ПОВНИЙ УЕЛЬБЕК

Поділитися
Як хороше плювалося мені торішньої осені, коли нобелівський комітет видав серові, британському пи...

Як хороше плювалося мені торішньої осені, коли нобелівський комітет видав серові, британському письменникові тринідадського походження та індійського коріння В.С.Найполу, фінансову допомогу в сумі близько мільйона американської валюти. І за що видав! За ревне служіння ідеалам антифундаменталізму та антиісламізму. Ніколи ще Нобелівська премія не була вручена настільки кон’юнктурно і прямолінійно.

Західний світ після 11 вересня і справді став іншим, вирішивши вкотре показати тому іншому, незахідному, світові своє місце. Тоді це скидалося на таку собі інфантильну тенденційність Заходу взагалі і Шведської академії зокрема спричинену бажанням хоч і в такий нечесний спосіб, але захистити себе від екстремізму ісламського зразка. Хотілося вибачити нобелівцям іще одну тенденційність і не сприймати її як тенденцію. Однак, схоже, західне суспільство всерйоз занепокоєне «ісламською загрозою», і це занепокоєння вкотре справдилося. А численні анекдоти про політкоректність, що ширяться, як галюциногенні гриби після кислотного дощу, поволі насправді-таки перетворюють її на величезний і зовсім несмішний анекдот.

13 травня культовий у певних інтелектуально заклопотаних колах 44-річний французький прозаїк Мішель Уельбек отримав одну із найпрестижніших літературних премій IMPAC, яка вручається щороку в Дубліні і становить 60 тисяч фунтів стерлінгів. Автор резонансного і скандального роману «Платформа» (сюжетним тлом якого є сексуальний туризм в Таїланді, а критиці «безсенсовного ісламу» присвячено багато сторінок) цього разу був удостоєний почесної відзнаки за свій, подейкують, центральний роман «Елементарні частки». В основу його сюжету покладене життя двох французьких братів-інтелігентів з їхніми проблемами і концепціями, психосексуальними комплексами, збоченнями й радощами, кров’ю, каліцтвом та спермою. За жанром цей твір можна було б умовно визначити як роман-порахунок із сексуальною революцією 1960-х років.

Перекладений 26 мовами (російською, у тім числі), цей, як на мене, загалом естетично слабкий і неви_правдано роздутий роман випередив твори двох останніх букерівських лауреатів Марґарет Ествуд та Пітера Кейрі, а також класика латиноамериканської літератури Карлоса Фуентеса. І це може свідчити лише про очевидну позитивну налаштованість журі на щось. На що? — запитаєте ви. Мабуть-таки, передусім, на позатекстове, властиво, нелітературне обличчя Уельбека — відомого скандаліста, хама і… (дежа вю!) — ісламофоба.

Не знаю, у яких стосунках Уельбек перебуває з партією Ф.-М. Ле Пена і здоровим глуздом, але тільки божевільний міг в інтерв’ю поважному французькому часопису Lire назвати іслам найтупішою релігією. «Якщо ви почитаєте Коран, ви просто припухнете, — просторікує далі син, до речі, правовірної мусульманки. — Біблія принаймні чудово написана — древні євреї мали чуття стилю». Можна повірити в те, що сучасний західний світ любить Уельбека, дякуючи йому за розвінчування сексуально революційного покоління французьких шістдесятників. І за любов свою він вимагає плати. Відтак Уельбек як справжній блазень мусить висловлювати старанно приховувані і завуальовані бажання Заходу. Але нині, після французьких лівих під шквалом прямолінійних наїздів Уельбека опинився іслам, за його словами, релігія «небезпечна і бездарна». Отака дивна політична заанґажованість письменника. Майже за Сартром.

Можна було б вважати підозру перебільшеною, якби не одна деталь: премія IMPAC вважається найдемократичнішою і найпочеснішою письменницькою відзнакою на Заході, оскільки визначається голосуванням журі, до якого входить 123 бібліотеки з 38 країн. І після цього не вірити у всесвітні змови? Симптом, панове, не інакше, як загальноєвропейський симптом.

Сам Уельбек визначає себе як циклотемика — людину, яка завжди суперечить собі і не має власної думки із жодної проблеми. Інакше кажучи, чисте втілення постмодерного світовідчуття. Але це йому не заважає висловлюватися з небаченою категоричністю, коли мова заходить про питання релігії та моралі («Буржуазної, юдеохристиянської моралі більше не існує»). Від минулих епох Уельбек залишає сучасній людині лише одне явище — спарювання, союз двох. А ще він любить теоретизувати: головний герой «Елементарних часток» Мішель Джерзінскі відкриває спосіб радикального оновлення людини, коли на зміну «старому людству» має прийти людство «нове», що відтворює себе нестатевим шляхом. Уельбек вірить і знає, що завтра людина стане такою собі бактерією. А європейці дуже полюбили Уельбекові метафори. Тож прощавай, світе старий. Привіт, тобі, плем’я нове, клоноване.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі