Обняти ефір, заплакати. Новорічні телерейтинги: заслухали клоунів

Винищувачі нашого вільного часу — телевиробники порожнечі в блискучих обгортках — поточного тижня підраховували рейтинговий дебет-кредит (за підсумками новорічної теледекади). Хтось веселився. Хтось засмутився. Але тут уже, даруйте, — всі претензії до GFK.

На «Інтері», напевно, накриють святкові столи з пластиковими стаканчиками. «Гіп-гоп, ура, за нашу перемогу!» Але й це свято зі сльозами на очах. А таки ж іронія долі... Колишня продюсерська влада, яка фінансувала і креативила новорічну телеперемогу в міру своїх природних здібностей та відпущених їй можливостей (пани Мазор і Старицький) — із речами давно на виході. А на льодяний трон любові каналу-чемпіона (льодяний, тому що слизький) обмивати перемогу зійшли нові вершителі доль ефіру — пан Созановський і пані Безлюдна (із чим їх і вітаємо).

Безглуздо «розумувати» про якісь креативні прориви в окресленій декаді. Дежавю — воно й на Говерлі дежавю. До того ж запам’ятаємо аксіому: телеглядач — консерватор, а телевиробник — ще той Обломов. І що з таких узяти?

Ну, а якщо хоча б мимохідь про парадокси новорічних рейтингів, то тут тенденції, однак.

Певні успіхи «Інтеру» (середньодобова частка загальної аудиторії в період із 30.12.06 по 08.01.07 — 19,26%, а в «1+1» — 15,13%) — радше, елемент інерції-звички. Грубо кажучи, момент «підсадженості» глядача на певний канал, який, за народною традицією, у свята вважається головним розважальним Дідом Морозом.

При цьому і заслуг ніхто не применшує. Нашій «Карнавальній ночі» (частка аудиторії — 31,8 %) віддали перевагу перед божевільним римейком на «Первом российском». Із дуже тривіальної причини. «Інтерівські», на відміну від «ернстівських», не зазіхали на славу оригіналу. І благо не дійшли до абсурду, адаптуючи старий сюжет на новий лад. Оскільки нерозумно переносити пригоди давнього радянського бюрократа у хроновиміри XXI століття. Репліка Ігоря Іллінського «Заслухаємо клоунів!» та інші його «репресії» стосовно худсамодіяльності середини 50-х минулого століття викликали регіт (та й тепер смішно, але в умовностях «того» часу). Зараз же піднесеш якомусь директорові БК «конверт» — і влаштовуй на цій сцені хоч концерт Гурченко, хоч з’їзд партії божевільних. Які проблеми? У нашому випадку про це, мабуть, подумали і не стали змагатися з оригіналом, який, до речі, зовсім не «культовий», як повідомили на одному сайті, а просто популярний і ритуальний (у зв’язку зі святом). У результаті в українській версії «Карнавальної ночі» щось вийшло легко, щось задерикувато, в основному — очікувано, але досить барвисто. Пісні-посиденьки чергувалися з фрагментами «карнавальних» наздоганялівок молодих героїв (яких паскудно зіграли Тіна Кароль і Володимир Зеленський) та феєричних пригод нібито Огурцова (відмінна робота Юрія Гальцева).

«Танці» на «1+1» (частка аудиторії — 20%) — теж плід інерції. Восени натанцювали рейтинги в оригінальному форматі і вирішили, що цими «па» заб’ють показники назавжди. А в проекті М.Паперника не виявилося ніякого оригінально-сценарного повороту — лише вічно-вогниківське «бла-бла-бла» й ефірний тоталітаризм одних і тих самих ряджених. Ну, а вже операторів-художників видовища терміново треба викликати на килим. Не від одного глядача чув «рецензії» на кепську колірну гаму: обличчя в артистів червоні, наче перепили ще до спічу гаранта.

Ще один рейтинговий прикол — це вагомі цифрові показники Володимира Володимировича Путіна в нашому новорічному ефірі. Сусідній гарант без особливих зусиль здобув у вкраїнської аудиторії добру «частку» — близько 16% (на телеканалі «Первый — Всемирная сеть»). І цей прорив, і очікуваний інтерес до одноманітного шоу М.Галкіна (на тому ж каналі частка аудиторії 10,9%) — свідчення того, що кабельне коріння дедалі глибше проростає у наших квартирах.

Про інші «рейтинги» — без цифр, зате з бліц-підводками (у вигляді нотаток на клаптиках новорічного блокнота).

· Рейтинг тиражності. Дивні поруч — завжди. Рекорди з миготіння-набридання в ефірі від представників нашої масової пісні — Т.Кароль, С.Ротару, В.Сердючка, «ВІА Гра». З гумористичного цеху несподівано — М.Задорнов, якого минулими роками було менше. Яскравих новорічних дебютів не помічено взагалі. Але ніхто їх і не очікував.

· Рейтинг бюджетності. «Карнавальна ніч» на «Інтері» тягне на півтора мільйона у.о. Бюджет новорічних «Танців» на «1+1» — утричі менше.

· Рейтинг ульотності. Прем’єрний фільм С.Горова «Зоряні канікули», яким так пишається у прес-релізах «Інтер». Після хвилин тридцяти перегляду виникає лише два запитання: «за що?» (так підставляти непоганих артистів і популярних співаків) і «на що?» пішли спонсорські гроші, якщо такий безглуздий «космос» можна зняти навіть у чистому полі? Сценарій О.Фрідлянда явно не для вечірньої аудиторії. Це халтурний дитячий ранок. Навіщо при цьому, питається, тільки спиртне так активно пропагувати, якщо це кіно для дітей? Деякі музичні композиції — взагалі зі старовинних скринь (соромно має бути).

· Рейтинг стабільності. Це все те ж таки старовинне кіно — «Іронія долі…», «Карнавальна ніч», «Вокзал для двох», «Іван Васильович змінює професію» тощо. Знову дивилися. Кажуть, не набридає. У тому кіно тішить акторська гра, де стільки смаку, різних інтонацій, де енергійно й тонко вибудовано образи і на подив легко й дотепно обіграно ситуації. Чи то повітря на знімальних майданчиках тих років було наповнене особливими пахощами, від яких виникали такі дива? Чи то нинішнє глобальне потепління остаточно розплавило мізки сучасним кінорукодільцям?

· Рейтинг неадекватності. Нове російське кіно майже на всіх каналах — без субтитрів. Супершлягери минулих років (на кшталт «Іронії долі…») з обов’язковим біжучим рядком. Наче ніхто не зрозуміє й ніхто не вгадає, що трапилося з Барбарою Брильською у ленінградській квартирі. Канал НТН, «доносячи до народу» репризи ретропрограм 1980-х, взагалі дійшов до абсурду: на телеекрані «Новорічний атракціон-82» з Аллою Пугачовою, а біжучий рядок — із конферансу Тетяни Вєдєнєєвої на шоу в Останкіно. Що за халтура? Що можна взагалі говорити про якість цих перекладів? «Який же ти у мене телепень!» — це з «Іронії», до речі. Може, справді нашому ТБ час перепрофілюватися виключно на глухонімих… Але тільки тоді вже будьте ласкаві: не тільки Рязанова, а й компанію Шустера у «Свободі слова» титруйте!

· Рейтинг гуманітарності. У різдвяному ефірі змагалися дві прем’єри від вітчизняних кіновиробників — «Дивне Різдво» режисера Максима Паперника і «Інфант» від богині прайм-тайму і претендента на «Оскар» Оксани Байрак. У творі останньої — знову доля нещасної дитини: і життя, і сльози, і любов. Хороша тема й абсолютно неспекулятивна в її творчості... (частка загальної аудиторії — 26,37%, що непогано). У комп’ютером удосконаленої Б.Брильської (в перуці Мальвіни) з фільму М.Паперника, — показники скромніші. Але, як мені здається, гуманітарний заряд цієї різдвяної екранізації давньої п’єси Дж.Патріка досить потужний. Це ж подумати, героїня вирішує пустити 100 своїх кревних мільйонів на щастя рідного міста. І навіть сніг має намір придбати на радість народу в безсніжне Різдво — це так доречно саме в нашу поточну сльоту. Картина грішить довготами, кліповою манірністю, необов’язковістю «перелицювання» специфічної закордонної історії в божевільні (події перенесені на наш ґрунт і рясніють прізвищами Гришко або Павленко). Та все ж... Блисне сльоза в очах Ступки (він грає лікаря) — і щось сентиментальне ворухнеться в душі: про вічне замислишся. Вирішить Барбара Брильська змінити реалії «розумного» світу на життя в божевільні поруч із її надзвичайно милими мешканцями — і тут-таки отримую есемеску від одного суб’єкта: «Класний фільм! Молодо виглядає Барбара. Хочеться після картини й собі переїхати в божевільню. Там, напевно, комфортніше...» Я відповів: «Далеко не їдь — можна відразу на Хрещатик...»

