Касові суперечки

Гастрольно-концертний ринок, у зв'язку з поточними подіями, впав, як гривня. І коли ця сфера прекрасного оговтається від економічних та інших проблем - невідомо. Наскільки можна судити, гастрольна індустрія в Україні саме в нинішньому році пережила фатальну кризу, аналогічних якій не було всі 23 роки незалежності. Зали порожніють, продюсери панікують, артисти або вичікують, або зрідка збирають. Причини апокаліпсису - об'єктивні. І якось надміру емоціонувати з цього приводу не годиться: події на Сході різко змінили правила гри не тільки в політиці, а й у творчому житті.

На цю тему розмова - з керівниками (господарями) популярних сценічних майданчиків столиці: Національного палацу "Україна", Національного театру імені Івана Франка, Міжнародного центру культури і мистецтв (екс-жовтневого палацу). У мирний час на ці сцени, як метелики на вогонь, нездоланно зліталися козирні імпортні візитери, забезпечуючи вигоди-прибутки. Що і як змінилося останнім часом? Чи морально у воєнний час нарікати на відсутність гастролерів у престижних залах? Кого чекають, а кого на поріг не пустять (з числа іменитих артистів) господарі наших великих майданчиків?

Що кажуть господарі?

Статистика не вселяє оптимізму. За останні 10 місяців у зв'язку з АТО скасовано близько 50 концертів у Палаці мистецтв "Україна". А проведені заходи становлять лише 62% від раніше запланованих. (Важко уявити цифри збитків). Як повідомили DT.UA в "Україні", наразі штат трудиться без премій та надбавок, оскільки втрачено левову частку доходів. При цьому намагаються працювати, як там кажуть, "утричі більше". Тобто намагаються самостійно організовувати заходи, не чекаючи сторонніх промоутерів.

Тим часом один із розкручених майданчиків столиці - Міжнародний центр культури і мистецтв - у пік суспільно-політичного конфлікту опинився (топографічно) в самому його епіцентрі. Як відомо, тривалий час в екс-жовтневому жили активісти, робота культзакладу була паралізована. І "Україна", і МЦКМ - госпрозрахункові підприємства, вони на самоокупності. Тільки за поточний рік екс-жовтневий зазнав вагомих втрат: збитки центру становлять близько 1,5 млн грн; матеріальні збитки (оргтехніка, сантехніка, меблі, інтер'єр etc.) - близько 0,5 млн грн. У дирекції говорять про недоотримані прибутки, а це мінус 9 млн грн. Причини все ті ж: обвальне скасування заходів, неплатежі, відмова від оренди, суспільно-політичний чинник.

На щастя, менш драматичні втрати для нашого головного драмтеатру - Національного імені Івана Франка, на чиїй сцені традиційно гастролювали "Современник", МХТ, БДТ, інші. (Тепер, як у пісні безприданниці: "Пришли иные времена, тебя то нет, то лжешь не морщась"). Навіть у бурхливі періоди громадської активності роботу не припиняли. Правда, у певні "пікові" епізоди менше було глядачів (багато хто не ризикував їхати в центр), - це позначалося на заповнюваності залу. Генеральний директор Національного театру імені Івана Франка Михайло ЗАХАРЕВИЧ розповів DT.UA:

- Наш театр - репертуарний, тому присутність чи відсутність навіть найбільш іменитих гастролерів не така принципова для системності та економічної успішності нашого театру. Принаймні сума оренди для гастролерів - це сума аншлагової вартості нашого репертуарного спектаклю, що становить близько 100 тис. грн. Безумовно, ми завжди раді бачити в себе талановитих колег з інших країн, з інших театрів. Оскільки ж обставини різко змінилися, то вважаю, що все ж таки не всі могли б у найближчому майбутньому стати нашими гостями. Особисто я категорично проти виступів на нашій сцені тих артистів, які своїми підписами або публічними спічами розпалювали міжнаціональну ворожнечу, оскаржували територіальну цілісність України. Таким артистам на головній драматичній сцені України місця немає.

