Підроблено в Україні. Телеканали поділили сфери успіху

Хвастощі ТБ-каналів силіконовими м’язами та безліч сіті-лайтів із криками про гучні прем’єри — все це ігри в новий телесезон.

Він стартував.

На зламі фатальних «нульових» український телевізор дедалі несамовитіше впадає у веселий екстаз. І традиційне запитання «що ж буде в новому сезоні?» для глядачів сакраментальне удвічі.

Буде! Помірковано дозована політика (на деяких каналах). І зовсім невиліковна «булімія» у зв’язку з великою кількістю продукту розважального. Веселі й гучні ліцензійні формати наші купували мішками і пачками, везли їх із різноманітних телеринків — кравчучками та візками... І все їм мало.

Не буде? Не буде — у новому сезоні — жанру журналістського розслідування, який колись визначав статус деяких каналів. Що це, питається, за «тележурналістика», якщо їй продиктовано тільки нісенітницю молоти порожньою мовою? Не буде також опівнічної «нори» для т.зв. «інтелектуальних» проектів, і навіть іміджетворний для «1+1» «Документ» — і той вигнаний мітлою. Не буде, наприклад, і довгоочікуваної третьої камери на «Культурі» (Україна), яка хронічно скніє, бо камер залишилося лише дві — та й ті роздовбані, і незрозуміло, навіщо роздмухувати піар навколо віртуального «суспільного телебачення», якщо не можуть дати раду бодай одному досить корисному для мундира держави крихітному телеканалу, який, уявіть, теж дивляться — посеред прірви інших потрібних і, частіше, непотрібних шкідливих телеорганізмів...

— У цілому в Україні сьогодні зареєстровано близько 600 різноманітних каналів-телекомпаній, — коментує для «ДТ» ситуацію на телепросторі України директор проекту «МедіаБізнес» Ярослава НАУМОВА. — Не всі з них «при повній бойовій амуніції». Принаймні можна говорити про 150 українських каналів, що розвиваються. Є три десятки каналів, які в «групі рейтингу», — з ними пов’язуються основні виміри телебачення. І є 14 каналів, котрі входять до ліги «загальнонаціональних», визначальний чинник — покриття. Зазначу, що, наприклад, у багатій Британії таких «загальнонаціональних» — менше. Деякі експерти кажуть, що кількість таких — розпорошує їхню якість. До того ж по багатьох ударила криза. Обсяг ринку телереклами у 2009 році становив 1,8 млрд. гривень. Роком раніше ця цифра варіювалася у межах 2,4 млрд. Що ж до року поточного, то є надія, що підйом буде помітний — і становитиме близько 20—25% зростання відносно 2009-го. Це очевидно. Оскільки багато українських телеканалів, особливо «1+1», у новому сезоні дедалі активніше виставляють прем’єрні, часто — дорогі, телепродукти...

…І всі вони — це я вже від себе — скидаються на велику грудку солодкої вати. З іншого боку, хоча б із пультом у руці ми почуваємося «демократами». Клацнеш із тих-таки «плюсів» на Fox crime — і більше не побачиш наших мавпочок (свобода вибору). До того ж рано чи пізно оцифрують навіть тупики в тайзі. І вціліла живність у них, дивися, слухатиме духовну благоліпність на каналі «Меццо»... І притихнуть одвічні нарікання: всі наші канали зовсім однакові!

Е ні! Ось тут, на порозі сезону, я з вами дуже посперечаюся. Всі ці 14 рідних, загальнонаціональних, здаються мені абсолютно «автономними», оригінальними, художньо різноманітними й суворо адаптованими — під багаторівневі запити телеаудиторії... Звісно, у тому разі, якщо дивитися на деякі канали — тільки під образною призмою.

* * *

Найбільшою форматною оригінальністю, і не тільки в цьому сезоні, вирізняється НТН. І надалі цей канал бадьоро освоюватиме колись опрацьовану нішу — «відформатоване пекло». Якщо земне життя (особливо після виборів) здасться українцю нестерпним, треба тут-таки переключитися на життя телевізійне — на НТН. І в хронікально-маніакальному циклі «Свідок» — день у день — дивуватися лиху співвітчизників (і тоді твоє лихо здасться не таким гірким). Особливо коли з передачі в передачу бабуся вбиває дідуся сокирою; дядько відриває ногу тітці (а потім варить її в каструлі); коли трактор переїхав півсела, а решта півсела радісно споглядає це веселе видовище... І так далі, в такому ж дусі.

Документальність «пекла» (на НТН), природно, чергується з серіальною художністю. Якщо підсісти на цей канал посеред ночі, то неймовірні види людських збочень і щедрий асортимент кровожерливих маніяків — нате, скільки хочете: серіал «Криміналісти» й інші творіння.

…Минувши чистилище, відразу перемістимося у «відформатований рай». Такий світлий образ щасливої України — знову-таки, день у день — споглядатимемо на Першому національному. Канал, як відомо, очолила «нова молода команда». І в цих райських кущах зачаїлося багато цікавого. Гуляють там тварини небаченої краси... У статусі головного обличчя обіцяли остаточно затвердити (палями його утрамбувати) популярного ректора, а нині — ще й гнаного «дисидента» М.Поплавського. Надалі він не тільки «викладатиме спів» (підростаючому поколінню) і не тільки піаритиме свої перманентно прощальні тури, а ще й облаштовуватиме на УТ різносольну кухню. Очевидно, за рецептурою своїх ресторанів уздовж Одеської траси? (До всього додамо, що команда документалістів М.Греся буцімто замахнулася на «блокбастер» про подвиги ректора. Цікаво, чи знає про це Г.Герман?)

Квітуче райське життя, як у п’єсі О.Корнійчука «У степах України», почне колоситися на цьому каналі не тільки у вечірніх новинах а ля «кубанські козаки» (це очікувано), а й у різноманітних денних шоу: «Легко бути жінкою», «Нащадки». У новому репертуарі УТ — також неймовірно очікувана рубрика «Слово регіонам». Плюс — боксерські поєдинки. Таким чином «рай» на землі створюють виключно сильні хлопці з регіонів. І Бенкендорф—Арфуш—Семенов розробили для них додатковий блок задоволень — «Чоловічий клуб» (із 19.40). У хокей, у футбол, у політику в нас грають справжні чоловіки. А решта — кроком руш на СТБ!

Цей канал під новий сезон теж доформатують «у хвіст і в гриву». А СТБшну успішну нішу я (знову-таки — образно) позначаю як «Зіта and Гіта production». Наші спритні люди намацали невичерпну жилу народного інтересу до виробів власних промислів — у голлівудських канонах. Ніби це варіації на тему оскароносного «Мільйонера з нетрів» режисера Денні Бойла.

Український глядач давно й несамовито втягнутий у тотальну «гру» з піснями-танцями, перевдяганнями і тяжкими долями. У цю гру «на мільйони», зрошену сльозами розчарувань та надій. У ці змагання мешканців місцевих «нетрів», де кривоногі танцюють, безголосі співають, а безголові мудрують.

Після того, як черговий «бродяга» (у рамках проектів «Танцюють усі» чи «Україна має талант») поповнить ряди українських мільйонерів із журналу «Кореспондент», ряди аналогічних форматів відразу поповнить прем’єрний «Х-фактор» з О.Марченко. У цій передачі співаки з «нетрів», як їм і належить, мають рвати горлянку в битві за мільйони. Та тільки не треба, дівчата, заздрити чужому щастю: будуть у вас такі люблячі чоловіки — тоді й вашими портретами заклеять усі фасади центру столиці та передмість промзони...

Псевдоіндійська гримуча радість утворить у рамках одного каналу на диво дзвінкоголосий відформатований світ, який живе за законами Зіти і Гіти. Була ніким, а стала всім, коли наділа «сарі», коли повірила в «казку»... А якщо «казка» не збудеться, то для цієї частини розчарованих припасуть о 22.30 «Доктора Хауса» (новий сезон): може, хоч цей вилікує?

