П’ять вечорів

Концерти московського піаніста Вадима Руденка — лауреата численних фортепіанних конкурсів, зокрема конкурсу Чайковського, — мають успіх у публіки. Піаністові 37 років, він молодий і водночас досить досвідчений та зрілий як музикант. Вадим навчався в московській ЦМШ і консерваторії в класах професорів Дмитра Башкірова та Сергія Доренського, у нього величезний конкурсний досвід, щоправда, кілька років Руденко у змаганнях участі не брав.

Недавно він виступив на Першому міжнародному конкурсі піаністів імені Святослава Ріхтера в Москві. Щоб уявити масштаб можливостей музиканта, назву його ріхтерівську програму. У трьох турах він грав Баха, Моцартову ре-мажорну Сонату K.311, варіації Брамса на тему Паганіні та шість музичних моментів Рахманінова, виконав за одним присідом усі 24 прелюдії Шопена, до них на додачу сонату Шуберта, «Лускунчика» Чайковського—Плетньова, етюд Капустіна та ще й концерти — 3-й бетховенський і 1-й Чайковського.

Суперечки в пресі та серед публіки про гру Руденка на цьому конкурсі і про справедливість присудження ріхтерівських нагород не припиняються досі (він став лауреатом 4-ї премії), а сам конкурс, що не встиг ще й народитися як альтернатива рутині конкурсу Чайковського, вже обвинувачується в тих самих гріхах — зокрема у ньому беруть участь учні членів журі.

Піаніст веде напружену творчу діяльність, концертуючи в багатьох країнах, співпрацюючи з престижними європейськими та пострадянськими оркестрами. Він багато разів грав в Україні: минулого сезону в рамках київського філармонічного абонемента, неодноразово на фестивалі «Київські літні музичні вечори», який проводила дирекція конкурсу Горовиця, його чули в Криму та Одесі. Блискучий концертант, один із найбажаніших у Росії, він дружить із нашим Національним симфонічним і його головним диригентом Володимиром Сіренком. Разом вони задумали цикл «П’ять вечорів Вадима Руденка з Національним симфонічним», у якому мають бути виконані шедеври світового фортепіанного та оркестрового репертуару — твори Рахманінова, Чайковського, Шопена, Гріга, Шумана, Мендельсона, Сен-Санса. Відкриття циклу відбулося в жовтні при повному аншлагу. Прозвучали Рапсодія на тему Паганіні Рахманінова та Перший концерт Чайковського. У першому концерті циклу Руденко і Сіренко досягли одностайності, «взаємопроникнулися». Свіжість прочитання солістом традиційної піаністичної програми сколихнула зал, привернула, щонайменше, увагу публіки. Руденко неординарний, цікавий. Ставний, могутній (навіть в армії був десантником), він так само потужно й легко грає. Особливо вправний соліст був технічно. Оркестр не лише чудово проакомпанував, а й якісно, глибоко, цікаво зіграв фантазію «Франческа та Ріміні» Петра Чайковського.

Під час другого концертного «забігу» в листопаді піаніст продемонстрував киянам незвичайні стаєрські риси, виконавши в один вечір обидва концерти Шопена. Та спочатку оркестр налаштував слухачів, зігравши три фрагменти з «Шопеніани» Глазунова: Полонез ля мажор, Прелюдію ля мажор і Вальс до-діез мінор. Сіренко та його колеги були, як завжди, на висоті, знамениті мелодії прозвучали вишукано й тонко. Драматургія концерту посилювалася. Вадим Руденко грав дуже якісно, зал слухав затамувавши подих, повністю віддаючись музиці. Виконання шопенівського концерту № 1 викликало овацію. Для Руденка немає технічних труднощів, він продемонстрував прекрасний звук, тонке туше. Піаніст володіє авторським задумом, грає інтонаційно просто, зовні — цілком спокійно. Така простота — вершина виконавської майстерності. Друге відділення промайнуло як одна мить, завершилося численними викликами, букетами й мініатюрною «бісовкою» — шопенівською мі-мінорною прелюдією. Філармонічно підготовлена публіка в нас є, і вона ловить кожен момент справжнього мистецтва. Гадаю, з кожним таким виступом Вадима Руденка (у лютому, квітні й травні) ажіотаж посилюватиметься, а весь цикл увійде в історію київського філармонічного життя.