На запитання DT.UA, чи можливі (гіпотетично) у найближчому майбутньому обмінні гастролі між франківцями і МХТ (як титульними театрами двох країн) на якихось неймовірно вигідних умовах, директор театру відповів негативно:

- Бренд "МХТ" - це історія світового театру ХХ ст. Але нинішні ворожі дії стосовно нашої країни з боку представників цього театру (автограф "за" від'єднання Криму О.Табакова і витівка зі зброєю актора МХТ М.Пореченкова. - DT.UA) виключають навіть ідеї таких проектів. На щастя, попри всі труднощі часу, український глядач іде в театр. При цьому помітна тенденція - попит здебільшого на недорогі квитки. Це можна пояснити і курсом гривні, і загальною нестабільністю на фінансовому ринку. Якщо в майбутньому з фінансово-економічних причин відплив глядача стане помітним, українські театри муситимуть піти на здешевлення квитків - щоб не втратити свою публіку.

Тим часом глядач - він і в Африці глядач: потребу хліба й видовищ не скасує ніхто навіть у найтяжчий "жанровий" період. Недавній касовий успіх на сцені палацу "Україна" балету "Великий Гетсбі" (музика К.Меладзе, танці - Д.Матвієнка) підбадьорив господарів майданчиків і окремих продюсерів. Про це каже Роман НЕДЗЕЛЬСЬКИЙ, генеральний директор Національного палацу мистецтв "Україна":

- Можливо, зараз скажу крамольні речі, але ніколи так не було, щоб лихо та на добре не виводило: у вітчизняного глядача з'являється потреба у вітчизняних виконавцях. Недавно провели концерт ансамблю ім. П.Вірського - в залі аншлаг. На 22 листопада запланований творчий вечір О.Злотника - уже в перші дні продали чимало квитків. Не знаю, звідки загальні уявлення про те, що левову частку репертуару "України" становлять концерти російських виконавців. Є статистика, яка свідчить про таке. У 2012-му лідерами на нашому майданчику були вітчизняні артисти: понад 25% від кількості всіх заходів. Росіяни на другому місці. Вже торік концерти українських артистів становили 35%, а західних - близько 28%, російські гастролери - 12%.

Нинішні "правила гри" на ринку примушують "Україну" проводити, як каже дирекція, більш агресивну організаційну політику. Самі зв'язуються з українськими артистами, пропонують певні умови. Самотужки намагаються здійснити технічне забезпечення промо-проектів.

- У зв'язку з аншлагами й ажіотажем навколо "Великого Гетсбі" повторимо цей балет двічі, а може й тричі вже в лютому, - каже п. Недзельський. - Таким чином, лінія створення вітчизняного якісного продукту - вибудовується. Наприклад, плануємо поставити на сцені "України" нові мюзикли Юрія Рибчинського (серед них надзвичайно цікавий проект "Мерилін Монро". - DT.UA). У планах також творчі вечори Вадима Крищенка, Михайла Жванецького. Заплановані концерти Тіни Кароль та "Океану Ельзи", які заздалегідь приречені на аншлаги. У цьому ряду - виступи всесвітньо відомого українського скрипаля Василя Попадюка, оперне шоу Ольги Чубаревої, інші проекти.

На запитання про "небажаних" візитерів Недзельський відповідає:

- Якщо натякаєте на Пореченкова, який у Донецьк на "сафарі" з'їздив, то я б особисто організував йому "тур" - особливо місцями, визволеними від терористів. Представники добровольчих батальйонів уже зверталися до мене: мовляв, ви нам тільки його привезіть сюди, ми задля цього навіть скинемося, проспонсоруємо його "виступ". Взагалі, я б не хотів, щоб політика і культура йшли поруч, оскільки інколи результати такого схрещення жахливі. Коли людина береться не за свою справу, вона ризикує нівелювати всі свої попередні досягнення, як це сталося, наприклад, із Йосипом Кобзоном. Його можна було любити тільки за одну пісню з "17 миттєвостей весни". Але сталося те, що сталося. Після його дуетних виступів із терористами вже український слухач вирішує, що тепер важливіше: "Берег мой, покажись вдали" чи політичні спічі цього "народного артиста" України. Вважаю, перед керівництвом палацу "Україна" і не повинно виникати питання: кого впускати, кого не впускати? Це насамперед компетенція СБУ, прокуратури, МВС, прикордонної служби.

