Лоліта, Джульєтта — вендета

У Театрі драми і комедії на Лівому березі Дніпра через тиждень відбудеться за великим рахунком сенсаційна прем’єра — «Лоліта» за мотивами роману Володимира Набокова. Інсценізацію культової книжки в Києві раніше не прагнули донести до «широких верств». Щоправда, у Театр драми і комедії верстви ходять «вузькі» — люди, захоплені справжнім, а не мнимим, театром.

Безумовно, «Лоліту» доставляли до Києва в різні часи у вигляді гастрольного «продукту». Чого варта пам’ятна сценверсія за мотивами Набокова від Романа Григоровича Віктюка! Це було ще на початку 90-х... Німфетку блискуче грали в чергу нині покійна Ірина Метлицька і жива та здорова Людмила Погорєлова. То був естетсько-філософський ребус від Віктюка. «Ідеологія» Набокова наскрізь прошила образ Гумберта, чудово зіграного Олегом Ісаєвим. На сцені була маленька нещасна, напіврозтоптана людинка — майже комаха, яка зазіхнула на небаченої краси величезну квітку, що видихає пахощі пороку. Та що ми про минуле?

Краще — про майбутнє. А про нього поки що відомо таке. Київську лівобережну «Лоліту» поставив Андрій Білоус, виконавець ролі Мамая в однойменному фільмі Саніна і сценадаптатор «Небезпечних зв’язків» Шодерло де Лакло в Театрі драми і комедії. Лоліту зіграє молода акторка Ольга Лук’яненко, яка запам’яталася театралам у ролі Джульєтти у вдалому спектаклі Олексія Лісовця. Гумберт — Дмитро Суржиков (в чергу з ним Микола Боклан). До речі, Гумбертів на Лівому березі — достатня кількість... У штатному розкладі трупи. Гадаю, з однаковим успіхом могли б приміряти на себе вбрання культового образу і Віталій Линецький, і Володимир Горянський, і Олександр Кобзар, і деякі інші. Але — вибір уже зроблений.

Сам режисер вважає, що головне в цьому творі — кохання. «Набоков не писав історію про педофіла-збоченця, — каже пан Білозуб. — Це унікальний філософський твір, в якому поєднані і шекспірівські пристрасті, і чеховська чуттєвість, і гоголівський гротеск, і поетичність Блока, і психологічні прірви Достоєвського... «Лоліта» — це притча. При цьо­му досить зрозуміла й доступна для розуміння. Гумберту завжди буде... 13 років. Хоч він і став дорослим, але в нього душа підлітка. Це і хвороба і мука. І його зустріч із Ло — це пошук «своєї» половинки в цьому світі. Звідки ж йому було знати, що ця сама Ло насправді — З-ЛО!..»