Наша пісня гарна й нова... навіть на Сході

Традиційно провести фестиваль на березі Чорного моря нинішнього року не вдалося, і голосистих гостей прийняв столичний Палац «Україна». Окрім представників усіх куточків нашої країни, позмагатися приїхали конкурсанти з Білорусі, Болгарії, Вірменії, Грузії, Латвії, Узбекистану.

Думка професіоналів із журі практично збіглася з уподобаннями простих слухачів. До сімки фіналістів увійшли виконавці з яскравими голосами та сильною харизмою. Та як саме розподіляться призові місця? Інтрига зберігалася до останнього моменту. Зрештою дипломантами конкурсу стали Володимир Квасниця з Донецька та Мар’яна Соболь із Ялти, третю премію (1500 дол.) розділили між собою Жадра Тулегенова з Узбекистану й Емілія Валенті з Болгарії, на другому місці (3 тис. дол.) — Наталя Шкурко з м. Красний Луч і Шерзод Давронов з Узбекистану. Перше місце (5 тис. дол.) виборов Анрі Джохадзе, у рідній Грузії визнаний найкращим співаком 2005 року.

На конкурсах, організованих Миколою Мозговим, постійно бачиш знайомі обличчя. Як хіромант читає лінії долоні, так і ми за найменшим тремом у голосі, жестом, виразом очей угадуємо зміни, що відбулися у творчому житті артиста, який запав у душу ще з минулого змагання.

Фантазерка Наталя Шкурко у липні нинішнього року посіла перше місце на Міжнародному конкурсі ім. В.Івасюка в Чернівцях (ще одне дітище Мозгового). За недовгий час, що залишався до нового змагання, дівчина зі своїм педагогом Наталею Алімовою не лише розучила чотири нових твори, а й ретельно продумала свій образ для кожного номера. У результаті виступи Наталки перетворилися на справжні міні-вистави зі зміною костюмів, настроїв і стилів. Та головне все-таки — оригінальна манера виконання.

— Наталя Шкурко мене вразила, — зізнався член журі, народний артист України Іво Бобул. — Увірвалася на сцену, мов тайфун, і відразу опинилася попереду. Як бігун на стометрівці: якщо в перші секунди він вирветься вперед, наздогнати потім дуже важко.

Шкода, що самобутній співачці Мар’яні Соболь, дипломантці торішнього конкурсу Івасюка, дістався лише диплом. Можливо, в усьому винна ангіна, яка впіймала дівчину у туманному Києві. Та Мар’яна труднощів не боїться, і глядачі це оцінили. Запам’яталися й образ пристрасної іспанки, й оригінальна обробка відомої пісні «Ой, летіли дикі гуси». Зачаровує вокал співачки, ніби народженої для джазу, затишних камерних клубів і найвишуканішої публіки. Однак дівчина постійно експериментує. У її репертуарі — естрадна, народна музика, класика, джаз. Разом із групою друзів-музикантів Мар’яна виступає у Ялті й інших містах України. Можливо, не за горами перший альбом, до якого ввійдуть і пісні, створені спеціально для неї.

— Співати я почала ще в дитсадку. В мені ніби завжди звучала музика, — розповіла співачка. — У мене музикальна сім’я, батько закінчив консерваторію. Саме він дав мені орієнтири, навчив слухати складну музику, що розвиває смак. Батьки підтримують усі мої плани. Щоправда, коли я особливо переживаю, мама радить поберегти нерви, не їздити на конкурси. Та я без цього не можу...

А от Жадрі Тулегеновій із батьківською підтримкою пощастило набагато менше. Рідня категорично проти того, щоб дівчина професіонально вчилася співу. Такі вже закони Сходу: неосвічена дружина цінується набагато вище.

Торік Жадра приїхала на конкурс Івасюка, розуміючи, що він може виявитися для неї останнім. Мати заявила: якщо не повернеться з перемогою — піде заміж за нелюба. Той уже й калим заплатив. Диплом на конкурсі, підтримка українських друзів додали Жадрі сміливості й вона рішуче відмовила сватам. Увесь цей рік працювала солісткою будинку культури «Сучасник» у рідному Учкудуку.

Сім’я Жадри незаможна, але спонсори будинку культури, бажаючи допомогти талановитій дівчині, неодноразово пропонували власним коштом відправити її на навчання до Ташкента або навіть Москви. Однак батьки вперто не бажали слухати ніяких доводів. А Жадрі не вистачило сміливості протестувати...

Тепер сім’я переїжджає до Казахстану, на батьківщину предків. Жадра поїде з батьками — в нікуди. У казахському музичному світі в дівчини немає ані зв’язків, ані знайомих. Сестра вже знайшла для неї роботу... у хлібобулочному цеху. Сумно, якщо так і закінчиться музична кар’єра яскравої зірочки...

Узбеку Шерзоду Давронову пощастило більше. Його справи явно йдуть добре, вокальний і артистичний таланти розвиваються, спонсори щедрі, тож широка популярність, вочевидь, уже не за горами. Торік одержав премію президента Узбекистану, третє місце на конкурсі Івасюка і диплом на «Ялті-2004». Нинішнього року разом зі своєю групою дав десять концертів у рідній країні, гастролював у Пакистані, Білорусі. Навесні наступного року планує відвідати Україну, готується підкорити Італію. За підтримки незмінного спонсора — Навоїйського гірничо-металургійного комбінату — Шерзод записав свій перший диск... А ще кілька років тому він заробляв на життя, співаючи на весіллях. Поки 2000 року не потрапив у поле зору свого майбутнього продюсера, директора Центру культури «Фархад» Миколи Сисоєва...

А от Володимир Квасниця, котрий сміливо заявив про себе першою премією на торішньому конкурсі Івасюка, на «Морі друзів» не показав практично нічого нового. За винятком пісні, складеної братом Юрієм, яку Володя присвятив своїй новонародженій доні.

З’явилися на конкурсі й нові обличчя. Як, наприклад, Емілія Валенті з болгарського міста Плевни — дівчина з лукавим поглядом і усмішкою Мони Лізи. Її голос може бути і ніжним, і сильним, як і вона сама — недарма ця тендітна і граційна дівчина є солісткою ансамблю Болгарської армії.

Та найголовніше відкриття, звісно ж, переможець — 25-річний Анрі Джохадзе з Тбілісі. Його неможливо було не помітити ще з першого дня конкурсу. Як зізнаються новоявлені українські шанувальники, зовнішністю Анрі нагадує їм Адріано Челентано та Пола Маккартні, а пластикою — Інтарса Бусуліса, переможця останньої «Новой волны». За словами співака, спеціально пластику йому ніхто не ставив: це йде природно, від серця, від музики. Він співає з чотирьох років. Коли подорослішав, почав брати участь у конкурсах. Цікаво, що найперший міжнародний конкурс, на якому 17-річний Анрі Джохадзе посів третє місце, — «На хвилях Світязя» у Луцьку. Тож із Україною пов’язує спогад про непоганий старт.

У кожному номері Анрі була своя фішка. Наприклад, незвичайна обробка «Червоної рути» вже в першому турі дозволила показати в першому куплеті голос, а в другому — артистизм і сценічність, відповідно до канонів суворого Іво Бобула. Пісню Feelings у другому турі співак виконав... із зав’язаними очима. Для повноти, так би мовити, «Відчуттів». Та особливо запам’ятався усім оригінальний твір, що мав назву «Гумореска». Це п’єса без слів, голос у ній гармонійно переплітається з партіями інструментів. Як розповів Анрі, спочатку п’єса справді була інструментальною. Мама-композитор ще у студентські роки написала її для оркестру. Пізніше, коли син виріс і почав добирати собі репертуар, запропонувала переробити твір для голосу. Вийшло чудово.

…Програш — не привід для розпачу, та кожному з тих, хто не зміг подолати бар’єр першого і другого турів, є над чим попрацювати. Комусь не вистачило «родзинки». Хтось погано продумав свій сценічний образ. А хтось, навпаки, намагався привернути увагу глядача зайвою епатажністю, строкатими костюмами, підтанцівкою, забуваючи про те, що співати треба, співати... Не всі фонограми конкурсантів «пасували» до голосу, а іноді просто глушили співака, та й бек-вокалу звучало забагато (добре за ним «ховатися», от тільки судді не оцінять). Когось підвела невпевненість у собі, а когось — самозакоханість.

P.S. І от ще яке питання виникає, коли виходиш з Палацу «Україна», і мрячний листопадовий вечір трохи охолоджує твою затуманену ейфорією голову. Якби кожен із переможців розкрутився, зробив кар’єру артиста — на чиї концерти захотілося б ходити? Хто з них здатний у майбутньому збирати зали, протягом півтори-двох годин утримувати увагу глядачів, бути різним, цікавим, хвилюючим? Чиї сольні диски охоче купуватимуть, слухатимуть знову й знову? А чия доля — вічна «збірна солянка», один-два записи в жанрових альбомах і млявий інтерес глядача, що прокидається лише там, де починається видовищне змагання?

Багато що на це вплине. Природне обдарування й уміння працювати. Прихильність поетів і композиторів, які зважаться написати для молодого й невідомого хітову пісню. Широта душі й кишені дядечка-спонсора. Мода, Бог і погода на Марсі. Ну, й наш із вами смак, друзі.