Прогноз книжкової погоди’2005

Поділитися
За шість років Всеукраїнський рейтинг «Книжка року» форматувався у доволі адекватне дзеркало видавничого процесу...

За шість років Всеукраїнський рейтинг «Книжка року» форматувався у доволі адекватне дзеркало видавничого процесу. Саме тільки спостереження за динамікою змін в асортименті десяти номінацій (що відповідають основним секторам книжкового ринку) дає змогу прогнозувати розвиток. А зіставлення з даними повномасштабних соціологічних досліджень читача/покупця книжок, що здійснюються два останні роки, зводять похибку цих прогнозів до прийнятного мінімуму.

Індикатором здоров’я будь-якого книжкового ринку є класичний асортимент. Температура 36,6 — це коли в одній книгарні ви можете оглянути, щонайменше, два різні зібрання творів одного автора, найвідоміші його книжки в різних смакових варіантах (від розкішного фоліанту до покет-буку), кілька біографій (від популярної до літературознавчої або й філософської), та ще й — тепер дуже часто — комікси. І так — по кожному з 10—15 визнаних вітчизняних корифеїв. Масова частина цього асортименту обов’язково представлена в аеропортах та на вокзалах — статистика свідчить, що професійно усталений дорослий читач спілкується з класикою здебільшого саме в поїздках.

На західних ринках ця картинка склалася з неперервної культурної традиції. На пострадянських теренах читач пережив глибинний ціннісний шок, вийти з якого (тобто повернути класику на полиці) можна було лише з волі держави. Росія цю волю задемонструвала. Всередині 90-х упродовж двох років бюджетні кошти «на книжки» вкладалися майже виключно у розбудову ринку класики. Причому російські стратеги від початку ставили на те, аби класику купували: давали ґранти тим видавцям, які пропонували сучасні технології залучення покупця (серійність, ринковий дизайн, вишукана ілюстрація).

Українські навколокультурні чиновники досі толерували лише бібліотечне існування класики. Дешево і сердито: якщо книжка все одно омине прилавок, не варто й замислюватися над такими речами, як, скажімо, сучасна візуалізована психологія купівельного вибору. Витворюється замкнене коло: читач далі відходить від бібліотек (навіть серед школярів та студентів абонентом є лише третій), а на ринку — класики катма. Отакі вони, українські стратегії «відродження духовності».

Торік прогноз розвитку українського книжкового ринку виглядав так: «Конвертувати потенціал української класики у бюджетні (а відтак, і ментальні) надходження нині можна лише за умови, якщо держава діятиме в режимі надзвичайної ситуації: спрямує всі бюджетні струмочки в один потік (через відкритий та прозорий тендер) — на фінансування структурованої ринкової пропозиції класики». Рік, як відомо, видався геть не книжковим: перші чотири місяці податкової невизначеності спричинили системну кризу на книжковому ринку; останні чотири місяці держслужбовці не сміли й думати ні про що інше, крім виборів, а між тим і тим — сезон відпусток.

Нещодавно віце-прем’єр-міністр з гуманітарної політики Микола Томенко зустрічався з представниками книжкового бізнесу, де обговорювалася ідея державних макроґрантів під такі синтетичні проекти. Коли стратегію буде ухвалено, нам, як і росіянам, вистачить двох років, аби наповнити ринок критичною масою класики. А далі ця маса вже й сама стимулюватиме динамічний розвиток сеґментів художньої, біографічної, мемуарної, історичної літератури, гуманітаристики загалом.

Те, що спостерігаємо у класичній номінації «Книжки року» ХРЕСТОМАТІЯ, дає підстави для такого короткотермінового оптимізму. Саме тут маємо найбільше видавничих несподіванок, що є ознакою готовності видавців до ринкових ризиків. Видання-лауреат — Твори у двох томах Володимира СВІДЗІНСЬКОГО — випущене київською «Критикою» без бюджетних дотацій. Це суто академічне видання має цілком ринково орієнтований вигляд. І на тлі багаторічних видавничих плачів про відсутність грошей «на класику» є однозначною дорослою відповіддю. Так само мужню ринкову поставу демонструє тернопільське видавництво «Богдан», випустивши Вибрані твори у трьох томах Миколи ВІНГРАНОВСЬКОГО (2-ге місце в рейтинґу) та започаткувавши 100-томову серію класики для юнацтва.

Якби заснована рік тому міжвидавнича серія «Бібліотека Шевченківського комітету» випускалася на потреби вільного ринку, можна було б говорити не про можливість одужання його класичного сеґменту, а про подолання кризи (наявність цих книжок на прилавках обов’язково здетонувала би помітну ініціативу інших видавців). Лишається сподіватися, що чиновники схаменуться і бібліотеки не комплектуватимуться за рахунок позбавлення права активного читача на вибір.

Окрема партія в сучасному українському класичному концерті — це Юрій ВИННИЧУК. Здається, він уже зробив для популяризації вітчизняної класики не менше за цілу академічну установу. Нова авторська антологія Чорт зна що (Л.: Піраміда) — взірець розуміння специфіки побутування класичних творів у сучасному світі.

Найліпші у нас справи з випуском презентативних видань класики — на ці дорогі речі немає масового попиту, але їхня бібліотекоутворююча роль поза сумнівом. У торішньому асортименті здалеку видні: Шота РУСТАВЕЛІ. Витязь в тигровій шкурі (К.: Мистецтво), «Слово о полку Ігоревім» та його поетичні переклади й переспіви в українській літературі (Х.: Акта), Велесова книга — Волховник (Вінниця: Континент-Прим), Григор НАРЕКАЦІ. Книга трагедії (Л: Каменяр), Трістан та Ізольда (К.: Либідь), Давит Сасунці (К.:Дніпро), а також два ШЕВЧЕНКОВИХ Кобзарі (від того ж «Дніпра» та від київської «Просвіти»). Придбання таких книжок — акт інтелектуальної самоповаги. Наявність цих книжок у домашній книгозбірні — магніт її постійного поповнення.

До оптимістичних несподіванок минулого року, безперечно, належить презентативний том Антологія японської класичної поезії від київського видавництва «Факт» (5-те місце). Це видання тішить око навіть на тлі розлогої й вибагливої пропозиції росіян, що вже третій рік переживають сплеск япономанії. «Факт» демонструє майже ексклюзивну на нашому ринку налаштованість не просто на конкуренцію, а на безоглядну першість. Саме такими є «фактівські» видання-переможці другої хрестоматійної підномінації — «літературознавство»: Лариса Петрівна Косач-Квітка (Леся Українка). Біографічні матеріали. Документи. Іконографія (2-ге місце) та Дмитро СТУС. Василь Стус: життя як творчість (1-ше місце і Ґран-прі). Про останню книжку ще багато писатимуть як про точку відліку нової української біографістики (безперечно, залучаючи до цього поняття й видану двома роками раніше книжку Михайла Слабошпицького про Тодося Осьмачку, щойно відзначену Шевченківською премією, та зовсім свіжу, сьогорічну книжку Богдана Жолдака про Віктора Гуцала).

Списком підномінації «літературознавство» можна направду пишатися. Це — найпотужніший сектор українського книговидання взагалі. Без коментарів назву лише дещицю з книжок-подій — їм потрібні не коментарі, а час для читання: Мирослав ШКАНДРІЙ. В обіймах імперії: Російська і українська літератури новітньої доби (К.: Факт), Святослав ГОРДИНСЬКИЙ. На переломі епох. Літературознавчі статті, огляди, есеї, рецензії, спогади. (Л.: Світ), Володимир ЯЦЮК. Віч-на-віч із Шевченком: Іконографія 1838—1861 років (К.: Балтія-Друк), Володимир ПАНЧЕНКО. Володимир Винниченко: парадокси долі і творчості (К.: Твім інтер), Родинне вогнище Зерових (К.: Гелікон).

