ПОГРАТИ В АНГЛІЙСТВО

Поділитися
Коли невиправні галомани розмірковують про стару добру Англію, вони звичайно згадують, що Араміс не міг вибачити англійцям трьох речей...

Коли невиправні галомани розмірковують про стару добру Англію, вони звичайно згадують, що Араміс не міг вибачити англійцям трьох речей. По-перше, туману, по-друге, пристрасті до пива, а не до вина і, по-третє, звички стригти волосся. Саме цей список мушкетерських претензій до Англії згадався мені, коли я розкрила книжку киянина Л.Гамбурга «Гуллівер, Аліса, Вінні-Пух і всі-всі-всі... (запрошення в англійську дитячу літературу)» (Інтерпрес ЛТД, 1996, художнє оформлення Є.Камінського). Та палка любов автора до Англії та її дитячої літератури подолала мої галоманські упередження. Леонід Гамбург любить Англію без жодних сумнівів і претензій, він із захватом «грає в англійство» на сторінках своїх книжок, одна з яких присвячена англійській дитячій літературі, а інша — Шерлоку Холмсу та доктору Ватсону.

«Однією з моїх улюблених книжок є роман Джейн Остін «Гордість і упередження», — повідомляє Леонід Гамбург у «Гуллівері, Алісі і всіх-всіх-всіх...» І додає: «Англійці справді пишаються своєю літературою, своєю культурою. Пишаються по праву і без всякого упередження». Справді, прочитавши книжку Гамбурга, можна донестями закохатися в ті складові острівного англійського характеру, які континентальним французам здаються кумедними й дивними: непохитний консерватизм, респектабельність, яка старанно оберігається, страх опинитися в безглуздій ситуації, старанно вивірені та дозовані правила пристойності. Адже все це таке миле й зворушливе: і камін, перед яким засідають Шерлок Холмс із доктором Ватсоном, і урочистість у кожному русі та жесті, і горезвісний спортивний дух. І навіть із туманом і пивом можна зрештою змиритися.

«Навряд чи знайдеться країна, в якій чарівний світ був би так густо населений, як в Англії, — пише Л.Гамбург. — Оскільки кожний «чарівний тип» представлений сотнями, а іноді й тисячами осіб, то густота чарівного населення Британських островів була кілька років тому цілком порівнянна з густотою населення, яке заробляло хліб у поті чола свого». «Гуллівер, Аліса і всі-всі-всі...» присвячена «чарівним особам» та їх урочистим прогулянкам по Британських островах і, звичайно, тим, хто ці прогулянки увічнив. А саме — «диваку з диваків» Едварду Ліру, шановним оксфордським професорам К.С.Льюїсу і Д.Р.Р.Толкіну, статечному математику Льюїсу Керроллу, ну й само собою — Джонатану Свіфту з Оскаром Вайльдом. Одне слово, усім милим джентльменам, які з задоволенням нехтували й англійською респектабельністю, і консерватизмом задля небувалого та чудесного.

Втім, прочитавши книжку Л.Гамбурга, вкотре переконуєшся, що в кожному незворушному англійці сидить дивак, готовий, на кшталт Едварда Ліра, складати лимерики або хоча б завчати їх напам’ять. Виходить, що горезвісний «англійський характер» — химера, і коли туман розсіюється, перед нами виявляються «диваки диваковські», які заткнули за пасок найвеселіших французів. І ці оригінали лише грають у «англічанство», а, награвшись, вигадують казкові божевільні країни з небувалими правилами гри.

«Гуллівер, Аліса, Вінні-Пух і всі-всі-всі...» — не підручник і тим паче — не наукова праця, присвячена дитячій англійській літературі. Автор, утім, називає свою книжку путівником. Путівником смарагдовим островом і його чарівними територіями, дотепер населеними «казковими особами». На ці чарівні «пасовища» Леоніду Гамбургу вдається проникнути легко, оскільки його невичерпна та зворушлива любов до Англії відчиняє всі існуючі затвори й дозволяє бути знайомим з героями лимериків Едварда Ліра і казок Оскара Вайльда.

Обидві книжки Л.Гамбурга видані за підтримки посольства Великобританії в Україні. Автор дякує за допомогу у розумінні англійського характеру колишньому послу Великобританії в Україні Саймону Гімансу, професору Крайст-Черч коледжу Пітеру Оппенгеймеру, викладачу літератури коледжу св.Анни Лізі Пастернак (до речі, племінниці Бориса Пастернака), автору Оксфордського довідника з дитячої літератури Гемпфрі Карпентеру, англійським письменницям Джилліан Еверлі та Юлії Бріггс, а також редактору відділу дитячої літератури видавництва Окфорд Юніверсіті Пресс Рону Гіппі. Цікаво, чи погодилися всі ці леді та джентльмени з гамбургівським трактуванням англійського характеру? Ясно одне, це трактування — привід до освідчення в любові до англійців і англійства. А попереду — звернення автора до англійського гумору, саме йому присвячуватиметься третя книжка.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі