Ридай, країно величезна! Кіноклани поділили столицю на «фабрики»

«Майбутнє українського кіно світле і прекрасне. А дійсність цього ж таки кіно взагалі нагадує Поле чудес із казки «Буратіно». Раз у раз в грунт заривають мільйони — і диви, незабаром на ньому зростуть грошові дерева і сховають у затінку своїх «зелених» крон стомлених подорожніх. Це не цитата з неопублікованого фантастичного роману Стругацьких. Це дійсність і реальність. Те, що відбувається сьогодні в надрах вітчизняного продюсерського кіно, справді нагадує жадане «поле». (Що ж до назви країни з тієї ж казки, то, думаю, нагадувати не варто?)

Поки Мінкульт вирішує «кому дати» і в «кого взяти» п’ять копійок на «долбування» майже готового фільму, поки студія Довженка знімає ніким не облічену нескінченну мильну оперу «Му-му», поки віце-прем’єр Кириленко демонструє артисту Депардьє на цій-таки студії старі стіни, у цей час... У цей час Київ збираються перетворити на столицю світової кіноіндустрії. Без голлівудських пагорбів, оскільки і своїх косогорів вистачає.

...Жарти жартами, але ті наївні співгромадяни, які досі упевнені, що ренесанс рідного кінематографа трапиться лише після чергового історичного «указу» чи наказу «згори», або глибоко помиляються, або не володіють інформацією. Здавалося б, усім давно зрозуміло: місцевий чахлий кінопроцес врятують не Кириленко, не Депардьє і навіть не Ющенко, а маловідомі поки що кінопродюсери, котрі особливо активізувалися на початку 2006-го.

Буквально днями оформилася одна принципово важлива для нашого питання структура — Асоціація українських продюсерів. Був час, ще зовсім недавно, їх, продюсерів, шукали удень зі свічкою. А виявилося, що в цю асоціацію нещодавно вступили майже п’ятдесят осіб! (Причому навіть внески зробили близько тисячі гривень). Керманичем цього «асоціативного» органу обраний Олексій Сєрков, неабиякий продюсер, котрий представляє компанію «Стиль С», нині успішно працює на виборах, а найближчим часом, гадаю, націлений саме на кіновиробництво. Але на це ж виробництво націлений не один він... А багато хто. У будь-якому разі, найбільші фінансові кола готові обзаводитися великими кінокомплексами, де можна і знімати, і монтувати, і озвучувати, і «цифрувати». Цього тижня Київ відвідали представники найвідомішої фінської компанії «Квалитрон», які свого часу підводили технічну базу під телеканал «Інтер». Ці добродії ангажовані вирішувати питання щодо створення майбутнього великого студійного комплексу. Причому, за даними «ДТ», переговори з ними збиралися вести дві групи, кожна з яких має намір будувати під Києвом «свій Голлівуд». З одного боку, «будівельники», яких представляє згаданий пан Сєрков, що перебуває сьогодні в тісних стосунках з Едуардом Прутніком (власником НТН) і потенційним інвестором можливої «фабрики мрій №1». З іншого боку, є «будівельники», яких представляє оновлений менеджмент телеканалу «Інтер» під художнім керівництвом пана Хорошковського, котрий, не сумніваюся, має і свої абсолютно обгрунтовані амбіції щодо створення під Києвом уже своєї «фабрики мрій №2». І навряд чи хтось краще ніж «Квалітрон» у межах десяти мільйонів доларів вирішить це питання (тим більше що територія під Києвом знайдена).

Хто пам’ятає, ще навесні минулого року колишній директор кіностудії імені Довженка Віктор Приходько голосно заявляв про будівництво і своєї персональної «фабрики мрій» (присвоїмо їй умовний номер три) під ганебно умовною вивіскою «Хохлівуд». Дослівна цитата: «Нині одна українсько-американська компанія інвестує близько семи мільйонів доларів у проект створення нової кіностудії, у перший етап цього проекту. Вже оформляються різні документи, знайдено ділянку землі. Думаю, навесні 2006 року я всіх запрошу на презентацію на нову територію, де будуть нові павільйони, офіси, всі інші необхідні помешкання, де буде нова сучасна кіностудія, яка створюватиме і серіали, і телепрограми, але усе ж таки це буде саме кіностудія...» Весна на порозі, де запрошення, товаришу Приходько? Зачекалися вже.