Така ж позиція у Нонни МАРТИНИЧ, заступника директора Міжнародного центру культури і мистецтв:

- Ті закордонні артисти, які або у ЗМІ, або в соціальних мережах негативно висловлюються про нашу країну, не повинні виступати на наших сценах. Хоча не приховуватиму - ситуація непроста. Ми прямо залежимо від здачі в оренду великого залу. І в попередні періоди близько 70% оренди припадало саме на гастролі російських артистів. Нинішній час змінив ситуацію. Прийнято колегіальне рішення проводити на нашій сцені власні заходи. Тим більше що у МЦКМ є свої колективи. Одним із таких проектів стане концерт 20 грудня "The Palase must go on!", у якому візьмуть участь Великий оркестр народних інструментів і джазовий колектив "Музична лабораторія", на сцені будуть і українські зірки естради. Кошти від концерту підуть на відновлення палацу.

Ще одне загальне питання на продовження теми - чи можливо пожвавити й урізноманітнити гастрольний театрально-концертний ринок, залучаючи на нього більше іменитих, якісних європейських артистів та колективів?

По лінії театру прогнози не оптимістичні. На думку гендиректора франківців Михайла Захаревича, знакові європейські театри, такі, наприклад, як Schaubühne або MENO FORTAS, уміють рахувати гроші і без фінансових гарантій не ризикнуть гастролювати. Бюджети ж окремих проектів цих театрів "дуже й дуже"… Оскільки системи інвестування або меценатської підтримки таких міжнародних театральних починань в Україні немає і близько, то й очікування наші марні. До речі, простежується тенденція відпливу меценатів та інвесторів навіть від національних театральних ініціатив, які вони підтримували раніше. Ці процеси теж пояснимі - війна, перерозподіл коштів.

Можливо, оптимістичніші "ставки" на європейських візитерів у господарів концертних майданчиків. Ось що каже Роман Недзельський:

- Щоб пожвавити присутність європейських артистів на українських майданчиках, палац "Україна" вступив у Міжнародну асоціацію місць проведення масових заходів (IAVM). Цьому посприяв мій радник Марко Журавинський, канадець українського походження, він представник відомої компанії Universal Music і брав участь в організації турів Мадонни, Джо Кокера, Девіда Коперфільда, Крістіни Агілери. Думаємо про створення постійно діючої експозиції такого масштабу і в нашому палаці. Що стосується відмов європейських або американських артистів від виступів в Україні, то тут теж є свої нюанси. Жодна страхова компанія, що працює у сфері шоу-бізнесу, не дасть артистові страховку на період перебування в країні, у якій ведуться бойові дії. Ось це і є та перешкода, яка поки що не дозволяє багатьом світовим зіркам виступати в Україні. Міжнародним страховим компаніям важко пояснити, що між Києвом і Луганськом відстань - 900 км. Однак деякі виконавці визначилися, вони приїдуть. Наприклад, Джонатан Дассен, син легендарного Джо Дассена. Впевнений, будуть і інші яскраві артисти.

Що кажуть промоутери?

