Молодий театр. От і новий поворот…

Поділитися
Режисер Андрій Білоус — про бажання і наміри, про акторів і п’єси

Багато хто помітив, що нинішній театральний сезон може ввійти в історію як «сезон великих кадрових потрясінь». У Дитячому музичному - Раду Поклітару. У Національній опері - балетну революцію здійснює Денис Матвієнко. У Національному театрі імені Івана Франка - після великої втрати (смерті Богдана Ступки) на посаді художнього керівника Станіслав Мойсеєв.

А Молодий театр очолив відомий театральний режисер Андрій Білоус. Він працював у Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра. Здійснював автономні проекти. Ставив у різних містах і в різних театрах. Заслужив повагу професіоналів і визнання публіки. Серед його помітних постановок - «Щастя» (Театр на Печерську), «Жінка в пісках», «Украдене щастя» («Сузір’я»), «Сірано де Бержерак», «Небезпечні зв’язки», «Лоліта», «Найвище благо на світі» (Театр драми і комедії).

Білоус прийшов на Прорізну цього літа - через певні (усім відомі) обставини… Тривалий час для ЗМІ зберігав уперте мовчання. Але згодом таки погодився на розмову. Втім, як мені здалося, був підкреслено дипломатичним у своєму баченні перспектив театру.

Отже, новації, які можливі з приходом Білоуса в Молодий. Відкритість цієї сцени для молодих постановників (зокрема, Фестиваль молодої української режисури імені Курбаса може отримати постійну прописку саме на Прорізній). Пошук цікавого репертуару для улюблених глядачами артистів цього театру. Співпраця з новою українською драматургією…

- Наказ про моє призначення «виконувачем обов’язків художнього керівника і директора Молодого театру» підписано 16 серпня цього року, - розповідає Андрій Білоус. - Це було моє прохання до управління культури Києва. Мені було важливо зрозуміти: чи мій це колектив? Важливо відчути, як сприймуть мене артисти? І чи зможу я підняти цю «махину»? Мені важливий умовний «випробувальний термін», щоб не ошукати ні себе, ні інших. Хоча, звісно, знаю багатьох чудових артистів цього театру. Бачив їх у різних роботах. Судити ж про театр у цілому поки що складно. І з «маніфестами» не буду поспішати. Повторюю, рівень артистів високий. А деякі спектаклі зроблено на достойному професійному рівні.

- Отже, ніякі вистави знімати з афіші не збираєтеся?

- Щоб щось «знімати», спочатку треба щось створити. Ламати - не будувати.

- На цей час ви поєднуєте дві посади - художнього керівника і директора. Якщо «все складеться», плануєте зберегти за собою і надалі обидва ці напрями, творчий та економічний?

- Запитання непросте. Уже півтора місяця працюю… І поки що доводиться займатися всім. У перші дні стіл був завалений документами. Усе, що стосується фінансів, законодавства. Але мені це цікаво.

До того ж є - і тут у театрі, і за його межами - люди, які мені допомагають, радять.

Як на мене, театром повинна керувати одна людина. І річ тут не в якихось там «авторитарних» амбіціях… Заради Бога… Просто творчі питання в театрі перебувають у тісній взаємодії з економічними.

А якщо немає повного порозуміння між директором і художнім керівником (і якщо бодай одна чорна кішка пробігла між ними) - це шлях до розколу. До розбрату. Це міна уповільненої дії. Після цього вже нічого «художнього» створити не вийде.

- Отут, мабуть, багато в чому ви маєте рацію. В усіх на слуху нинішній гучний скандал у Севастопольському драматичному театрі - між директором-міліціонером і художнім керівником Володимиром Магаром… Трупа, як відомо, протестує проти міліцейських методів управління. А художній керівник безправний і майже усунутий…

- Але є й протилежні приклади. Адже багато чого залежить від особистості директора. Від його професіоналізму та людської порядності. Приклад ефективної творчої взаємодії директора і художнього керівника в українському театрі - Михайло Захаревич, котрий успішно працював із Сергієм Данченком, потім з Богданом Ступкою. Результати їхньої роботи очевидні. Цікавий репертуар, любов глядачів, хороші економічні показники…

- До речі, ви вже вивчили економічні показники Молодого за минулий сезон?

- Минулий сезон не показовий. Це пов’язано з Євро-2012. На жаль, є невиконання бюджету на певну суму. Тому зараз треба добре попрацювати. Крім того, в нашого театру залишилися й певні боргові зобов’язання перед авторами. Сказати, що я прийшов на «повну скарбницю», не можу… Тож поки живемо в режимі економії.

На щастя, управління культури Києва нам допомагає. Причому всім, що стосується капітального ремонту, - фасад, труби, водопостачання. Влітку готувалися до відкриття нового сезону, а зараз до опалювального. Це певною мірою теж творчість.

- Яка сьогодні заповнюваність залу в Молодому?

- В активний сезон, восени і взимку, відвідуваність досягає 70%. Будь-який керівник мріє, щоб зал був заповнений завжди. І управління культури вимагає від нас 100% заповнюваності.

Що ж, будемо працювати… Треба, щоб у репертуарі з’являлися нові постановки.

- Головні репертуарні хіти Молодого сьогодні?

- «Четверта сестра», «Маринований аристократ», «Кайдашi», «Синій автомобіль», «Проста історія», «Голубка», «Афінські вечори». Глядач на ці спектаклі ходить із задоволенням.

- Є плани вийти в пошуку нових режисерів за межі Києва? Власне, і в Києві ж невеликий вибір…

- 29 листопада на нашій Малій сцені молодий режисер із Сімферополя поставить п’єсу молодого драматурга з Харкова. Музика до спектаклю - теж молодого композитора з Кіровограда. Ставити пластику і думати над художнім рішенням запрошено молодих киян. Це спектакль Антона Романова за п’єсою Кіри Малініної на основі твору Габріеля Гарсіа Маркеса «Очі блакитного собаки». Вважаю, вийде емоційний чуттєвий спектакль, у якому кожен глядач знайде відгомін своїх внутрішніх любовних переживань.

Загалом, я упевнений: у Молодому й повинні частіше ставити молоді. В цьому напрямку ведеться певна робота. Стас Жирков і Тамара Трунова, Олександр Кобзар і Андрій Самінін… Сподіваюся, згодом їхні спектаклі з’являться не тільки на нашій Малій сцені, а й на основній. При цьому в театрі працюють і досвідчені штатні режисери - Микола Яремків, Тарас Криворученко (зараз у розробці відома п’єса Миколи Ердмана «Самогубець»).

- То все ж таки підтягуєте до себе «лівобережців»?

- На Лівому березі завжди було багато обдарованих режисерів. У цьому заслуга Едуарда Марковича Митницького.

У принципі, я давно стежу за молодими українськими постановниками. Але, на жаль, дехто поставить один більш-менш успішний спектакль, отримає за нього «Пектораль» - і на цьому все. З молодими режисерами я займався у театральному центрі B.ROOM (Малий зал палацу «Україна»). І хочу, щоб ця практика тривала і в просторі Молодого. Більше того… Є бажання зробити майданчик Молодого театру фестивальним центром. У рамках фестивалю молодої режисури імені Леся Курбаса, який недавно стартував. Із цього приводу ми вже розмовляли з Ганною Веселовською, керівником проекту. Будемо працювати.

А днями у нас прем’єра. Знову ж таки від молодого режисера. «Кома». Німецька п’єса в постановці Андрія Мая.

Катерина Тижнова (нещодавно закінчила режисерський факультет) працює в Молодому репетитором з вокалу. Нещодавно вона прийшла з цікавим текстом - «Чотири жінки одного Івана» Флорида Булякова (підзаголовок - «Виходили бабці заміж»). Чудова лірична історія. Сподіваюся на цікавий творчий результат.

Станіслав Мойсеєв ще минулого сезону почав у нашому театрі роботу над «Бісами» за Достоєвським. І для мене це справа честі: хочу, щоб Станіслав Анатолійович завершив постановку тоді, коли йому буде зручно. Усе залежить від його зайнятості в Національному театрі імені Івана Франка.

…Мойсеєв за 15 років зробив для Молодого театру дуже багато. Фактично цей театр - у його нинішньому образі і подобі - його дітище. І, природно, є коло артистів, для яких він у прямому сенсі батько рідний.

З мого боку не може бути заперечень, якщо згодом виникнуть ідеї нових постановок Мойсеєва в Молодому…

В цьому випадку важливо, щоб ви зрозуміли головне. Ніяких прихованих підводних течій між нами не було і немає. Усе абсолютно прозоро, нормально, колегіально.

- Тобто вас «вибирав» на цю посаду не Мойсеєв?

- Він міг запропонувати певні кандидатури. Що й зробив. А вже управління культури робило остаточний вибір.

- Ви сказали, що Київське управління культури вас підтримує. Особисто зі Світланою Зоріною обговорювали концепцію розвитку Молодого?

- Мені здається, що в нас добрі ділові стосунки. Можливо, в інших керівників ці стосунки ще кращі? Не знаю… Але контакт, безумовно, є. І життєдіяльність Молодого театру ми обговорюємо з нею щотижня. Я ж не відразу погодився на цю пропозицію. Думав досить довго: погоджуватися - не погоджуватися? Та й то з умовою, що буде підтримка від управління. Поки що ця підтримка дієва.

Як буде далі? Думаю, все буде гаразд.

- Які плани пов’язуєте з артистами-зірками Молодого?

- Є багато цікавих п’єс, які давно мрію поставити.

До того ж, іще раз скажу, трупа сильна. І репертуару потребує сильного. Наприклад, є одна блискуча п’єса, якою вже днями хочу зацікавити Олексія Вертинського і Станіслава Боклана. Вважаю, у цій історії вони могли б показати нові грані своїх обдарувань.

