МУЗИКА ПАМ’ЯТІ

Вечори пам’яті... На них ідуть не просто собі слухати музику, а з певним настроєм — думаючи про людей або події, яким присвячені ці вечори. Пам’ять живе в звуках, і поки ми можемо їх чути, ми не забуваємо минуле. А це означає, що в нас є майбутнє. Не ми рухаємося в часі, а час проходить крізь нас, він живе в нашій пам’яті, застигає в нас. Подумки ми можемо повернутися на багато років назад, навіть у ті часи, коли нас не було. Усе хороше, що створило людство, зобов’язане своїм існуванням збереженому в нашій пам’яті. Страшні й трагічні події — нагадування, що перед людством може постати загроза зникнення. Про це не можна забувати ніколи, бо зло на нашій землі корениться саме в порожнечі безпам’ятства і виривається назовні, коли ми не спроможні передбачити всі його руйнівні наслідки. Тож ми пам’ятаємо й будемо пам’ятати — щоб не піддатися злу, не піти за ним, не повірити йому.

Під час Другої світової війни (утім, історія знає безліч аналогічних випадків) програма знищення була спрямована передовсім на іудеїв. І Гітлер, і Сталін вважали це своїм найважливішим завданням.

Музика, що звучить на вечорах пам’яті, — не скорботна й не жалобна. І вечір пам’яті Голокосту не став винятком. Тут лунали твори, що їх композитори написали саме як данину пам’яті, і не тільки жертв розправи з євреями, а й усіх жертв національного й расового винищування. Так, це й музика Д.Гершвіна, просякнута фольклором поневолених північноамериканських негрів. Але переважно це, ясна річ, єврейська тема. Різні музичні стилі об’єднала ідея пам’яті єврейських жертв — А.Шнітке, Н.Каретников, С.Прокоф’єв, Д.Уїльямс, Л.Сміт, М.Равель, Р.Штраус, Д.Гершвін, П.Шенфельд і Л.Гофман. Ідея проведення вечора пам’яті в Національній філармонії виникла в музиканта, корінного киянина, що нині живе у Фінляндії, Едуарда Ідельчука. У його проекті взяли участь як відомі артисти, так і студенти НМАУ. Сольні й ансамблеві твори виконав фортепіанний квінтет: Едуард Ідельчук (1-ша скрипка, Фінляндія), Софія Сульдіна (2-га скрипка), Богдан Дениско (альт), Володимир Нор (віолончель, Росія), Ганна Середенко (фортепіано), а також солісти: Людмила Войнаровська (сопрано) й Олег Заремський (кларнет).

Музиканти, зливаючись в один «голос», грали в єдиному для всіх настрої. Це справді була данина живих пам’яті безвинно загиблих людей. І кожен слухач на цьому вечорі мимоволі «приєднувався» до музикантів, вносячи частку власного серця, власної пам’яті.