До цих принад дотичні й книжки, що фігурують у коротких списках номінацій ПОСТАТІ та ГОЛОСИ (підномінація «есеїстика»). Два роки тому ми зафіксували проґресуючу динаміку видання біографій та мемуарів, і у «Книжці року» з’явилася окрема номінація «Постаті», що нині є однією з найбільш насичених та конкурентних. А соціологічні опитування потвердили припущення, що ці книжки користуються найбільшим попитом у людей, котрі здобулися на професійний та матеріальний успіх. Здається, усвідомлення саме цього нюансу кладе успішний відбиток на відповідні програми київських видавництв «Темпора», «Либідь» та на харківське «Фоліо».

Торік ми спостерігали, як раніше поодинокі видання сучасної мемуарної есеїстики утворили цілий напрям, що заповідається на вельми перспективний. До речі, саме за такий двотомник Михайлина КОЦЮБИНСЬКА дістала цього року Шевченківську премію. І це, своєю чергою, потвердило приємну для організаторів рейтинґу традицію: лауреатами головної державної премії стають автори, чиї книжки двома місяцями раніше визнані експертами «Книжки року» переможцями.

Натомість книжку Юрія МАКАРОВА, Ольги ГЕРАСИМ’ЮК та Славка ЧЕРНІЛЕВСЬКОГО Ти не один! З новітньої історії українського телебачення (Х.: Фоліо) поціновано, як на мене, невиправдано низько — лише 8-ме місце. А саме це видання — його структура, ракурс і вектор авторського погляду — відкриває шлях публіцистичному осмисленню новітніх українських часів. Торішня виборча ситуація не була сприятливою для з’яви книжок, здатних максимально відверто розповісти про кулуарну історію сучасності. Можна обережно припустити, що нинішня політкон’юнктура сприятиме виходу таких бестселерів на порубіжжі 2005—2006 років. А в торішній номінації ПОЛІТЛІКНЕП прикметних несподіванок не трапилося — хіба що нова книжка Миколи РЯБЧУКА Зона відчуження: українська олігархія між Сходом і Заходом (К.: Критика) не посіла належного їй — як на мене — першого місця.

Якихось прогнозів щодо зміни ситуації у виданні філософських праць немає. Зарубіжна гуманітаристика виходить у нас чи не виключно завдяки Джорджу Соросові, а коли українські депутати ухвалять закон про меценатську діяльність у власній країні — невідомо (проект лежить у кулуарах Верховної Ради кілька років поспіль). Між іншим, книжка ще одного нового Шевченківського лавреата — Запити філософських смислів Сергія КРИМСЬКОГО (К.: ПАРАПАН) — це квазімеценатський проект. А те, що у «Книжці року» вона фінішувала лише другою, є наочною ілюстрацією специфіки рейтинґу, де поціновується не сам текст, а синкретична культурологічна подія під назвою Книга. Переможець номінації СОФІЯМарія ЗУБРИЦЬКА. Homo legens: читання як соціокультурний феномен (Л.: Літопис) — це саме Книга, під будь-яким прискіпливим оглядом. А твір філософа Кримського видано як планову статтю якого-небудь аспіранта.

Так само не спостерігається нових тенденцій серед довідкової та історичної літератури. Започаткування ще одного енциклопедичного проекту — Енциклопедія історії України в 5 т. (К.: Наукова думка), поруч із Енциклопедією Сучасної України від І.М.Дзюби, — все одно жалюгідно мало для такої країни. Спроба популяризації вітчизняної історії у трикнижжі Україна Inkognita; Дві Русі; Війни і мир (К.: Українська прес-група) — поодинока спроба.

Якщо раніше фоном для тріумфів видавництва Івана Малковича слугувала вся номінація ДИТЯЧЕ СВЯТО, то тепер за його спиною невідступно «Видавництво Старого Лева» — і нерідко посуває «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-Гу» з першої сходинки. Не лишилися поза увагою експертів проекти видання книжок для молодших підлітків від харківського «Ранку», тернопільської «Навчальної книги — Богдан», столичних «Джерел М» та вінницького «Тезиса». Попит на таку літературу далекий від задоволення, тож, до всього, ці серії, гадаю, ще й комерційно вигідні.

Крізь асортимент краєзнавчої номінації прозирає ідея привабити внутрішнього туриста археологічними пам’ятками. На книжки Античные памятники Крыма (К.: Мистецтво), Борис МИХАЙЛОВ. Кам’яна Могила —- світова пам’ятка стародавньої культури в Україні (К.: Такі справи), Від Трипільської культури до сучасності (Відпочивайте в селах Київщини) (К.: Коло-РА) та на низку відповідних видань київського «Стилоса» варто звернути увагу Державній туристичній адміністрації.

І нарешті — номінація КРАСНЕ ПИСЬМЕНСТВО. Ще одного переможця нинішнього рейтинґу — роман Марії МАТІОС Солодка Даруся — названо Шевченківським лауреатом’2005. Далі чи не весь короткий список посіли твори, сказати б, «нової прози»: Сергій ЖАДАН. Депеш Мод (Х.: Фоліо), Любко ДЕРЕШ. Поклоніння ящірці (Л.: Кальварія), Світлана ПОВАЛЯЄВА. Замість крові (Л.: Кальварія), Ірена КАРПА. 50 хвилин трави (Х.: Фоліо). Приваблива екзотичність цих творів пояснюється тим, що за ними не стоїть вітчизняна традиція: у нас не було ні Кафки, ні Селінджера, ні Керуака, ні своїх «Генералів піщаних кар’єрів». Цікавий, але, очевидно, не довговічний напрям.

Актуальний літературний процес уже цілком керований аксіомою: хочеш бути в «обоймі» — щороку випускай книжку. Окрім згаданих авторів, це цілком усвідомлюють і Курков, Кононенко, Покальчук, Слапчук, Роздобудько, Пиркало, Дубинянська (зірка, що стрімко сходить), Загребельний, Яворівський, Андрухович, Дністровий, Завгородній, Стріха, Стус, Винничук, Макаров, Гримич, Кокотюха, Забужко (її Вибрані твори від «Акти» — найстильніша книжка прози за кілька останніх років, як також у поезії — книжки Мідянки, Білоцерківець, Позаяка, Федорака, а в зарубіжній літературі — Токарчук).

Чим далі рельєфніше проступає залежність літературного успіху від залучення промоційної інфраструктури. Невиправдано низький рейтинг Стовпо-творіння Павла ЗАГРЕБЕЛЬНОГО (Х.: Фоліо) або Дня переможених Володимира ЯВОРІВСЬКОГО (Л.: Піраміда) — цілком на совісті видавців. Сьогодні до послуг книгарів не лише щодвотижнева рубрика «Дзеркала тижня», яку два роки поспіль експерти визнавали кращою книжковою рубрикою у країні, а й щотижневі шпальти торішнього лідера, газети «Столичные новости», і фактично всі масові львівські газети. Медіа нарешті «побачили» існування і української книжки, і української літератури. Софіти ввімкнено — виходьте танцювати.

Загалом оптимістичний стан і письменства, і книгарства лишає по собі тривожний присмак. І спливають у голові дивні запитання: якщо українські видавці добре затямили російський урок з екранізацією «Ідіота», то чому на прилавках не з’явився Старицький після екранізації «Інтером» «За двома зайцями»? Де Франко після «Украденого щастя» на «1+1»? Дяченки нині працюють над фільмом про Довбуша — будуть книжки про нього? А Винничукові «Діви ночі» екранізуються теж поза увагою видавців?

Лишимо кесарю кесареве: розчистити для вітчизняного виробника окупований росіянами ринок мусить допомогти держава. А чи готові самі видавці ризикувати на тому розчищеному просторі?

Шоста Всеукраїнська благодійна акція «Книжка року’2004»

організатори: Центр рейтингових досліджень «Еліт-Профі»;
Фонд сприяння розвитку мистецтв; журнал «Книжник-Ревю»

ХРЕСТОМАТІЯ класика/літературознавство

Володимир СВІДЗІНСЬКИЙ. Твори: у двох томах. Т.1. Поетичні твори. Т.2. Переклади. Статті. Листи. Сер. «Відкритий архів». — К.: Критика

Дмитро СТУС. Василь Стус: життя як творчість. — К.: Факт

КРАСНЕ ПИСЬМЕНСТВО
українська/зарубіжна проза

Марія МАТІОС. Солодка Даруся. — Л.: Піраміда

Жан ЖЕНЕ. Щоденник злодія. — К.: Юніверс

ГОЛОСИ поезія/есеїстика

Іван АНДРУСЯК. Часниковий сік; Олег СОЛОВЕЙ. Аль Катик; Володимир ЗАТУЛИВІТЕР. Четвертий із триптиха; Людмила ТАРАН. Книга перевтілень; Юрій БЕДРИК. Цвіт геральдичний та інші поезії; Назар ГОНЧАР. ПРОменеВІСТЬ; Андрей ДМИТРИЕВ. Сторожевая элегия; Петро КОРОБЧУК. Гіллясте лице. Сер. «Зона Овідія». — К.: Факт

Михайлина КОЦЮБИНСЬКА. Мої обрії. В 2 тт. — К.: Дух і Літера,

СОФІЯ зарубіжна/вітчизняна гуманітаристика

Історія європейської ментальности. — Л.: Літопис

Марія ЗУБРИЦЬКА. Homo legens: читання як соціокультурний феномен. — Л.: Літопис

ПОЛІТЛІКНЕП
сучасне українське/зарубіжне суспільствознавство

Політична історія України. ХХ ст. У 6 т. — К.: Генеза

Ендрю ВІЛСОН. Українці: несподівана нація. — К.: К.І.С.

ОБРІЇ
науково-популярна література/довідкові видання

Степан НАЛИВАЙКО. Індоарійські таємниці України. — К.: Просвіта

Г.де БЛІЙ, Пітер МУЛЛЕР. Географія: світи, реґіони, концепти. — К.: Либідь

МИНУВШИНА історія до кінця XVIII ст./
ХІХ—ХХІ ст.

Омелян ПРІЦАК. Походження Русі: стародавні скандинавські саґи і Стара Скандинавія. Т.2. Сер. «Київська бібліотека давнього українського письменства». — К.: Обереги

Україна Inkognita; Дві Русі; Війни і мир, або «Українці—поляки: брати/вороги, сусіди…». — К.: Українська прес-група

ПОСТАТІ
біографії, мемуари (до 1921 р.)/(новітні часи)

Михайло МАКСИМОВИЧ. У пошуках омріяної України. Сер. «Пам’ятки історичної думки України». — К.: Либідь

Василь КАСІЯН. Автопортрет. Сер. «Бібліотека Шевченківського комітету». — К.: Веселка

ДИТЯЧЕ СВЯТО
книжки для малечі/для підлітків

Туве ЯНСОН. Країна мумі-тролів. — Л.: Видавництво Старого Лева

Всеволод НЕСТАЙКО. Тореадори з Васюківки. — К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА

ВІЗИТІВКА мистецтво/краєзнавча література

Давня українська ікона із приватних збірок. — К.: Родовід

Die Dankbare Bukowina. — Чернівці: Золоті литаври

ҐРАН-ПРІ

Дмитро СТУС. Василь Стус: життя як творчість. — К.: Факт

Повні результати рейтинґу
дивіться на www.review.kiev.ua

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі