Орган спотикання

Харків ледь не позбавили органа, єдиного на всю Східну Україну. Привид виселення бродив по органному залу не один рік і напередодні першого туру президентських виборів набув цілком відчутних обрисів. Євген Кушнарьов, тоді ще губернатор, розпорядився передати Успенський собор, у якому знаходиться орган, Харківській єпархії УПЦ МП.
А для органа протягом року знайти нове приміщення, хоча ще кілька років тому фахівці попереджали чиновників: орган — інструмент делікатний і перевезенню не підлягає. Зараз виконання розпорядження призупинено — доти, доки суд не вирішить, законне воно чи ні.

Собор — церкві

Успенський собор, один із найстарших храмів Харкова, змінив господарів раптово і навіть поспішно. Суперечку за собор, починаючи з 90-х, вели Українська православна церква Московського патріархату, Українська православна церква Київського патріархату (заяву підписував особисто патріарх Філарет), Українська Автокефальна православна церква і навіть греко-католики (вони гарантували органу недоторканність). Ще минулого літа на всі запитання про передачу собору церкві, чиновники дружно відповідали: тільки після того, як вирішимо, що робити з органом. Що робити — не вирішили досі. А кому віддати собор — губернатор розпорядився за день до першого туру виборів. У той час православна церква Московського патріархату не приховувала своїх політичних симпатій: у церквах роздавали листівки з молитвами за Януковича, служили молебні за його успіх і перемогу на виборах. Утім, за офіційною версією, УПЦ МП виграла суперечку за собор зовсім не тому. А тому, що храм будували наприкінці XVIII століття на пожертвування харків’ян-православних, і з усіх претендентів Харківська єпархія УПЦ МП лідирує за кількістю парафіян і матеріально забезпечена краще від інших, тобто зможе утримувати пам’ятку архітектури, якою є Успенський собор, у належному стані.

Розпорядження Кушнарьова стало несподіванкою навіть для мера Володимира Шумілкіна, який, за власним зізнанням, дізнався про нього від журналістів.

А орган куди?

Після майже 90-річної перерви служби в Успенському соборі відновилися саме у день виборів, і нині тут уживаються два храми під одним дахом: церковний на другому поверсі і музичний на першому.

Органний зал в Успенському соборі відкрився 1986 року. Керівництво філармонії витратило добрий десяток років на те, щоб «пробити» його в партійних кабінетах, і якби не Володимир Івашко (секретар Харківського обкому партії з ідеології), місто могло залишитися без органа. Зате сам орган склали досить швидко, менш ніж за рік. Харківська інтелігенція ходила дивитися, як розвантажують «труби і трубочки», із яких чеські спеціалісти складуть «короля інструментів». Органний зал швидко «облюбували» не лише професійні музиканти й любителі класики. Сюди ходили цілими делегаціями з музичних шкіл, щоб послухати «справжнього» Баха, а не «фортепіанного». І досі класика в органному залі більш ніж доступна (ціна квитка від двох до п’яти гривень плюс абонементи) і затребувана (щомісяця тут проходить від 14 до 21 концерту).

Відповідно до розпорядження Кушнарьова, орган і церква могли уживатися під одним дахом максимум трохи більше року. До початку 2006-го чиновники з трьох управлінь (культури, комунального майна та містобудування й архітектури) повинні були «вирішити питання перенесення органа» і повністю передати весь собор у безоплатне користування церкві. (Договір про безоплатне користування верхнім залом дзвіниці собору Харківська єпархія й обласне управління архітектури містобудування й архітектури підписали 31 грудня, при цьому вартість майна було оцінено в 4193,68(!) грн.)

Вся проблема в тім, що «король інструментів» дуже примхливий і погано переносить переїзди. «Це не рояль, який можна просто перевезти із залу в зал, і то в різних залах інструменти по-різному звучать, — каже органіст Харківської філармонії Станіслав Калінін. — Орган і концертний зал — єдине ціле. Якщо перенести будь-який орган із будь-якої церкви, дуже велике запитання, як він звучатиме і чи звучатиме взагалі».

Засумніватися в законності горезвісного розпорядження дозволив собі депутат облради, він же глава постійної комісії з питань комунальної власності Денис Шевчук. Він оскаржив дії губернатора через суд. До речі, це не перший раз, коли Шевчук виступив проти дій Кушнарьова. 26 листопада минулого року на сесії облради він єдиний із депутатів пішов усупереч тоді ще всесильному губернатору і виступив проти фактичної автономізації Харкова й області. І тоді, й зараз, за словами Шевчука, у нього не було до Кушнарьова «нічого особистого»: «З Євгеном Петровичем, я вам чесно скажу, у мене склалися дуже добрі стосунки... складалися! Але я не міг мовчати, коли облрада голосувала за від’єднання Харківської області. Харківська область — це Україна. І ні один політик не має права порушувати питання про розкол у цій країні... Зараз постійно говорять про духовність, про те, що зганьблено святині, і так далі... Моя позиція чітка: не можна передавати Успенський собор нікому, поки не вирішиться доля органа. Орган — це дорога річ, куплена не нами, а нашими батьками! Не можна його ось так викидати! Спочатку орган викинемо, потім той же Успенський собор викинемо, потім ще щось... У нас уже спалювали книги, уже топтали святині. Ми повторюємо те ж саме».

У відповідь на скаргу Шевчука на майдан до обладміністрації вийшли спочатку так звані віруючі (від сили сотні дві), до них приєдналися адепти недавно створеної Кушнарьовим громадської організації «Разом — уперед!» (стільки ж, якщо не менше).

«Юда, зрадник, провокатор» — усі ці образливі епітети православні християни адресували Денису Шевчуку. Звучала вимога «руки геть від православ’я!» У провину Шевчуку ставиться насамперед його віросповідання — він греко-католик. І в цьому, на думку пікетників, одна з причин його протесту проти передачі собору УПЦ МП.

«Я оскаржував у суд як громадянин, — відповідає на всі закиди Денис Шевчук. — Я хочу слухати орган! А з приводу мого віросповідання можу сказати ось що. Харківська греко-католицька парафія глибоко ображена таким ставленням віруючих УПЦ МП. Хотілося б зазначити, що греко-католики, коли глянути вглиб століть, завжди вирізнялися щирою смиренністю, християнською любов’ю та патріотизмом. Не буду заперечувати, що деякі гарячі голови ладні були вийти на вулиці на знак протесту проти пред’явлених нам обвинувачень. Але разом із парохом о. Миколою Семеновичем ми дійшли думки, що це провокація. Тому хотів би офіційно заявити: греко-католиків не буде серед мітингуючих. Це не міжконфесійне протистояння, як декому хотілося б висвітлити проблему з метою завуалювати її й змістити увагу громадськості у бік релігійного конфлікту. На думку Шевчука, питання про те, чи потрібен орган Харкову, повинні вирішувати самі харків’яни — на місцевому референдумі. Якщо не потрібен, можна його викинути й передати собор УПЦ МП. Якщо потрібен — тоді, на думку Шевчука, варто шукати компроміс. «У країні, де останнім часом змінюється життя і ментальність, немає місця конфліктам. Можливо, ми, а може, наші діти зможуть зробити те, що не вдалося попереднім поколінням, — об’єднати всі конфесії православ’я в одному Храмі. Це моя мрія!»