Рандеву з віртуозами

У колишньому столичному Жовтневому палаці (Міжнародному центрі мистецтв) відбудеться концерт російського державного камерного оркестру «ВІРТУОЗИ МОСКВИ» (художній керівник і диригент Володимир Співаков, соліст — один із найпопулярніших у світі піаністів Денис Мацуєв).

Співаков та його оркестр — часті гості Києва. Молодий музикант Денис Мацуєв також неодноразово грав у нашому місті. Кияни слухали його інтерпретації акаде-мічної музики (саме на цьому терені він широко популярний) і навіть джазу. Пригадую, із задоволенням побувала влітку 2005-го в столичній опері, де Мацуєв та його четверо партнерів, включно з московським ветераном джазового саксофона Георгієм Гараняном, провели чудовий невеличкий акустичний «камерний», якщо можна так назвати, виступ на сцені величезного залу, біляджазовий вечір.

Організатор нинішнього проекту — компанія INTERCLASSIC — і гості приготували на 3 лютого для київських слухачів академічну програму. Прозвучать Симфонія №24 В.А.Моцарта, «Маленька Данеліада» Гії Канчелі, Симфонія d-moll Луїджі Боккеріні, I фортепіанний концерт Дмитра Шостаковича і Три танго Астора П’яццолли (солісти Микита Власов, акордеон). У концерті братиме участь ще один росіянин — стипендіат фонду В.Співакова молодий трубач Кирило Солдатов. Зустріч із їхнім мистецтвом буде цікавою. Бо, по-перше, попри радощі й незгоди — переїзди, готелі, нескінченні зустрічі й розлуки, терміново підготовлені прем’єри і сто разів перевірені «бісовки» — постійний невичерпний бурхливий концертний потік, яким пливе непотопаюче судно під назвою «Віртуози Москви», не може його розхитати. Одне слово, весь різнобій артистичного коловороту не заважає «Віртуозам» бути одним із видатних камерних колективів сучасності. А по-друге, бо Денис Мацуєв — одна із найсуперечливіших постатей на світовому форте-піанному небосхилі. Він по-справжньому затребуваний і на Заході, і на пострадянському просторі. Але його певною мірою «відлакована» майстерність постійного персонажа академічної концертної естради інколи наражається на критику шанувальників чистого академізму. Гадаю, його мистецтво, як і годиться майстрові сцени та, як тепер пишуть в афішах, «живого звуку», справді балансує на межі академізму й філармонічної «естрадності» — у найкращому значенні цього поняття. Незрівнянна віртуозність Дениса Мацуєва і відсутність для нього будь-яких технічних перешкод — аксіома. Однак наскільки великий його людський потенціал, що несе слухачам майстерність піаніста, яка його артистична зрілість, як прозвучить його Шостакович — питання, на котрі дасть відповідь концерт 3 лютого. І якщо особистість зрілого Співакова, унікальної за своєю музикантською якістю постаті світового виконавського олімпу, і рівень його колективу добре відомі всім, хто пристрастився до справжньої музики, то ім’я 30-річного Дениса Мацуєва ще не настільки на слуху в нас і потребує попереднього супровідного коментарю.

Зовні Мацуєв дуже, як мовиться, фактурний: високий, атлетичного складу сибіряк. Він народився у сім’ї професійних музикантів в Іркутську. З 15 років навчався в Москві, куди переїхала родина, у центральній музичній школі (ЦМШ) при консерваторії. У 16 яскравий дебютант стає стипендіатом фонду «Нові імена», і його кар’єра концертанта відтоді не припиняється ні на день. Він блискуче закінчив Московську консерваторію. Переломним у долі музиканта став 1998 рік: отримавши Гран-прі на Міжнародному конкурсі піаністів у Парижі, він невдовзі стає переможцем XI Міжнародного конкурсу ім. П.Чайковського (I премія), одного з найпрестижніших у світі. І сьогодні немає великої країни, в якій він не грав би, прославленого диригента, з яким би він не працював, чудового залу, який би не подарував йому своїх овацій. Піаніст дружить зі справжніми зірками світового арт-бомонду: композитором Ендрю Ллойдом Уеббером, автором легендарних рок-опер, маестро Співаковим, Родіоном Щедріним, Майєю Плісецькою, Святославом Белзою, Оленою Образцовою, Ігорем Бутманом, спілкується з такими легендами джазу, як Чік Коріа і Боббі Макферрін. Він виступав перед англійською королевою в Букінгемському палаці, Папою Римським у Ватикані, Біллом Клінтоном у Білому домі, Борисом Єльциним і Володимиром Путіним у Кремлі, президентами, генералами, шейхами...

Як він грає? Відмінно. Підтвердження того — його блискучий сольний CD-2004 Tribute to Horowitz. Потім у 2005-м вийшли П’ятий фортепіанний концерт Р.Щедріна, записаний у супроводі симфонічного оркестру Баварського радіо під керуванням Маріса Янсонса і другий сольник «Пори року» П.Чайковського та три фрагменти з балету «Петрушка» І.Стравінського. Ціна квитків 50—1500 гривень. Цікаво, хто «потягне»?