Мінкульт потрапив у «Штольню»

На середину квітня вже «застовпили» прокатні екрани для рідкісної кіноптахи, яка 2006-го має намір долетіти до середини Дніпра... Це і «перший український трилер», і «картина глядацька, жанрова» (так твердять творці) — мова про «Штольню», стрічку, про яку поголоска давно рознеслася по околиці. А тепер і заваруха приспіла. Міністерство культури та туризму принципово відмовилося дофінансувати справжньою мізерією практично готову українську стрічку. І доля кінопроекту в руках «потопаючих» — тих самих творців.

Творці «Штольні» (режисер Любомир Ковальчук, продюсери Денис Іванов і Олексій Хорошко) з цього гостросюжетного приводу підготували для широкої громадськості тривожне повідомлення з протестними нотками — «Заява кінопрокатної компанії «Артхаус трафік» до українських громадян щодо невиконання Міністерством культури і туризму покладених на нього законодавством України функцій у галузі підтримки національної кінематографії». Аж подих перехопило...

Отже, протистоянню бути. Один зі співпродюсерів «Штольні», керівник «Арт-трафіку» й активний пропагандист західноєвропейських цінностей на вітчизняних кінотеренах Денис Іванов зізнавався «ДТ», що ситуація з прем’єрною стрічкою для нього не те щоб страшна (відповідно до жанрового забарвлення фільму), але «ахова» напевно...

— Адже ми запропонували міністерству готовий продукт, — каже пан Денис. — Фільм не просто знятий — він змонтований! Беріть, використовуйте, записуйте і себе в безпосередні учасники процесу. Я впевнений, що ця картина добре пройде в прокаті. Це пригодницький трилер із виразним, динамічним сюжетом. Це те, чого бракує в українському кіно. П’ятеро студентів-археологів їдуть на практику. Професор допомагає їм шукати унікальні краєзнавчі експонати... Так вони потрапляють до занедбаної штольні... Сюжет переказувати, звісно, не варто, аби не порушувати закони жанру. Але уявіть, що цей проект уже почали розписувати по кінотеатрах... І навіть в експертній комісії при Мінкульті нам сказали: «Підтримаємо!» Адже справа тільки за технологічною складовою — звук, копії... На це був потрібен мільйон гривень. Коли врахувати, що торік не використано цілих п’ятдесят мільйонів, виділених на українське кіно, то наша цифра просто кумедна. За великим рахунком, це копійки... Хоча зовсім не копійки для українського кіновиробника. Можу зізнатися: наші продюсери на межі того, щоб заставити навіть свої квартири... Оскільки ця картина вже заявлена на кіноринку Канського міжнародного кінофестивалю. А порушувати договірні зобов’язання з такими партнерами... Ви ж самі розумієте. Мене справді дивує позиція Мінкульту у зв’язку зі «Штольнею»... Коли згадати, що за минулий рік Мінкульт загалом ніяк не виявив себе в кіновиробництві — жодної вітчизняної картини не було ні на «Молодості», ніде... Тут же їм пропонується все готове. Але у відповідь жорстке «ні». Точніше, сказали інакше: «Немає грошей. Самі їх знайдіть. Ми не можемо». Але як у такому разі повинна виявлятися роль держави в підтримці національного кіно, молодого кіно, коли експертна комісія підтримує, а чиновники кажуть «ні»?

— Може, ваші студенти в штольні не те шукали? Може, їм треба було знайти скарби Мазепи чи прядку Чурай? З ким безпосередньо ви вирішували в Мінкульті економічні питання? З Ліховим? З Корнієнком?

— Начальник департаменту кінематографії — Ярослав Галинський. Але, гадаю, основні рішення щодо розподілу фінансів на кінематограф йдуть не від нього, а «згори»... Можливо, ця гребля, яка виросла перед новими українськими картинами, виникла у зв’язку з тим, що основні кошти будуть перерозподілені на «Бульбу» чи інші аналогічні мегапроекти, які існують більше в уяві творців і замовників? Відомо також: кошти виділяються Мінкультом і в «чорну діру» кіностудії імені Довженка. А фільмів звідти як не було, так і немає. У нас же 13 квітня — прем’єра. Ми вичавлені. І робити нема чого, доведеться йти до останнього, аби закінчити картину.