«На підготовку до конкурсу потрібно близько двох мільйонів гривень»

На Першому національному — новий начальник і старі тривоги: знову аврал у зв’язку зі стартом відбірних маневрів на «Євробачення-2006». Олена Мозгова — головний музичний менеджер каналу — докладно розповіла «ДТ» про нову технологію конкурсного сита, яке, можливо, визначить і пісню, і конкурсанта від нашої країни для «відрядження» до Греції.

— Чи є у музичного менеджменту Першого національного особливі ідеї щодо проведення відбірних турів на «Євробачення-2006»? Якщо, звичайно, вони відбудуться.

— Вивчивши й опрацювавши кілька форматів — «Фабрика», французький формат «Персон Тріумф» та ірландський «You are star», — ми вирішили, що максимально адаптованим під Україну може бути останній, у перекладі українською — «Ти — зірка». Розроблено концепцію цього конкурсу. Як ви знаєте, відбулася зміна керівництва компанії, з’явився новий президент НТКУ... Ми поставлені в жорсткі умови. 20 березня кожна країна має привезти в місце проведення фінального конкурсу виконавця, пісню та відео. Тому терміни підганяються під 20 березня. Якщо через тиждень не запустимося, то невідомо, чи зможемо взагалі реалізувати цей формат.

— Розкажіть про сам формат. У чому особливості його технології?

— Конкурс розбитий на кілька етапів. Спочатку журі (кількість людей не регламентована, але, по-моєму, має бути не більше п’яти) виїжджає зі знімальною групою в регіони (умовно їх шість — центр, схід, захід, північ, південь і місто Київ). У кожному з регіонів вибираємо місто, куди й з’їжджаються з околиць усі охочі взяти участь у конкурсі. З кожного регіону вибираємо по два представники — потенційних кандидатів на фінал. Потім ці дванадцять осіб збираються в Києві, підключаються фахівці — композитори, команда стилістів, дизайнерів. Їхнє завдання — розкрити найкращий напрям у музиці, іміджі, пісні того чи іншого конкурсанта. Далі — телевізійна частина. Це своєрідне шоу, коли щотижня в суботньому прайм-таймі виходить годинна програма. У першому блоці дивимося на відео, як проходила підготовка (створення образу, репетиції). Через тиждень — прямий ефір, де конкурсанти можуть реально показати свій талант і проспівати відомі пісні. Це можуть бути як світові хіти, так і відомі українські й російські композиції. Паралельно відбувається голосування. Але, щоб не отримати однобоке уявлення, ми вирішили зробити змішану систему: 50% глядацьких голосів і 50% — голоси журі. В Ірландії так само. Це зважена система голосування, вона оптимальна й найоб’єктивніша. Після першого голосування три особи, які посіли останні місця, вилітають. І ми працюємо вже з дев’ятьма учасниками. І знову та сама кухня... Тиждень із ними працюють, підбирають пісні, якщо треба, змінюють імідж, а потім дві програми — про підготовку конкурсантів і прямий ефір із піснями й голосуванням. У підсумку, вже з дев’яти людей залишається шість. І так далі.

До фінального відбірного конкурсу реально доходять лише три чоловіка. Та в завершальній програмі вони вже виконуватимуть твори, спеціально для них створені. Ці три виконавці — потенційно готові фіналісти. Кожен із них може їхати на «Євробачення» із номером і піснею. Буде голосування, і, природно, людина, яка набере найбільшу кількість голосів, представлятиме країну на «Євробаченні-2006».

Цей формат виправдав себе не тільки в Ірландії, а й в інших європейських країнах. Із погляду телебачення, це телевізійне шоу й відкриття нової зірки. До 14 листопада ми вже мусимо виїхати в регіони! Та наразі це неможливо, тому що існує період анонсування (з допомогою Першого каналу й регіональних ЗМІ). Адже люди мають довідатися, що вони тоді-то і в такому-то місці можуть зібратися, заспівати чи затанцювати. Адже їм не потрібно готувати спеціальний номер з аранжуванням!

— Чому не використовується форма проведення відбірних турів за зразком 2005 року, коли надсилали фонограми й журі їх прослуховувало?

— Ми прослухали тоді масу записів. Проте хороших пісень було мало. Краще йти шляхом професійним, звернувшись до композиторів, які створюють хіти. Можливо, у місті Цюрупинську є талановитий Вася Батарейкін, який може створити геніальний хіт, але шанс, що цей хіт дійде до споживача, мінімальний. Те, що нам надсилають у вигляді нот, ви ж розумієте... Ніхто цього не вивчатиме. Я вважаю, що потрібно використовувати нові форми. Адже історії українського «Євробачення» лише чотири роки.

— Які, по-вашому, слабкі сторони майбутніх відборів?

— Є побоювання, що ми в регіонах нікого не знайдемо, що людина (або група), які представлятимуть країну на «Євробаченні», можуть не відповідати професійному рівню, і можлива помилка саме в цьому. Адже не секрет, що в Україні багато талановитої молоді, в якої немає можливості приїхати в столицю на студію і достукатися до продюсера. Їх просто ніхто не слухатиме — всі зайняті. А тут, як у фільмі про Фросю Бурлакову, — можна прийти, заспівати два куплети і своєю харизмою сподобатися журі. У регіонах багато професіоналів, відомих тільки там. І завдання телевізійної команди — відділити зерна від плевел. До речі, в Ірландії відбірний конкурс такого формату популярніший, ніж саме «Євробачення». Але ситуація в нас поки що підвішена... Ми обмежені в часі й очікуємо, що скаже з цього приводу наш новопризначений президент пан Дакаленко.

— Що можна сказати про бюджет попередньої підготовки до «Євробачення-2006»?

— Бюджет немаленький, звісно. Це ж виїзди, переїзди, велика знімальна група, готелі, сцена, світло, звук, загалом — витратна частина існує. Я не можу сказати зараз точно до копійок... Це близько двох мільйонів гривень. Може, трохи менше... Оскільки формат сам по собі цікавий і вже є ряд спонсорів. Сподіваємося на великий рейтинг цих програм.

— Чи є самовисуванці на «Євробачення-2006» від нашої країни зі своїми піснями, бюджетами та ідеями?

— Поки що не бачу таких, хто запалився б бажанням. Перед нами стояв вибір: внутрішній відбір чи конкурс? Останній цікавий із погляду телебачення. І тим, що Україна може отримати нову зірку. Якщо в Руслани було величезне бажання їхати, то інших, готових зануритися з головою в цей процес, я поки що не зустрічала.

— Як, по-вашому, провал «Гринджол» — закономірність чи випадковість?

— Дуже люблю це запитання. Вважаю, що від початку не можна порушувати умов конкурсу, якщо вони такими є. А введення чотирьох нових груп у фінал — це й було порушення. Безперечно, пісня «Разом нас багато» — хіт і в кожного була на слуху... Якщо пригадуєте, умовою їхньої участі була зміна слів, щоб без політичного підгрунтя. Та все одно, хоч слова й змінили...

Від зміни доданків сума не міняється. Адже фани «Євробачення» стоять осторонь політики. Може, вони спеціально не голосували? Хоч їм й імпонував виступ «Гринджол». Хлопці старалися, але вище голови не стрибнеш.

— Наскільки можна довіряти офіційній версії менеджменту Руслани про причини її неучасті в Копенгагені в ювілейному «Євробаченні-2005»?

— Я звикла довіряти. Продюсер і чоловік Руслани Олександр Ксенофонтов був членом журі, коли йшла трансляція з Копенгагена. Він у приватній розмові підтвердив, що Руслана була туди запрошена EBU (творцями і власниками конкурсу). Однак є країни–фани «Євробачення» — це реальний фанклуб, і вони проголосували за ті пісні, які багато хто з нас ще в дитинстві чув. Композиції, за які вони віддали свої голоси, дуже відомі в Європі (та й у нас). А з нових виконавців-переможців ніхто не пройшов. Та ж таки Папарізу пройшла за квотою EBU. Як організатори вони мали право взяти того, кого вважали за потрібне. Ну, а просто як гостя Руслана виступати не захотіла. У неї свої плани. І вона вже втомилася від того, що асоціюється з «Євробаченням». Адже все життя з цим брендом жити не дуже цікаво.

— З огляду на досвід і конкурентну картину попередніх конкурсів, який би продукт могла представити Україна в майбутньому — за жанром, форматом, за іміджем, музичним наповненням?

— Хоч би хто представляв Україну на «Євробаченні», він повинен робити те, що для нього «природно». Якщо вмієш співати, а танцювати не вмієш, — то не треба цього робити. Бо це буде смішно. Потрібно відштовхуватися лише від того, хто на сцені.