КАВКАЗЬКИЙ БРАНЕЦЬ

Не знаю як кого, а мене анітрохи не порадувала звістка про те, що Георгій Деметрадзе відправився на оглядини в іспанський «Реал Сосьєдад» і підписав із ним контракт. І зовсім не тому, що команда із Сан-Себастьяна займає останнє місце в чемпіонаті Прем’єро. Там слабких команд практично немає, у чому ми пересвідчились на прикладі за нашими мірками середнячка «Сельти», яка вибила із Кубка УЄФА донецький «Шахтар» — одного із лідерів українського футболу. Просто якось бере досада, що цей симпатичний, без сумніву талановитий грузин, котрий ще рік тому був грозою російських воротарів, так і не зумів виявити бомбардирські здібності у київському «Динамо». Чи то він біло- голубим не підійшов, чи вони йому...

Зрештою, тренерам видніше, хто для чого годиться, і ми не маємо намірів їх повчати. Однак кожен, хто ходить на стадіон чи під час матчу прикипає до екрана телевізора, не вважає себе стороннім спостерігачем. Вболівальники не без підстав відчувають причетність до долі улюбленої команди, яка стала часткою їхнього життя і теж потребує підтримки своїх прихильників. Це, так би мовити, взаємна любов. Багатьом дуже прикро, що технічний форвард, якого вважали вдалим надбанням київського клубу і на якого покладали великі надії, так і не прижився в Україні. Чи ж вина Георгія в тому, що «Динамо» цього року не зуміло осилити перший тур Ліги чемпіонів?

Справді, динамівський новобранець надто часто опинявся в положенні поза грою (кавказький темперамент?), не забивав голів у ситуаціях, коли м’ячеві, здавалось, нікуди діватися. Але не скажеш, що Георгію бракувало майстерності. Його поява на полі завжди викликала симпатію. Хотілося вірити, що він ось-ось виправдає сподівання. Згадаймо лишень, як свого часу довго і в муках народжувався двохсотий гол кращого футболіста континенту Олега Блохіна. Вся команда грала на уславленого форварда, а він, як заворожений, все мимо. Але ж таки діждалися ювілейного гола, і після нього Олега як прорвало — м’ячі почали легко влітати у ворота суперників. На Деметрадзе такого терпіння не вистачило...

І тут постають перед очима фрагменти кращих матчів європейських турнірів. Там успіху добиваються насамперед ті команди, гра яких базується не стільки на руйнуванні будь-якою ціною задумів суперника, скільки на власній творчій манері. Особливо це помітно було у фінальному поєдинку чемпіонату Європи між збірними Франції та Португалії. Їхньою найсильнішою ланкою був півзахист, де доля звела в протистоянні двох лідерів команд Зінедіна Зідана і Луїша Фігу. Атаки за їхньою участю ставали шедевром футбольної творчості.

А що ж ми бачимо у діях «Динамо» в цьогорічних євротурнірах? Кияни ніби позбулися горезвісної виїзної моделі, над ними не тяжіє колишній принцип «не важливий метод, головне — результат». Однак справді творчої гри, за винятком рідкісних епізодів, вони не показали. Чи не тому, що динамівські півзахисники, попри їхній високий клас, більше пристосовані до ролі «хвилеріза». Звичайно, треба вміти руйнувати атаки суперника, але цього виявилося замало. Форварди команди перебували здебільшого «на голодному пайку».

Нині «Динамо» поповнюється новими гравцями. Серед тих, хто перебуває на оглядинах, є ряд зарубіжних футболістів. Впадає в око, що київський клуб прицінюється до атакуючих півзахисників. Отже, є підстави сподіватися, що команда взяла курс на творчий футбол і в новому сезоні буде кому постачати м’ячі нападаючим. Шкода, що серед останніх ми не побачимо в’юнкого Георгія Деметрадзе...