Одна — на всіх

П’ять куплетів про бажаність перемоги на Євробаченні-2007

Гельсінкі — місто контрастів, Євробачення — конкурс «фантастів» (без базгранини ніяк...) Результати фінського «фентезі» (у спортивній споруді «Хортвал Арена») — ближче до опівночі: див. національний «УТ-1» або іноземно-розважальний Перший — Всесвітня мережа. А деякі куплети (незалежно від результатів) — уже тепер. Якщо у зв’язку з відрядженням вітчизняного кіндер-сюрпризу євровболівальник, мордуючи «слухавку», скаже нам: «Ні! »… Що ж, яка тут порада? Журись, жалкуй, сльози лий. А коли: «Так! » — по 12 балів від більшості єврокраїн — ну тоді…

Навіть за добу до фінішу немає резону гадати: «А хто зірве куш?» Яка нам різниця? Нам потрібна — тільки і тільки! — перемога. «Одна на всех, мы за ценой не постоим!» Єврошоу — як і раніше, в серці кожного. Щойно на цьому музз’їзді голосистих і ряджених хтось із наших, набравшись сили, хоча б сяйне — тоді миттю й відразу: це найкращий конкурс планети і головний огляд безсмертних талантів від найбільш обдарованих землян. (І навіть перші особи — і ті тут як тут — готові виконати конкурсний репертуар тільки наживо). А щойно послизнемось (пролетівши, як фанера): це ж розвага для ледарок-домогосподарок (вони, між іншим, сплять у той час) або біснуватих сексуальних меншин (цих не бракує)...

Від великого — до смішного. Можна навпаки.

Безперечно, у міжнародній музакції є калорійна піна, якщо не полишає народи голодними понад півстоліття. Для одних вона залишається не вартим уваги шоу, а для інших — барометром політичних віянь. Куди вітер віє тепер — не секрет. Уперше на конкурсі Грузія. Знову фурор навколо України та «символу», який її представляє. Кількість країн-співачок зростає як на дріжджах. І неминучі громадські «тертя».

Тут днями в «Огоньку» повідомили, буцімто Сердючка виступила в ролі «сокири»... І розколола нашу єдність на дві складові — «просто народ» та «інтелігенцію». Перші — за цю «ікону», другі — категорично проти... Їй-богу, щось не бачив акцій протесту і голодувань. Погаласували деякі жеківські товариства, попіаривши одне одного і «об’єкт нелюбові», — та співакам же «маніякам» кожна копійка у скарбничку! А все, що стосується гіперболізації конкретної артистичної маски — як у широкому соціумі, так і у вузьких естетичних колах, тут уже, як кажуть, «звиняйте»... Одна на всіх. Широке покриття. Ростили-ростили, леліяли-поливали — і ось розквітнула. Що виросло, те виросло. Чи то «символ», чи то видіння. «Я для вас была лишь тенью, но теперь я вырвалась из плена!» Шанси прикрасити свою голову замість кремлівської зірки короною цариці євро-2007 у «Джоконди з полтавського Лувру» і справді, кажуть, обґрунтовані. Євросоюз знову прагне приколу. Знову він хоче вивернути свій бородатий конкурс навиворіт: не піснею єдиною, а клоунською міною! Лапландки і фінки — майже всі поголовно — сприймають В.С. як подругу. Данська трансуха — Драма (Квін) — та взагалі обцілувала свою сестру Трагікомедію. Безглузде булькання у вигляді нашої конкурсної пісні іноземні туристи нібито вивчили напам’ять (я — не зміг). А наліпки-футболки із зображенням ще однієї загадкової посмішки розлітаються в Гельсінкі, як біляші на ніжинському вокзалі (село — воно і в Гельсінкі село).

А тим часом свій істеричний «хіт» зіркова зірка видає за історичний і програмний «наїв». У пісні й справді якийсь демонстративно-заданий «дадаїзм». Незв’язане бла-бла (або «айн, цвайн») після тре­тьої без закуски вже вирулює на певну «концепцію» (замри, вчений!) Мовляв, люди й виродки нашої нещасної планети, та що ж ми не чуємо одне одного, що ж мізки плавляться передчасно, не дочекавшись глобального потепління; а якщо немає мізків і ви мене, іноСердючку, сприймаєте як «часу знак», тоді — тотальний Danzing! Ноги є — розуму не треба. І вже Грузія з Польщею обов’язково проголосують за наше мистецтво (як бути з Росією, поки що не знаю, вона досі проводить фонетичну експертизу фрази «Лаша тумбай»). І не важливо, що на сайті Євробачення спочатку понаписували: «Вітаємо! До нас їде трансвестит!» Конкурсному коню в зуби не заглядають. І не сумніваюся: все буде «ха-ра-шо». А якщо не буде, ну то «мадам», яка пошиється в дурні, пір’я тут швиденько пообщипують. Адже з ким конкурувати?

…Умри все живе — Евридика з Кіпру спішить на зустріч з українським «Орфеєм». Хоч результати попередніх чартів віддають перемогу саме цій красуні з піснею «Comme Ci, Comme Ca», будь-яку красу можна зіпсувати «нетрадиційним підходом». І тоді співай не співай — наше чудо в блискітках не перекричиш.

Софо Халваші — грузинська казка з гарним кінцем і чарівним вибором пісні. Не хочеться каркати, але кашу замість масла може зіпсувати танець із шаблями балету Сухішвілі. Горді горці, дивися, проломлять своєю експресією слабкі підмостки «Хартвал Арени» — і тоді, панове, неустойка. Хоча шанси пристойні. До того ж актуальний синонімічний ряд: Грузія, «Боржомі», «Хванчкара», відповідь Росії, євроінтеграція.

У Туреччині теж складна політ­обстановка. Але співак Кенон Догулу співає головну пісню про вічне: виконує душевно і з нервом. Кажуть, він — справжня «стар»: без попереднього кастингу на інтерв’ю навіть не підпускає.

Скандальчик іскрився навколо ізраїльської групи «Тіпекс» (певна річ, скандал запрограмований). Соліст Кобі-Оз заявив, що вийде на сцену в чому мати народила, тому що пісенний політзаклик «Натисни на кнопку!» неправильно трактували як антитерористичний «ляпас» президентові Ірану. Напевно, у Махмуда Ахмадінеджада немає інших турбот, крім репертуару Євробачення. Але знову ж таки: без скандалу — немає вокалу.

Щодо Білорусі деякі скептики необачно вважають, буцімто в цій країні на конкурси посилають лише баяни і балалайки. Або експортують відчайдушний міський фолк (на кшталт «Ляпіса», «Леприконсів»). А нате вам — Колдун, главмур-лямур із піснею «Work your magik». Під патронатом Філіпа Кіркорова. Цей перейменував себе на «Діву» і ходить по Гельсінкі в майці з зображенням ПУтіна. Бо, очевидно, без чергового «ПУ» немає йому щастя в особистій долі. У творчій теж. Колдунів хіт уже нібито «не переписана пісня з репертуару Томаса Андерса», а оригінальний твір. Втім, і це навряд чи допоможе посланнику бацьки. Не щасливчик він, Філя, якийсь мічений на всіх попередніх Євро. Хоч би за кого вболівав — усі в програші: Пугачова, Пономарьов, Агурбаш. Очі, мабуть, добрі.

…Ось такий конкурсний «айн, цвайн, драйн...» Втім, колода швидко тасується. І ще вирвуться, скажімо, шведи. І перші стануть сорок другими. Але, повторюю, для нас жадана тільки перемога. Чому — поясню покуплетно.

Куплет креативний. Наша «лаша» (та, що «тумбай») просто зобов’язана реабілітувати на Єврозмаганні свій нинішній нещадний «творчий період», із якого звільнені колишні потішні образи-маски й колоритні сценки-мініатюри, а в сухому залишку хіба що лохова шалена... Що наше життя — попса?

Куплет продовольчий. У разі нашої перемоги майонез і горілка made in Serduchka проломлять своїм промисловим тягарем українські прилавки; а в разі політзагострень із Росією, дивись, їх ще й заборонять у сусідів (як естонські шпроти або грузинські води) — а це, панове добродії, серйозний козир у політмаскараді (майонез-дисидент — це вагомо).

Куплет нерухомісний. При можливості знову провести єврошоу в «матері міст» помітно підвищиться і життєвий рівень групи телевізійних товаришів (та дружніх їм державних організацій) — тих, хто на «вершках» попереднього заходу ще не встиг добудувати собі пент-хаузи на Оболоні або докупити землі неподалік столиці; а так хочеться, щоб у людей знову все було добре.

Куплет спортивний. Душу гріє надія, що в разі успіху знову відмиють (і побризкають фруктовим ароматизатором) київський Палац спорту — потенційне місце муздійства. За час, який минув, він знову засумував і змарнів: чекає мітли, шукає апаратуру.

Куплет історичний. Думаю, якщо результат буде тріумфальним, у чергову книжку видавництва «Фоліо» «Сто символів України» потрапить нарешті і цей чудесний суб’єкт. Наш справжній «символ». Поряд із Роксоланою, Кобзарем, рушником та віночком. Сплю і бачу, як після можливої перемоги публічно зливаються в офіціозних обіймах ці ніби «культура» і ніби «влада»... Взаємно відбиваючись одна в одній. Не таємниця, друзі: фрик фрика (тут наголос на останньому складі) бачить здалека.