«Новий» канал колись гордо величав себе «першим розважальним». Але нині не так просто бути і вважатися «першим». Відносно кого «першим», якщо інші тільки й роблять що розважають. Однак «Новий» прагне втриматися. І розпушує свій імідж, свій бренд, свій «тренд»… Знову-таки — образно цей канал у мене проходить під рубрикою — «безжурний абсурд». Веселий ідіотизм тут починається з самого ранку, в «Підйомі», де два танкісти, два веселих товариші плюс їхня розумна подруга (Ольга Фреймут) дають позитивний заряд благодурниць на грядущий важкий день. Подальша мережа — щось. Мені завжди хотілося відвести до Ганнібала Лектора тих глядачів, котрі щиро захоплені сіткомами «Вороніни» або «Щасливі разом»... Цим десертом для «однозвивинних».

Втім, у меню також — реаліті «Здрастуйте, я ваша мама!» (мама або тато їдуть із сім’ї на тиждень, а потім приїздить бабуся, щоб допомогти невістці або зятю...). Будуть і обманливі «Світлі голови»: удосконалена версія «Хто проти блондинок?» (група блондинок відповідає на запитання ще розумніших глядачів...).

Однак усі бар’єри розуму переплюне шоу, яке вже стартувало: «Зроби мені смішно!»: гра «Крокодил» із «зірками» каналу. (Ну чому обов’язково «тупо»? Різні ж люди дивляться ТБ.)

Апогеєм сезону на «Новому» має стати «Україна сльозам не вірить». В основі — чергові потуги аматорів. Вони знову мають стати професіоналами. Цього разу — в кіномистецтві... В якому керівник проекту, здібний методист К.Меладзе, теж повний аматор... Ну та що там, у нас же не тільки «країна дурнів» (судячи з проекту «Файна Юкрайна»), а ще й «країна аматорів».

Для сильно розумних, правда, припасли «Новий погляд»: різні теми в цікавому ракурсі. Одна з анонсованих проблем — «Чи існують зомбі?» Сумнівалися? Тоді ввімкніть хоча б цей канал...

Перестрибнувши на «Інтер», потрапляєш на територію благоденства і ностальгічного комфорту. Я не знаю, коли закінчиться «Обручка» і чи доживуть до фіналу деякі мої шановані сусідки... Не знаю... Але точно знаю: і в новому сезоні не залишимося без щотижневих радянських життєстверджуючих гімнів Й.Кобзона, С.Ротару, Л.Лещенка, Е.П’єхи... Без творчих звітів Л.Кучми, в якого завжди «політ нормальний». І без дивних «Подробиць», виготовлених ніби за ветхими завітами програми «Час». Інколи перестрибую з «Інтера» на «Ностальгію» (а там повторюють «Время» брежнєвської епохи) — і розкриваю рот від подиву... Машина часу збожеволіла! В.Трубачов і його товариші (репортери і ведучі) суто в генсеківському дусі, у пріснопам’ятній стилістиці виконують уже нові пісні — тільки про наше (про головне). Тому каналу суворо зарезервована ексклюзивна полиця — «Back to USSR». Додамо до всього і неминуче обновлення «Вечірнього кварталу». А закінчаться ж ваші раніше дозволені непристойності на політичні теми. І доведеться в засіки радянських дотепників залазити, жартуючи в новому сезоні про сантехніків, бракоробів, злих сусідів. І, природно, про «розмір», який для цього «Кварталу» має велике значення.

Хочеш жити — верти вмінням! Керуючись цією формулою, вирішив ефективно відформатувати колись не дуже успішний «Тоніс» наш відомий шоу-продюсер Юрій Нікітін. Вийшло потішно. «Тоніс» якось сам собою адаптувався у «фауну, яка співає». З одного боку — тварини (green-peace) у різноманітних документальних циклах про братів наших менших. З іншого — естрадні плеканці Нікітіна… Знаходите спільне?

…Ось і я знаходжу щось спільне з «мрією французьких просвітителів» — у новітній відформатованості каналу «Україна». Стародавні просвітителі мріяли про єдність людини з природою, про її обгрунтоване місце посеред джунглів життя. З’ясувалося, і головні проекти «України» — «Єфросинія» та «Маруся» (про бідних дівчат на виданні) — керуються давніми концепціями. Жили собі красуні, обидві в глухомані; потім — «любовь настала, и вся планета распахнулась»; але відрив коріння від грунту не обіцяє нічого доброго; злі цивілізовані люди завдадуть природним фемінам страждань, краще б вони й далі цвіли собі в тайзі чи на виноградниках...

Над долею «Марусі» (на неї покладені основні рейтингові надії пана В.Дзики) працювала ціла бригада українських письменниць. Очолювала цю контору Т.Гнедаш, яка раніше живописала жіночу долю в «Доярці з Хацапетівки».

У цьому ж природничодосліджувальному напрямі, вочевидь, і новий проект «України» — «Оголена красуня»? І навіть велика зірка каналу С.Шустер останнім часом підозріло наговорює на себе в рекламі мобільного Інтернету — «Або я стану оленем…» А раптом?

Стосовно первинних форматних ознак (у новому сезоні) каналу «1+1», одного з недавніх лідерів ринку, мені поки що важко фантазувати. Останні маневри каналу чимось нагадують «тактику стурбованої мавпи»: там розумні, а там — гарні, а мені хоч розірвися… «Плюси» неначе хочуть бути трохи «Інтером» (це розумні), трохи СТБ (там гарні)... Чи відшукаємо власне обличчя колись достойного каналу — на його 15-му, ювілейному році? Чи це обличчя визначають лише «маргоші»?

Утім, жарти — вбік...

* * *

— Два кризових роки не навчили телеменеджерів шукати й знаходити нові шляхи досягнення успіху та завоювання аудиторії, крім тупого копіювання, — коментує для «ДТ» задану тему оглядач «Телекритики» Отар ДОВЖЕНКО. — Побачивши одного разу, що на СТБ й на «Новому» добре працюють західні розважальні формати, тут-таки всі хутко помчали купувати щось Endemol and Fox. Виявили, що успіх мають документалки про зірок, — і хутенько запускають «зоряне життя».

Якщо в минулому телесезоні гроші на запуск нових великих проектів були тільки в першої шістки наших телеканалів, то сьогодні новинки пропонує і другий-третій ешелон, особливо маленькі канали головних медіагруп.

Тим часом у прайм-тайм вихідних — суцільний цирк. На одному каналі вже щосили грають у «Крокодил». На другому — рухома стінка з дірою скидає зірку в басейн. Що вже казати про зростання кількості «талант-шоу». Причому кожна програма не претендує на звання «головної» в країні. На мій погляд, уже двох мега-шоу на СТБ — «Х-фактор» і «Танцюють всі» — для аудиторії начебто досить. Але...

Єдина позитивна тенденція, на якій хотілося б наголосити, — це спроби наших каналів перейти від горизонтального програмування (щодня по серії) до вертикального. Що є ознакою якісного ТБ. Якщо раніше розважальні шоу були зосереджені переважно у прайм-таймі п’ятниці та в уїк-енд, то сьогодні їх розкидають і по будніх днях. Щоправда, деякі експерти оцінюють цю стратегію як досить сміливий експеримент без гарантії на успіх.

Як і раніше, в новому сезоні головним скелетом програмування сімейних каналів залишаться російські серіали. Своїх, українських, до цього сезону майже не знімали — криза...

Зменшення кількості політичних ток-шоу виявилося не таким уже драматичним, як здавалося навесні, але досить симптоматичним — для свободи слова. Закрилася іронічна програма «П’ять копійок» із Романом Чайкою на «5 каналі». Немає унікального майданчика для оперативного експертного обговорення актуальних політичних подій — щоденний Шустер live.

Проекти, запущені на каналах орбіти Хорошковського — «Інтері» та Першому національному, — не додають оптимізму: вони більше скидаються на прес-релізи.

Я не схильний драматизувати історії з позбавленням «5-го» і TBі додаткових частот, але не можу не відзначити, що розширення суспільно-політичного мовлення TBі було б дуже доречною противагою стрімкому опопсінню ефіру центральних каналів.

Отож поки що українцям слід відвикати від сприйняття ТБ як джерела адекватної інформації — про політичне і громадське життя країни...