- Гастрольний ринок потроху почне оживати, - коментує для DT.UA ситуацію Володимир БУРЦЕВ, директор агентства Bonapart. - Яскравий приклад - "Гетсбі". На ринку склалася ситуація, коли є попит, але немає достатньої пропозиції. Майже всі заявлені в нинішній убогій гастрольній афіші заходи вже продаються краще, ніж у травні. Прогноз очевидний: усі якісні акції проходитимуть успішно. Правда, і ціни на квитки ростимуть. Але, незважаючи на зростання, люди готові витрачати, адже це емоції. Останні роки вітчизняний ринок істотно просунувся в Європу, на Захід. Україна вийшла на артистів категорії "А", ринок став більше орієнтованим саме на західних артистів. Але з ситуативних причин багато що обірвалося. Ситуація тим часом складна, однак "цікава": у Москві афіша рясніє західними артистами, до "них", незважаючи на всі грізні заяви, їдуть. До нас - не їде ніхто. Західні імпресаріо поки що навіть не розглядають пропозицій української сторони, "доки у вас усе не втрясеться". Є одиниці, які не слухаються рекомендацій своїх "МЗСів". Наприклад, Алессандро Сафіна. Він не побоявся приїхати в Україну навесні, на відміну від багатьох. Більше того, він виступив у Харкові, в Донецьку, в Луганську. 9 березня наступного року виступить і з українським симфонічним оркестром. Якщо навесні багато планів порушила політика, тепер - економіка. Через нестабільність курсу і жорсткі контракти щодо проплат гонорарів прокатник стає заручником економічної ситуації в країні: неможливо спрогнозувати курс долара, неможливо визначити вартість квитків, прибуток, збитки, всі ризики тощо.

Що кажуть касири?

Через зрозумілу відсутність імпортного гастрольного "продукту" залишається - місцевий, у даному разі - столичний. Чи зріс попит на місцеві "розваги" і театрально-мистецькі одкровення? Як свідчить бліц-опитування деяких адміністраторів і представників касового господарства, запити й смаки "воєнного" часу мало відрізняються від того, що вибирали у час "мирний". Головний жанр, як і раніше, - комедія. Присутність зірки в тому чи іншому спектаклі - ще не гарантія каси.

Як і раніше, одним із касових фаворитів серед драматичних спектаклів столиці залишається "Кайдашева сім'я" на сцені Національного театру імені Івана Франка з Наталею Сумською в головній ролі. Навіть у провальні мертві періоди цей спектакль "бере касу", хоча в репертуарі він років 7. Запорука популярності: "вічний" сюжет І.Нечуя-Левицького про українську родину, жанр, кілька яскравих акторських робіт. У цьому ж ряду фінансових франківських фаворитів: "Швейк", "Кін IV", спектаклі на основі української класики, італійська комедія "Моя професія - синьйор з вищого світу".

У Національній опері України як запитували, так і запитують квитки на невичерпне "Лебединое озеро", незважаючи на склади й імена в афіші. Велика музика П.Чайковського вища за моди, концепції, вона значно вища навіть за "путчі", з якими в 90-х непохитно асоціювали саме цей балет.

У Національному театрі імені Лесі Українки важко "вбити" рефлекс мас на комедії Марка Камолетті і Рея Куні. Як мовиться, веселися, коли велять!

У Київському Молодому театрі нинішнього року з'явився касовий комедійний бронетранспортер - "Потрібні брехуни!" (на основі п'єси Іва Жаміака) з Олексієм Вертинським і Тамарою Яценко. У цьому ж театрі в касовому чарті: "Підступність і кохання", "Загадкові варіації".

У Театрі драми і комедії на Лівому березі давно тримається в афіші і незмінно популярна комедія "Глядачі на спектакль не допускаються". Збирають зал: "Чого хочуть жінки?", "Чотири причини вийти заміж", "Ідеальна пара" (усі як на підбір…).

Деякі київські адміністратори кажуть, що впав попит на "класику", навіть на "зірок" (у цій класиці зайнятих). Своєю чергою, керівництво муніципальних театрів тяжко страждає і від недофінансування: міська адміністрація недавно жорстоко обтяла кошти на постановки (й інші потреби), тому навіть найближчі новорічні казки з'являться на сценах в умовах, близьких до злиднів. Такий час, треба терпіти.