази «української кінематографії». Тобто київської кінофабрики. Тобто майбутньої Національної кіностудії імені Довженка.

Слід зазначити, що більшовики не зволікали. І почали активно зводити будову століття через два роки після появи того плану, вже в 1927-му (проект архітектора-художника В.Рикова).

І того ж року відразу запустили кіно — «Ванька і Месник» режисера О.Лундіна.

Згодом до роботи на студії підключалися різні режисери. Наприклад, культовий Дзига Вєртов. У той період на нашій студії він зняв перший звуковий документальний фільм. І назва картини навіть сьогодні звучить актуально, метафорично — «Симфонія Донбасу».

Одне слово, більшовицька настирність, а також ленінське гасло «найважливіше з мистецтв...» свою справу зробили. Вже 1929-го «заквасили» на київській студії добрий десяток різних картин! (Серед них навіть такий шедевр шедеврович як «Земля» Олександра Довженка.)

Нині ж (для порівняння) — наче місток із соціалізму в епоху дикого капіталізму — на цій студії сяк-так домучують одну «фільму». Екранізацію не найкращої української радянської п’єси «Дикий ангел» О.Коломійця (у головній ролі Б.Ступка). Бо студія імені О.Довженка перетворилася на «гектари згадки» про колись значний і формуючий час кінематограф... Перетворилася на тиху заводь, де на схилі своїх літ коротають дні колись маститі майстри: сьогодні їхні студійні кабінети частіше порожні, блищать лише таблички на дверях: «В.Савельєв», «О.Муратов», «В.Гресь»... та інші офіційні особи.

«Время ни на миг не остановишь!» Бурхливість промислового кіновиробництва перебралася на приватні фабрики (під Києвом) з випуску «мила» та «муві». Довженківцям же випала почесна й тлінна місія (наче крикливому Горлуму, герою «Володаря перснів» ) — берегти «те», не завжди розуміючи, «що»...

При цьому: підтримувати потерті штани а) різними орендами; б) потішними «варягами», скажімо, з фестивалю GOGOGLfest, які утрамбували за десять днів довженківські стежки-доріжки не гірше за асфальтовий каток.

Ігор Ставчанський
Директор кіностудії імені Довженка Ігор Ставчанський знає про революційний намір Балаяна. І ставиться до нього більше з дипломатичною обережністю, ніж із романтичним захопленням.

— Ми обговорювали з Романом Гургеновичем цю тему, і я бачу в його ініціативі, швидше, ідеологічну складову, ніж чіткий бізнес-план, — коментує «ДТ» цю ситуацію пан Ставчанський. — Річ у тому, що багато кіноорганізацій, яких розглядали серед можливих «переселенців», — по суті, банкрути... Причому давно. Припустімо, рішенням згори всі ці студії переселяють на нашу територію. Що в результаті? Усі їхні борги лягають на наші плечі. І не виключено, що «під ці борги» хтось надалі зможе сміливо претендувати на студійну територію... Якщо в деталях обговорювати ідею Балаяна, то насамперед потрібно згадані кіноорганізації ліквідувати, не визнавши їхніх боргів. І вже потім інтегрувати їх як окремі сегменти в «рамки» Національної кіностудії. Цей шлях непростий, болісний. Але треба бути реалістами.

Якщо ж ідея Балаяна надихне високопоставлених представників влади, то не факт, що збережемо нинішнє, хай хитке, але все-таки благополуччя на кіностудії Довженка... Так, поки що в роботі тільки одна картина. Проте, зрозумійте, це державна студія. І ми великою мірою залежимо від Держкіно. Нині на стадії «доробки» проекти, які запускалися ще при Ганні Чміль. Надалі, сподіваюся, нам дадуть можливість реалізувати багато інших — цікавих — задумів...

***

— Сама собою ця ідея може обговорюватися, аналізуватися, проте не уявляю ні «плану дій», ні «програми заходів», які зберегли б те, що маємо, а не зруйнували остаточно, — коментує «ДТ» цю тему Костянтин ШАМІН, директор «Укркінохроніки». — Я людина законослухняна: якщо дійде до «переселення» — отже, доведеться діяти... Поки що більше запитань. Що буде з нашим майном? Чи не стане цей задум приводом остаточно «прикрити» студії нашого напряму? Навіть якщо продати все майно, яке маємо, і купити на нього високотехнологічне обладнання, — чи є гарантія, що воно дійде до нас? Прикладів протилежного ми знаємо вдосталь. І потім... Візьміть до уваги, що споруди «Київнаукфільму», «Укркінохроніки» становлять особливу комерційну цінність, оскільки розміщені у привабливих місцях столиці. Переважно в центрі, в районі метро. Можливо, саме будинки когось зацікавлять насамперед, а зовсім не кіно... Припускаю, що всі ми станемо співіснувати в єдиному «центрі». Але де гарантії, що кіногалузі виділять, скажімо, 200 млн. для повноцінного розвитку й люди отримають роботу? Таких гарантій немає.

***

Студія Довженка (сьогодні) — це 17 га землі в центрі Києва. І ще 50 тис. «квадратів» студійних площ. Поселити там можна не тільки «Голлівуд», а й «Боллівуд» із Зітою та Гітою вкупі.

Модель «комунальної кіноквартири» — поблизу Шулявської — наскільки романтична, настільки й трагічна. Оскільки житіє в комуналці часто схоже чи то на систематизовану модель пекла Данте, чи то на радянський тераріум однодумців. У кожному разі, останнє слово — за Банковою... Тим більше що нових приміщень завжди бракує.

Скрижалі історії

Ім’ям Олександра Довженка кіностудія стала називатися в 1957-му (тут майстер зняв свої класичні стрічки — «Земля», «Іван», «Щорс»). Радянські 1960—1970-ті в довідниках величаються періодом найбільшого злету київської студії. У цей період вийшли шедеври С.Параджанова, Л.Осики, І.Миколайчука, Л.Бикова. На студії збереглося шість знімальних павільйонів. Один із них (площа 2520 кв.м) — у числі найбільших у Європі.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі