PR ПЕРЕД СВЯТОМ

Нинішньому Дню Києва передував невеликий скандальчик. За концертний майданчик Майдану Незалежності (чи, як його іноді називають, — головну сцену країни) боролися дві концертні програми. За першою, офіційною, стояло Головне управління культури на чолі з О.Биструшкіним, за другою — структура під назвою «Територія А» (віце-президент О.Бригінець), керівник оргкомітету — співачка Анжеліка Рудницька. «Територія А» мала намір провести на «головній сцені країни» шосту церемонію нагородження премією в галузі кліпмейкерства і музичного телебачення, а Головне управління культури — оперно-балетну феєрію, присвячену легендарним часам Київської Русі.

У результаті зіткнулися інтереси не лише головного управління і такої собі комерційно-музичної структури, а й музикантів класичного напряму і так званої попси. Зірки з Національної опери та Київського академічного дитячого музичного театру не забули образитися й написати обурений лист на ім’я О. Омельченка, а Анжеліка Рудницька натомість провела прес-конференцію в УНІАНі, яка безпосередньо передувала аналогічним зборам в управлінні культури. Загалом, «акули пера» прийшли на прес-конференцію в управлінні вже добряче заведені пані Рудницькою і буквально засипали О.Биструшкіна запитаннями з приводу «Території А» та її намірів. Словом, скандал розпалювався...

З приводу всього цього так і хочеться сказати: «Страшенно далекі вони були від народу...» Адже народ, чесно кажучи, віддав би перевагу безкоштовному проїзду у метро, яким нас порадували, скажімо, на минулий день Києва, а не всі художні акції разом узяті. І не тому, що народ далекий від мистецтва, балетно-оперних феєрій і роздачі слонів, себто премій, а тому що в День Києва усім хотілося безпроблемно веселитися — нехай тупо і бездумно, але зате скільки влізе. Як то кажуть, хліба й видовищ! Нехай навіть хліб у даному разі — усього лише зекономлений жетон.

Що ж ми отримали в результаті? На «головній сцені країни» десь між 20.00 і 21.00 можна було спостерігати кумедну картину: під спів гостей із Москви — групи «Браво» — юні учасники балетно-оперної феєрії, вже в костюмах а-ля Київська Русь, танцювали рок-н-рол. Звісно, «в півноги», щоб не помітили дорослі. І «невихованим» дітям було невтямки, що, будучи зайнятим у такому серйозному і значному дійстві, «соромно» смикатися в такт несерйозній музиці. Але діти є діти: вони поводяться природно і, звісно, мають рацію.

Вже згадуваний вище лист на ім’я О.Омельченка був підписаний директором «Київконцерту» В.Стратієнком, директором Академічного дитячого музичного театру, народним артистом України І.Дорошенком, заслуженим діячем мистецтв України А.Бакланом, народною артисткою України Є.Філіп’євою, народним артистом України, художнім керівником балету Національної опери В.Єрьоменком, народним артистом України С.Бондуром, заслуженими артистами України О.Крюковою, О.Василенком, В.Козаченком і заслуженим працівником культури України Н.Лемешко. Підписанти нагадали про те, що вже чотири роки в День Києва на «головній сцені країни» проводяться концертні програми класичного напряму, кияни і гості столиці «захоплено сприйняли «Карміну Бурана» Карла Орфа, «Царя Едіпа» Ігоря Стравинського, твори Чайковського, Бізе та багато інших». Висновок простий: не слід віддавати Майдан Незалежності «сумнівним виконавцям» і всяким там рок-групам, котрі «силою свого звуку будуть випробувати міцність шибок на Хрещатику».

Звісно, кияни не могли не оцінити належно «Карміну Бурана» і «Царя Едіпа», але — люди слабкі, і їм хочеться не лише слухати, а й веселитися. А гарні рок-групи, ніде правди діти, спонукають до веселощів. Тому річ не у кватирках, а в тому, що День Києва — усе ж таки свято. Веселе, легке і відчайдушне. Принаймні хочеться в це вірити. Тож, можливо, нашим шановним музикантам не варто напередодні свята чубитися. Напевно, на «головній сцені країни» усім знайшлося б місце. Знайшлося ж воно для гостей із Москви!

Анжеліка Рудницька напередодні свята заявила: «Наша команда прийшла зробити свято в улюбленому місті, а зіткнулася з амбіціями і боротьбою за міські гроші». З процитованої фрази зовсім не варто робити висновок, що саму співачку не тривожили амбіції і діяла вона абсолютно безкорисливо. Ніде правди діти, гроші й амбіції нависали над усіма, хто був причетний до організації Дня Києва. І народ у цьому плані зайняв третю, нейтральну позицію.

Поки кипіли пристрасті навколо «головної сцени країни», народ мовчав. А потім чесно прийшов відтягтися — і відтягнувся на концерті «Зірки столиці», що відбувся на Майдані Незалежності 25 травня. У концерті цьому, між іншим, взяла участь і Анжеліка Рудницька, котра погрожувала встановити на Майдані паралельну сцену для «Території А», але так і не виконала погрозу. Ще й група «Браво», яка виступала 24-го, прямо перед балетною-оперною феєрією, допомогла: під неї танцювали не лише діти в кольчугах і балетних пачках, а й найрозкутіші глядачі.

«Якщо хтось захоче робити бізнес на культурі, то я цього не дозволю», — сказав О.Биструшкін на прес-конференції в управлінні культури. Фраза ця стосувалася, звісно, «Території А». Звучить вона, безперечно, шляхетно — якщо розвести культуру і бізнес по різні боки барикади. Стосовно «Території А» таке висловлювання начальника Головного управління культури виглядає логічно, але за великим рахунком воно — усього лише гіпербола. Адже бізнес і культура не такі вже протилежні речі, і не будь, скажімо, у російського балету геніального бізнесмена Дягілєва, Париж не аплодував би Карсавиній, Павловій і Ніжинському.

Тож нехай роблять бізнес на культурі — аби лише вона від цього не постраждала. До того ж, українська культура не так уже боїться бізнесу. І найкращий доказ тому — наша невичерпна потреба у спонсорській допомозі. Я особисто — за братання бізнесменів і богеми. У рамках Дня Києва і за його межами.