Розглядаю, на мій погляд, просто фантастичний матеріал для таких майстрів, як Тамара Яценко, Валерій Шептекіта, Тетяна Стебловська, Ярослав Гаврилюк… Знову ж таки, сподіваюся на співтворчість. І на бажання цих артистів знову й знову дивувати своїх шанувальників.

Звичайно, зрозумійте мене правильно, назв п’єс завчасно не хочу афішувати. Вважаю, вже на початку листопада можна буде говорити про це предметно.

Взагалі, не хотілося б когось з акторів пропустити або «не помітити»… Римма Зюбіна, Лідія Вовкун, Олександр Безсмертний, Валерій Легін… Всі вони на видноті. І всі повинні працювати «по повній програмі». Наприклад, Ірма Вітовська сьогодні «на разових», але, не сумніваюся, згодом активно ввійде в репертуар. Лілія Ребрик - у відпустці з обставин особистого характеру, але і на неї великі ставки… І на всіх.

- А яка обстановка в Молодому щодо вас? Відчуваєте підтримку? Чи більше опозиційних настроїв?

- Про «випади» на свою адресу нічого не знаю. Зрештою, я ж не з кущів виповз! У мене є певна творча біографія. Є вистави, які є одними з найкасовіших у Києві.

А далі? Усе залежатиме від подальших репертуарних кроків… Це складно.

Втім, не помиляється той, хто нічого не робить.

Оскільки для мене ця діяльність (художнє керівництво) нова, колектив новий, можливі труднощі… Поживемо - побачимо.

Якщо проблеми є, будемо обговорювати й вирішувати.

- В якому напрямку плануєте рухатися, щоб привабити глядача в театр, що розташований у центрі Києва? Чи є план щодо якоїсь нової рекламної стратегії театру?

- До речі, в Молодому театрі досить багато уваги приділялося рекламі. Тут чимало хороших напрацювань, які тепер важливо не втратити.

Головне - не зашкодити. Не розплескати те добре, що тут є. І щоб корабель ішов заданим курсом. Щоб не було штормів і потрясінь. Щоб усім було комфортно - і глядачам, і артистам.

Колись мені пощастило спілкуватися з Анатолієм Васильєвим у невимушеній обстановці, і він сказав одну річ. (Це було тоді, коли він керував Школою драматичного мистецтва.) Васильєв признався, що його буквально «змушують» рекламувати Школу драматичного мистецтва. Лужков йому казав: «Я тобі дам дуже багато грошей, щоб ти повісив рекламні плакати по всій Москві, щоб ти обчіпляв мерехтливими вогнями весь театр!». Влада Москви відбудувала школі велике приміщення, багато грошей вклала, але туди приходило 10, 20, 30 глядачів. З позиції керівника міста це було неефективне використання коштів. І Васильєв сказав: «Що ж це за театр такий, якщо для того, щоб у нього прийшли глядачі, потрібна реклама… Стежку в театр мають протоптувати самі глядачі!».

Справді, глядачі повинні передавати з вуст у вуста звістки про гарний спектакль - це має бути порух душі. Глядачі повинні дізнаватися про театр, слідкувати за його життям, чекати наступної прем’єри.

Безперечно, це крайність, але зерно правди в цьому є.

Наша реклама - наші спектаклі, наші актори, на яких приходить глядач. А найефективніший маркетинг - мережевий. Коли прийшла людина на спектакль, вийшла - і розповіла про нього десятьом своїм знайомим. А ці десять привели ще по десять…

- Що насамперед, на вашу думку, формує обличчя сучасного театру?

- Його формують автор, режисер, актор… Багато залежить від художнього керівника. Будь-який керівник вибудовує палітру театру відповідно до свого художнього смаку і бачення. Зараз Молодий - це «театр Мойсеєва». Але в цього театру були також інші періоди. Був «період Шулакова». У Молодому також працювали Заболотний, Мерзликін, Танюк, Козьменко-Делінде. Тож у театру, хоча він Молодий, досить «доросла» творча історія.

Знаєте, першою людиною, в якої я попросив поради, коли мені запропонували перейти в Молодий театр, був Едуард Маркович Митницький. Він спочатку засмутився, але потім сказав: «Треба йти... На яких умовах - інше питання».

Митницький десять років учив мене, що таке театр і як у ньому жити й працювати. Я щодня ходив до нього в театр і вчився… І якщо виникають якісь складні питання, коли в мене починають «плавитися мізки», тоді я просто змушений телефонувати Митницькому й запитувати: «Як бути?». Він іноді сміється і каже: «Не хвилюйся, усе просто!». І все вирішується: в Едуарда Марковича за плечима досвід. Знає всі варіації, усі комбінації, які можуть бути в театрі. І знає, як з них вийти. У цьому сенсі його підтримка для мене безцінна.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі