ПОВЕРНЕННЯ «МАТІНКИ-АВСТРІЇ»

Випадковість, стверджують філософи, зовнішній бік необхідності. Такий собі точковий (в певному місці і в певний час) вияв глибинних процесів буття, який зазвичай важко оцінити одразу й зв’язати в єдиний ланцюг подій і явищ, але за яким завжди відчувається щось більш вагоме і значиме, аніж простий збіг обставин. Особливо коли ті обставини, наче різнокольорові пазли, навдивовижу точно і легко складаються в цілісне полотно сьогодення з проекцією в минуле і майбутнє.

Якраз 230 років тому Буковина приєдналася до австрійської імперії Габсбургів, увійшовши хай і в пістрявий, але досить сильний конгломерат європейських автономій. Столітній ювілей цієї події був відзначений встановленням на центральній площі Чернівців (сьогодні це Соборна площа, а тоді — Аустерплац) монумента «Австрія» з написом на п’єдесталі «Від вдячної Буковини». Австрія зображалась у вигляді вродливої шляхетної жінки у шатах давньогрецької богині (чим підкреслювалась наступність державності і культури європейської монархії з античним світом). Наскільки можна судити з архівних джерел й ілюстрованих міськими краєвидами поштових листівок тієї епохи, матінка-Австрія мала постать і обличчя імператриці Марії-Терезії, яка приймала Буковину до складу королівських земель. Двометрова мармурова статуя височіла над площею на підніжжі з зеленого пісковику, ще й мала бронзове підніжжя з барельєфними зображеннями — загальна висота монумента сягала 8 метрів. У 1919 році, коли Буковину окупувала Румунія, пам’ятник Австрії, зрозуміло, знесли, й подальша його доля була невідомою, як й усіх інших пам’ятників австрійської доби, що становили чималу мистецьку й історично-культурну цінність.

І ось днями, зовсім ніби випадково металевий заступ робітників, що закладали фундамент під драбину у внутрішньому дворику старовинної будівлі, яку зараз займає чернівецька дирекція «Укрсоцбанку» лунко вдарився об щось досить тверде на глибині одного метра. То виявився фрагмент, лише тулуб, якоїсь скульптури. Одразу запросили спеціалістів — істориків, мистецтвознавців. Ті подивилися на знахідку і захоплено ахнули — перед ними постала понівечена, але прекрасна, загублена і знову об’явлена «Австрія». Знаменитий каррарський мармур, що добували під Неаполем і на якому постали шедеври світової культури, очищений від бруду, виблискував білосніжною красою.

— Це справжня сенсація, — стверджує історик, доцент Чернівецького національного університету Олександр Масан. — Ніхто вже й не сподівався колись побачити пам’ятники австрійського періоду історії Чернівців. Вважалося, що жодних не збереглося. Виявляється, вони є, ще й зовсім поруч.

Не випадково, як може здатися на перший погляд, а досить закономірно, що «Австрію» знайшли на території сучасного банку. Можливо, це знак, що банківська система міста нарешті відродиться і посяде провідне місце у фінансовому світі, як за Австрії, коли через чернівецькі банки й біржі йшли потужні грошові потоки. А якщо взяти до уваги, що до війни в приміщенні «Укрсоцбанку» знаходився Буковинський музей промисловості (це ж яку треба було мати розвинуту промисловість, щоб навіть створити музей на її честь), то, певно, можна сподіватися заразом і на відродження буковинських підприємств, які останнім часом вельми занепали.

Дирекція банку одразу зазначила, що на залишки «матінки-Австрії» не зазіхає — вона є власністю міста, але банк готовий взяти посильну участь у фінансуванні реставраційних робіт. Що буде далі зі скульптурою і куди її подіти — вирішує спеціально створена для цього комісія. Одні фахівці пропонують доточити статуї голову і руки (містом гуляють чутки, що відбита голова знаходиться в одній з приватних колекцій), і поставити, де була, — на Соборній площі (вийде якраз навпроти монумента радянському воїнові-визволителю, що втішить місцевих феміністок). Інші запевняють, що не треба нічого вигадувати, отак уламком покласти статую на п’єдестал посеред клумби (поставити той «тулуб» неможливо) — хай символізує імперію, яка розкришилася, як каррарський мармур. Треті пропонують (і цю думку підтримують австрійські фахівці, які, ще один дивний випадок, саме приїхали в Чернівці на перший міжнародний україно-австрійський практичний семінар з питань реставрації та охорони пам’яток історико-культурної заповідної території міста) слід провести лише косметичну реставрацію унікальної знахідки, «законсервувати» її і в такому вигляди виставити в музеї, розмістивши поруч зменшений ескіз (скульптурний чи графічний) первісного вигляду монумента.

Але не тільки ці питання хвилюють зараз громадськість міста. Багато хто вбачає у появі з небуття фрагменту «Австрії» потаємний сенс. Європа об’єднується, прагнучи побудувати спільний дім уже, певна річ, не на монархічних, а демократичних засадах. Раптова матеріалізація буквально з-під землі колишнього символу об’єднаних під єдиним дахом європейських народів, можливо, є знаком, куди слід спрямувати Україні свій багатостраждальний вектор зовнішніх і внутрішніх зусиль.