НОВИЙ РІК І СЕМЕРО КОЗЕНЯТ... ТЕАТРАЛЬНИХ

Робить черговий оберт дванадцятирічний гороскопний диск, і на зміну Року Коня приходить Рік Водяної Кози. Знак Кози — один із найчарівніших знаків. Пухнаста, грайлива, із живою уявою, дружелюбна, миролюбна, елегантна, артистична, закохана в природу. Правда, позитивну картину трішки псують її неспокійність, надокучливість і непевність, песимізм, вічні хитання й часті зміни настрою. Відчайдушно вередлива. Недисциплінованість робить її нестерпною й водночас вона вміє подобатися, коли це в її інтересах. Коза легко пристосовується до будь-якого способу життя з того моменту, коли їй забезпечують мінімум безпеки. Боязка, жіночна, іноді зніжена, вона любить скаржитися, їй подобається, коли про неї говорять, нею керують, їй радять. Відсутнє почуття відповідальності, ніякої ініціативи, волі, вона не здатна керувати, бо створена для слухняності, і за хорошого впливу може процвітати, навіть сяяти в певному виді мистецтва. У неї є смак і талант, вона розумна, але ніколи не відіграватиме першу роль і це для неї краще. Її сутність, наповнена фантазіями, має потребу в твердій волі. Цей жіночий знак може бути притаманний людям будь-якої професії, де можна проявити творчі здібності, і передусім акторам.

Семи театральним «козенятам» запропоновано запитання: «Чи відповідають риси вашого характеру визначенню основних рис гороскопу Кози та як складалося творче життя стосовно до особливостей знаку? Наскільки характер заважав чи допомагав творчості, чи доводилося, існуючи в такій залежній від оточуючих і обставин професії, переборювати природу знаку?

Євгенія МІРОШНИЧЕНКО, народна артистка України, лауреат Національної премії ім. Т.Г.Шевченка.

— Майже всі якості Кози відповідають моєму характеру. Людина настрою, але мені легко догодити, скаржитися люблю, від співчуття легшає. Але під час серйозних прикростей намагаюся, аби не було свідків моєї хандри. Рідко серджуся, якщо скривдять, злопам’ятства немає. Не люблю вибачень, це все слова, а важливі вчинки. Почуття відповідальності для мене — основний момент. Ніколи не спізнююся, краще раніше прийду. Людська необов’язковість вибиває з колії. У моєму характері (і я цим дуже незадоволена) більше песимізму, звісно, це посилилося з роками, коли вже, на жаль, перестаєш відповідати тому іміджу, до якого звикли мої шанувальники. Усі артистичні якості Кози в мене очевидні.

Лариса КАДИРОВА, народна артистка України, актриса Національного театру ім. І.Франка.

— Не все збігається в цьому знаку з моїм розумінням себе в світі та світу в собі. Знак Кози — знак мистецтва, це мені близьке, а ще я верба й Діва й усе разом говорить про те, що я шукаю гармонії на сцені й у житті. Категорично не сприймаю необов’язковість, неточність. Свій песимізм долаю надією. Попри всі сьогоднішні складності життя, мені здається, має перемогти надія на людину, інакше нема на що більше сподіватися.

Ольга КОГУТ, актриса Національного театру російської драми ім. Лесі Українки.

— Коза така добра, спокійна, дозволяє до слушної нагоди начебто собою керувати, вона в череді слухняно й терпляче жує травичку, але якщо їй щось не сподобається, їй терпець увірветься, вона прийме своє рішення й ніхто не зможе зрушити її з місця. Може скластися враження, що Коза дурна, недалека, але це оманливо, вона просто не любить виставлятися на перший план, домагається своєї мети непомітно, не дратуючи оточуючих. У неї багата фантазія, з нею ніколи не нудно, невибаглива в побуті. Це все риси мого характеру. Моя хистка натура виявляється в нездатності вирішити, хто ж я — оптимістка чи песимістка. Я людина обов’язкова, іноді, правда, не можу себе організувати, бо все роблю лише за натхненням. Періоди розпачу дуже короткі, скільки всього можна спробувати — і пісні співати, і вірші вчити, і в певних програмах брати участь, мені все цікаво.

Тамара ЯЦЕНКО, народна артистка України, актриса Київського Молодого театру.

— Артистизм Кози визначив мою професію. Не люблю, коли мною керують й іншими не люблю керувати. Не настирлива. Дуже довірлива, але Бог мене береже від великих втрат. Під час невдач не впадаю в розпач і не знаю, що таке депресія, песимізм. Я ніколи ні з ким не з’ясовую стосунків, усім усе вибачаю. Ця неконфліктність мені допомагає, навколо мене завжди хороші люди. Своєму ворогу навіть допомогти можу. Я не педант, можу спізнитися, хоча ніколи не спізнювалася на спектаклі, репетиції. Буду щось робити, якщо мені це подобається. Доводиться займатися господарством, я це не вельми люблю, але треба. Узагалі-то я не домогосподарка, вважаю за важливіше розвиватися, зростати духовно, ніж стояти над каструлями. На першому місці — театр, творчість.