Істина — у кіно. Райські голуби і піддослідні кролики в ракурсах Сієни

В італійській Сієні завершився XII Міжнародний кінофестиваль короткометражних фільмів (на жаль, без української участі). Це, безумовно, помітна культурна подія в житті Сієни і, звісно, найбільш живий та життєрадісний фестиваль, де перегляд фільму змінюється розмовою з режисером за келихом к’янті.

Сієна — рай для мандрівника. Чи є у світі місце, де б усе — від кругляка, відполірованого до блиску сотнями пішоходів на головній вулиці міста Віа ді Чітта, до фресок у соборі та кам’яної стіни готелю, зведеної у XIII столітті, — було сповнене таких надзвичайних благородства і приязні. «Більше, ніж ворота, Сієна відкриває тобі своє серце» — це напис на Порта Камоллія.

Сієна не просто гостинна — вона зустрічає приїжджого з щирим добросердям; кожен може відчути гармонію, породжену природним сусідством середньовічних будівель і магазинів модного одягу, аптек і ресторанів, які затишно облаштувалися в них. Історія й сучасність зливаються в єдине ціле, даруючи відчуття власної значимості та невипадковості життя.

Сієна — рай для студента, який приїжджає сюди навчатися в одному з найвідоміших університетів Італії. У листопаді Сієна — рай для кіномана. Ось уже 12 років в останній місяць осені «найважливішим із мистецтв» у серці Тоскани стає кіно. У цей час навіть ревні студенти примудряються знайти вільну годинку, щоб відвідати фестивальні покази.

Незмінні директори й організатори фестивалю Барбара Б’ялковська і П’єро Клементе й нинішнього року потрудилися на славу, запропонувавши сієнському глядачеві оцінити кращі короткометражки світу: від Польщі й Аргентини до Іспанії і Шрі-Ланки. На жаль, Україна нинішнього року на кінофорумі представлена не була. Хіба що непрямим чином: деякі картини («Танго Фінляндія», «Марта з «А») знайомі київському глядачеві, оскільки демонструвалися в програмі XXXVII МКФ «Молодість». У міжнародному конкурсі в Сієні було представлено 55 фільмів із 37 країн.

У національний конкурс — своєрідну панораму італійського кіно за 2006—2007 рр. — увійшов 21 фільм. Прикрасою фестивалю стала програма австрійських фільмів 1910—1930-х років, складена за підтримки кіноархіву Австрії. Для Італії свого роду унікальною подією можна вважати і ретроспективу знаменитого польського документаліста Войцеха Гаса. Незмінний для всіх європейських кінофестивалів інтерес до Сходу й Азії втілився в Сієні у програму японських короткометражок. Бразилія була представлена популярною нині «ніччю короткого метра»: фільми жахів, картини про футбол та самбу — глядачам було про що поміркувати, повертаючись додому вузькими вуличками середньовічного міста після нічного кіновидовища.

Найкращим художнім фільмом міжнародне журі визнало ізраїльську картину «Зохар» (реж. Ясмін Новак) — зворушлива й жива розповідь про дорослішання дівчинки-підлітка. Спеціальним призом нагородили албансько-грецький художній фільм «Компас» (реж. Бужар Алімані) — пронизлива розповідь про жорстокість світу: через ненависть односельців сестра змушена відіслати маленького брата не тільки з рідного села, а й з країни. Спеціальний приз журі в категорії «найкращий експериментальний або анімаційний фільм» отримав латвійський мультик Яніса Цимерманіса «Полювання», де лісничий і його чотириногі волохаті й рогаті друзі вигадливо й дотепно протистоять мисливцям, які приїхали «повеселитися» у ліс. Найкращим документальним фільмом фестивалю визнано роботу данця Есбена Хансена «Італійський лікар»: історія медичної практики Альберто Каїро — лікаря, який врятував в Афганістані не одну сотню жертв протипіхотних мін. Він не тільки робить пацієнтам протези, а й повертає хворих до життя своїм чудовим почуттям гумору.

Французька анімаційно-художня картина «Навіть голуби потрапляють у рай» (реж. Самуель Турно) отримала приз глядацьких симпатій. Сієнські глядачі люблять анімацію, нерідко нагороджуючи її гучними оплесками.

У національному конкурсі переміг фільм «Піддослідний кролик» (реж. Антонелло Де Лео). Ця історія про негритянку, яка наважилася взяти участь у медичному експерименті заради порятунку хворої дочки, отримала і приз глядацьких симпатій в італійській програмі.

Нинішнього року Сієнський кінофестиваль спільно з усесвітньо відомою виноробною компанією «К’янті Класіко» організував конкурс «Істина в... кіно». Змагалися вісім короткометражок, герої яких п’ють вино, люблять його, розмовляють про нього... Перемогла бельгійська картина «І це все» (реж. Алекс Дю Бус і Мішель Хевеніт).

Якщо піднятися на оглядовий майданчик у центрі старого міста, то очам відкриється чарівний сієнський пейзаж: плавні лінії тосканських пагорбів, виноградники, вежа на Пьяцца дель Кампо, кам’яні середньовічні церкви, численні колони із зображенням вовчиці — покровительки Сієни, на яких тісняться, воркуючи, птахи. Що ж, у Сієні навіть голуби потрапляють до раю. А один раз на рік, під час кінофоруму, Сієна відкриває тобі своє кіносерце.