Два запитання «ДТ» пропонує безпосереднім творцям головних новорічних шоу — на «Інтері» й на «1+1»: а) чи піднесла, на ваш погляд, нинішня телевізійна декада хоч якісь телевізійні сюрпризи та несподіванки? б) чи є шляхи якісної зміни та оновлення телевізійних новорічних форматів — якщо «так», то які з них найбільш оптимальні?

Валентина БАСОВСЬКА, музичний продюсер «Інтеру», творець «Карнавальної ночі», «Пісні року (Україна)»:

— Передусім несподіванкою для мене виявився небувало високий рейтинг «Новорічного блакитного вогника на Шаболовці» — продукт телеканалу «Россия» у нас демонструвався на ТРК «Україна». По-друге, подив викликали досить скромні результати російської «Пісні року», яка пройшла у різдвяні свята на каналі «1+1»: досить зоряний статус учасників, масштабні зйомки у спорткомплексі «Олімпійський», а в ролі ведучої — сама Алла Пугачова, але, певно, тут далися взнаки певні проблеми програмування. Може бути і ще одне пояснення: глядач переважно хоче бачити свій телепродукт і своїх виконавців, а не куплені програми. У цьому плані показовими є рейтинги вже української «Пісні року» на «Інтері»: частка аудиторії — 26,6%. Це з урахуванням того, що в програмі були переважно українські виконавці. А що стосується «Карнавальної ночі» на нашому каналі, то це аж ніяк не римейк фільму Рязанова, а програма, яка обіграла деякі сюжетні повороти знаменитого фільму. Для багатьох телеглядачів це шоу і стало головним сюрпризом, судячи з рейтингових показників. На мій погляд, цей проект значно сильніший і більш виграшний за ті програми, які новорічної ночі запропонували своїм глядачам інші канали.

Гадаю, що такі очікувані багатьма оновлення та зміни звичних новорічних форматів можуть відбуватися навіть на рівні окремих постановочних номерів, а також на рівні оригінальних декорацій. Не просто вигадати «новий велосипед». Адже існує й чинник очікуваності — знайомих осіб, уподобаних постановочних комбінацій. Водночас глядач досить упереджено ставиться до багатьох програм, і треба винаходити щось несподіване, нове. Вічне запитання: що? Вибір програм великий, кількість каналів зростає. За рахунок російських у тому числі. Не таємниця, що рейтинги на Першому національному новорічної ночі були більш ніж скромні... Тому прогнозувати зараз, якою буде новорічна теленіч-2008, поки що передчасно. Повертаючись до тієї ж таки «Карнавальної ночі», зауважу, що в проекті було і повернення до минулого (доброго радянського кіно), і поворот у нове століття — нові модні обличчя ведучих, багато вітчизняних виконавців. Отже, якісь «інгредієнти» зійшлися — і страва для телеглядачів виявилася смачною. Гадаю, навіть молодіжна аудиторія вже втомилася від суцільних фільмів жахів — у повсякденному ефірі. Тому й фільм Оксани Байрак «Інфант» (сюжет мелодраматичний) пройшов із хорошими показниками, і та ж таки класика («Вокзал для двох», «Іронія долі…») завжди затребувана аудиторією.

Олексій ГОНЧАРЕНКО, продюсер компанії «Стар-Медіа», який виробляв для «1+1» новорічні «Танці із зірками»:

— Жодних несподіванок не було взагалі. Адже нові формати винаходяться не щороку, і навіть не кожного десятиліття. Тому всі канали йшли торованими шляхами. Найбільш якісним, із технологічного погляду, на мою думку, виявився проект «Перший удома» («Первого российского канала»). Величезний бюджет, великі витрати — і дуже виграшний візуальний ряд.

Чинник певної ексклюзивної новизни у плані виробництва новорічних проектів залежить від двох моментів. Перший — це можливості телевізійних керівників розпоряджатися тими чи іншими бюджетами. Другий — суто творча складова. Якби з’явилися якісь нові імена режисерів, сценаристів і на кілька каналів або продакшн-студій прийшли люди з оригінальними ідеями, то, не сумніваюся, виникли б і якісь несподіванки новорічної ночі на ТБ.