Конкурс Горовиця «потрапив у десятку»

У конкурсу молодих піаністів пам’яті Володимира Горовиця нинішнього року — перший серйозний ювілей. Він був заснований рівно десять років тому, і саме з 1995 року розпочалася його історія, яку так і хочеться назвати хвилюючою — досить пригадати обличчя його учасників, педагогів, журі, всіх тих, хто затамувавши подих з ранку до пізнього вечора слухав виступи таких юних, але вже серйозних, відповідальних музикантів.

Перший конкурс прийняв учасників із тринадцяти країн — цього було досить, щоб повністю виправдати свій міжнародний статус. Нині на квітневі прослухування приїде рівно вдвічі більше іноземців — на сцені будуть представлені двадцять шість прапорів, за кількістю країн-учасниць. Саме цей конкурс, якого так бракувало українським музикантам, який допомагає заявити про себе маленьким зірочкам, дітям, наділеним надзвичайним даром розуміння і проникнення в музичний світ, став одним із найсерйозніших явищ у музичному житті столиці.

Його чекають самі учасники, їхні педагоги, природно, і батьки. Та й для самих киян, небайдужих до музики, це велике свято, фортепіанний марафон, де є переможці, але немає переможених.

До честі організаторів, слід визнати — він справді став відомий за кордоном, на відміну від більшості аналогічних заходів, які декларують свій міжнародний престиж виключно на папері. До нас їдуть із бажанням пограти перед справді серйозним журі, у відмінному залі з доброзичливою публікою, у прекрасний весняний час, вибраний для проведення конкурсу. Ну і, звичайно, надія поїхати додому переможцем конкурсу, ім’я якого котирується на музичному ринку.

2002 року конкурс пам’яті Володимира Горовиця став членом Європейської спілки молодіжних організацій (EMCY), а ще через два роки ввійшов до складу Всесвітньої федерації міжнародних музичних конкурсів (WFIMC). Такий статус в Україні має лише цей конкурс. І величезний внесок у цю близьку й рідну для себе справу вніс Іван Карабиць — незмінний глава журі попередніх конкурсів, їхній натхненник і хрещений батько, він доклав масу зусиль, щоб не просто створити музичний конкурс для обдарованих дітей, а й поставити його на ноги.

Пригадую, кілька років тому велися розмови про його проведення не один раз на два роки, а один — на три роки. Мотивуючи тим, що, мовляв, не встигає підростати нова зміна виконавців і багато учасників йдуть по звання на друге коло. Проте ажіотаж навколо музичного заходу виявився таким великим не тільки в самій столиці, яка звичайно лідирує за кількістю учасників, а й серед закордонних музикантів і педагогів, зацікавлених в участі своїх підопічних, що свято в киян не забрали — конкурс, як і раніше, проходить один раз на два роки.

Головна заслуга огляду — не роздача нагород і кубків. Його мета — вивести на міжнародну орбіту, допомогти засвітитися на світовому небокраї талановитим дітям, особливо тим, які нізащо не пробилися б на сцену власними силами, скажімо, з провінційних музичних шкіл. Найцікавіше для музикантів починається вже після того, як відлунають останні позивні конкурсу, — гастролі, концерти, майстер-класи відомих педагогів, консультації в професіоналів найвищого класу, можливість продовжити навчання за кордоном і концертувати в кращих залах планети... Таке може тільки снитися, та й дійсністю стає лише для обраних. Тих, хто донесе до слухача частинку самого себе, а не свого педагога. Хто зможе звуками передати те, чого не висловити словами, хто запалить в очах публіки вогник подиву й пізнавання. Одне слово, той, хто полонить не ранньою майстерністю, а своєю індивідуальністю, гармонійністю та щирістю. Імена своїх героїв публіка знає — Денис Прощаєв, Євген Уханов, Олександр Гаврилюк, Олександр Пироженко, Вадим Холоденко, Чунь Вай Чин Рейчел... Новий конкурс — нові зірки і нові улюбленці, за яких вболівають, як на спортивних змаганнях, азартно й пристрасно.

У конкурсу життя триває і за дверми філармонії — завдяки діяльності однойменного міжнародного добродійного фонду, влітку в столиці проходять «Київські літні музичні вечора» у Маріїнському парку, а «Літня музична академія» збирає на майстер-класи молодь у позаконкурсний період, надихаючи багатьох на участь і допомагаючи майбутнім конкурсантам досвідом та порадами. Фонд постійно шукає нових партнерів для того, щоб не лише організовувати гастролі та концертну діяльність переможців, а й привозити зірок з інших країн до України.

Перемогти на конкурсі Горовиця сьогодні — означає не витягнути щасливий квиток, а заслужити визнання і стати на перший щабель тих самих сходів, які ведуть у будні концертуючого музиканта. Саме на цей щабель і дорослішають учасники конкурсу, чиє життя змінюється після того, як вони вперше вийдуть на сцену філармонії. І дуже хочеться побажати, щоб ці зміни для них були тільки на краще.