«ОГИ» НА НАШІ ГОЛОВИ

Наприкінці січня всі кияни і гості столиці були свідками чергової хвилі офіційного братання двох і без того доволі братніх держав. З перекриванням вулиць, міліційними нарядами та затриманням підозрілих. З офіційними спічами найвищих посадовців і обіцянками зміцнювати й без того міцну дружбу. Про карикатурність таких заходів різні ЗМІ написали досить багато, тому додавати собі і читачам зайвої скорботи, мабуть, не варто. Маю надію, що все-таки нас цим роком Росії в Україні не добити. От шкода лишень, що минулий рік — України в Росії — відзначився лише однією здоровою культурною провокацією. Та й то завдяки україномовній рекламі Pantene ProV на московських біґбордах. Подейкують, москвичі досі ходять якісь, м’яко кажучи, шоковані. До речі, рекламники з Pantene потім пояснювали цей мудрий рекламний хід саме закінченням року України в Росії. Що ж, як демонструє цей приклад, і глобалізація може прислужитися українській справі... Цікаво тільки, скільки цим монстрам капіталізму доведеться викласти «штрафних» за порушення російського закону про рекламу.

Проте мало хто зауважив, що синхронно з офіційним початком року Росії відбулася презентація одного вельми цікавого московського інтелектуального проекту. А називається він — проект «ОГИ». Сподіваюся, його відкриття не має нічого спільного з офіціозом і просто збіглося з ним у часі. А проект для Києва і справді корисний, хоч і набув підкреслено ідеологічного забарвлення, що, звісно, відлякує від нього добру половину патріотично налаштованого культурного люду. І справді, книгарня під назвою «Русская книга» на вулиці гетьмана Сагайдачного, 33, виглядає не дуже доречно. Хоча, з іншого боку, чому книгарня під назвою «Українська книга» на Арбаті існувати може, а «Русская книга» на Сагайдачного — ні? (Щоправда, люди обізнані кажуть, що тій «Українській книзі» вже гаплик прийшов.) Однак для інтелектуальної ініціативи могли б вигадати щось не таке прямолінійне і щось наближеніше до українського ландшафту. Наприклад, хіба зле було б обіграти саму назву «ОГИ»? Це міг бути «ОГИрок» або «Бандер-ОГИ». Одне слово, щось веселіше і дотепніше. А разом зі зміною назви можна трохи змінити й репертуарну политику. Наприклад, завести шафу під українську високочолу та художню літературу. Це має свій сенс насамперед для зняття напруги в ідеологічній площині.

Але менше з тим. Там іще пахне фарбою і від того крутиться голова, там чемні дівчата і хлопці вільно переходять із «общедоступного» на українську, там тобі знайдуть потрібну книжку або чемно повідомлять, коли вона з’явиться, там на гуманітарну літературу нижчі ціни, ніж на Петрівці, там можна знайти сучасну російську поезію, яка чомусь іншими шляхами до України не доїжджає, там рідко зустрінеш «ліву» публіку — сама лише некорпоративна публіка. Це, либонь, перша в Україні спеціалізовано інтелектуальна книгарня, де немає Донцової та Кінґа, але є, наприклад, «повний» Ю.М.Лотман та його численні колеги. Особлива розкіш — для істориків та філологів. Бо в «ОГИ» можна знайти практично все, що видавалося в Росії з цієї тематики впродовж останніх 12 років. Тому подібні форми культурної експансії до душі передусім цій групі громадян.

Однак дуже все це скидається на благодійний жест. Хтось дуже добре фінансово «вклався» у цей проект, не побоявся ризикнути, бо, керуючись логікою ринку, на інтелектуальній літературі не збагатієш. Та навіть повернути вкладені гроші буде проблематично. Хоча, як свідчить практика, все російське в цій країні дуже добре купується і сприймається. Можливо, горезвісна любов до всього російського спрацює і тут. Але в цьому випадку маємо до діла з почуттям осмисленим, а не «русскорадійним», тобто в одні ворота. З цього проекту може початися нормальний україно-російський культурний діалог, у якому не буде місця риториці інформаційної війни та офіційного патріотизму в дусі Нацради та Держкомінформу. Бо якщо наші інтелектуали зуміють порозумітися, як це було, наприклад, на останньому московському «Нон-фікшні», то можна чекати якихось якісних змін у соціумі, поступового ламання взаємних стереотипів. А ще хочеться, йдучи Києвом, надибати «Польску книгу», «Чеську книгу»... Але це радше зі сфери фантастичного. Наразі, крім росіян, з нами ніхто не ризикне...