Після того, як Влад Ряшин пішов з телеканалу «Інтер», у нього виникли плани щодо власного кіновиробництва. У яких масштабах це планування — мені поки що невідомо. Чи то буде просто продакшн, чи то масштабна «фабрика мрій (номер чотири)» — майбутнє покаже. А сьогодення показало, що активне мусування медійних припущень щодо того, що пан Ряшин вже в лютому очолить «плюси» та «Сьомий» канал і «Гравіс», які до них приєдналися, поки що далекі від реалізму. Хоча на деяких сайтах і з’являлася інформація, нібито Ряшину надходила пропозиція від СME і навіть особисто від Лаудера, до якого Ряшин нібито літав на переговори в Лондон з цілою «валізою» пропозицій. Сюжет, очевидно, не пішов? На «плюсах» в Олександра Юхимовича Роднянского «броня», як і раніше, міцна і «танки» його швидкі, а тепер і зовсім надреактивні, з огляду на усім відомий «номер» у партійному списку «НУ». Нині ряшинська продакшн-студія «Мелорама» залишається за «Інтером», компанія Film.ua, із якою Влад активно і креативно працював, іде в самостійне плавання. Тож, очевидно, виникне щось нове, інше — ряшинське (не здивуюся, якщо земельні наділи під Києвом і для цього «Голлівуда» активно освоюються).

І ще один, дуже серйозний продюсерський мегапроект, пов’язаний із будівництвом чергової «фабрики», на мій погляд, найближчий до лозунгу «чтоб сказку сделать былью». Оскільки стоїть за ним концерн «Київ—Донбас» і особисто президент концерну Олександр Константинівський. Вони теж уже купили ділянку і навіть розробили проект студії. З’явилася навіть інформація, що майбутньою українською кіностудією зацікавилися солідні Technicolor і Panavision. А як можливий гравець у цьому проекті заявлено також знамениту компанію The Culver Studios (яка має безпосередній стосунок до таких хітів, як «Віднесені вітром», «Громадянин Кейн», «Армагеддон»). До структури згаданої компанії входить навіть Sony Pictures, остання, у свою чергу, входить до структури Pacirica Ventures (під її прапорами об’єднано вісім кіностудій США). Дана Арнольд, виконавчий директор The Culver Studios, навіть приїжджала в нашу столицю на попередні переговори з ініціативною групою створювачів майбутнього українського кіноцентру, про який вірогідно відомо таке.

Студійний комплекс має складатися з 12 знімальних павільйонів загальним метражем 75 тис. кв.м, лабораторії з обробки плівки і цифрового сканування, помешкань, обладнаних для проведення повного постпродакшну, а також павільйону для запису симфонічного оркестру і хору. Уточнимо, що до цієї теми мають безпосередній стосунок американські продюсери Володимир Хорунжий і Аліна Панова (котрі розповіли докладно «ДТ» про свій фільм «Оранж лав» на цій же сторінці). Напевно відомо, що майбутня надзвичайно могутня корпорація не має наміру претендувати на наші бюджетні гроші — і Мінкульт зі спокійною душею може виділяти їх дрібним приватним студіям (у тому числі і на проекти, аналогічні «Штольні»).

Єдине, про що замислюєшся, віртуально пролітаючи над цими кіногніздами, то це вічне — «хто?» і «що?». Хто працюватиме на майбутніх кінофабриках, якщо вони відразу виникнуть під Києвом, коли в самому Києві проблема з кваліфікованими кінофахівцями існує вже не один рік? Що вони збираються знімати усі разом чи поодинці, якщо в країні постійний дефіцит і якісних сценаріїв, і адекватних сценаристів (у Голлівуді, до речі, також), не кажучи вже про цікавих акторів і режисерів, які знадобляться новонароджуваним кінокланам у промислових масштабах?.. Хто купуватиме майбутні цифрові кілометри місцевої продукції, якщо вже сьогодні телеканали задихаються від надлишку запропонованих фільмів і багато картин «умирають», так і не з’явившись в ефірі? У будь-якому випадку і за всіх можливих місцевих «біляголлівудських» розкладів навряд чи це буде ставка на національне художнє кіно... Буде екшн, буде «мило» (не сумніваюся). Країні лише й залишиться — слухати і ридати. Не буде хліба — зате видовищ...