Ідентичність як дисидентство

Поділитися
Поява у столичних книгарнях книжки з Одеси за умов, коли в незалежній Україні й досі спрацьовують імперські схеми (все життя — і літературне зокрема!..

Поява у столичних книгарнях книжки з Одеси за умов, коли в незалежній Україні й досі спрацьовують імперські схеми (все життя — і літературне зокрема! — твориться, як вважає більшість, лише у Києві, а решта — маргінес, периферія), явище поготів цікаве. Українська література сьогодення замикається у київському дискурсі (здебільшого), частково у львів­ському, харківському та івано-франківському. Вся інша Україна incognita, мабуть, неписьменна або малограмотна, бо літератури там немає, а письменники — це хіба що члени НСПУ, а це, як визнає більшість, не письменники, а ата­візми або чахлі бронтозаври «мертвої» соцлітератури. Тож і живемо у просторі винищеної естетики та винищуваної етики, коли віце-прем’єр із гуманітарних питань українську культурну політику визначає як нав’язування свого бачення «узкого слоя украинской интеллигенции» більшості.

Поема-містерія «Бран» одесь­кого письменника Олекси Різникова — це пошук власної ідентичності в багатовимірності людської свідомості та психіки, феноменологічна містерія людини в кодах тоталітарної системи. За радянських часів унаслідок ідеологічних мозкових травм з’явилася система усереднення людини, яка може бути або одновимірною, або взагалі не-бути. Систему «Або—або» визначає монолітна суть ідеологічного базису, що ввійшов у кров і мозок совєтської людини.

Головний герой містерії — в’язень, і цей факт має своє символьне значення. Всі, хто причетний до системи соціально-ідеологічного абсурду, від народження — в’язні. Ті Льоні, що виринають із сутності наратора, — це бранці власної ідентичності, кіборгоподібні монстри, котрі, визначаючи себе як суб’єкт маргінального, люмпенізованого штаму, перетворювалися на совєтські плазмові структури, які не зна­ли виміру етичної свободи та від­повідальності. В такій структурі немає свідомості, є лише проліферація; така людина не здатна мислити й осмислювати. Система, яку вона бачить навколо, позбавлена сен­су, але Льоня не прагне шукати відповіді, адже він не розуміє ситуації кризи, подвійності, фальшу; він злився з ідеологічним мутантом, який уже розчиняє мільйони. Мутант — продукт історичний, він уособлює систему перетворення плебсу і люмпенів на основу світлого майбуття.

Петер Слотердайк, один із про­вокаторів культури ХХ сторіччя, розробив теорію подвійного агента, що поєднує в собі ідею про множинність ідентичностей в одній людині. Як пам’ятаємо, Фройд дотримувався думки, що людина та її свідомість є незмінними від народження й до смерті. Тобто у процесі ініціації в суспільстві можна казати хіба що про варіації, а не про суттєві коливання діапазону свідомості. Проте пізніше Лакан розкритикував теорію Фройда, стверджуючи, що людська свідомість — це постійне мандрування з однієї ідентичності в іншу. При цьому зміни є докорінними: відбувається перехід людини з однієї системи langue, за де Соссюром, в іншу, рух між різними епістемами. Маємо божевільне роздвоєння, розтроєння або й мультиплікаційну трепанацію ідентичностей за умов ідеологічної реальності.

«Бран» Олекси Різникова — це твір, що порушує питання сегментації свідомості людини, яка все життя перебуває у світі множинних інтерпретацій. І знайти себе — річ непроста. Наратор у містерії «Бран» — це переплетіння голосів. Текстова структура підводить нас до розуміння людини як багатогранного кристалу, через який може пролитися Боже світло або вийти катастрофічна загроза Зла.

Герой відчуває в собі боротьбу між власними ідентичностями, їхнє співіснування не може знайти спільного знаменника, бо воно складається з кількох епістем. Ко­ду розуміння немає, бо для цього потрібна гармонізація зі світом, що назовні. Але він (цей світ!) — інша реальність на тоталітарних законах, схемах примітивізації людини, зведення до абсолютного нуля. Мова перетворилася зі структури ідентифікації, на структуру пролонгації безпам’ятства. В людині є світ­ло, Божий голос, голос роду і родової пам’яті, але ці голоси минулих ідентичностей «знімає» каток совєтської в’язни­ці. Усе! Я — бранець!! Я — в полоні! / У їхнім клятім портмоне! / Ніхто не стане в обороні, / Ніхто не вилущить мене...

В’язниця — це образ, виведений на універсальний рівень і позбавлений просторових рамок. Це Паноптикум М.Фуко, архетипна модель світобудови, що не може бути зруйнована. Вона є, існувала завжди й існуватиме вічно.

Наратор вводить поняття Сутник як домінантне. Мов привид, мов енергозгусток, / Він раптом в камері з’явивсь! / Дивлюсь на нього, ніби в люстро! / Ти хто, двійниче? Озовись!

Одним із епіграфів до цього тексту є слова Конфуція: «Мудра людина шукає все в собі, Нерозумна — в іншому». Мушу сказати, що у цій східній філософській думці криється код для входження в подальшу матрицю всього тексту. Процес самоосягання і пошук свого питомого коду, тобто входження в простори свідомості в пошуках відповіді на запитання: «Хто я?» — це момент, до якого людина йде все життя.

Починається «Бран» із вірша багатокрилість. Наратор уводить старий у часі написання текст (лютий 1972 року), що виконує в текстуальному просторі функцію домінантного центру. Цей вірш — стан, у якому людина відчуває, як внутрішні відцентрові сили (крила!) ламають психологічні структури, заносять людину в різні виміри, через які людина має пройти етапи ініціації.

Кожен розділ починає графічний малюнок: павутиння, що уособлює в’язницю, фізичні еманації Сутників, чорний і білий птахи, які свідчать про символьне зведення всіх сутностей Людини до протистояння добра і зла, моралі й аморальності, сили і слабкості, любові й ненависті. В цих бінарних структурах розкривається ризома тексту. В ній — перехрещення лабіринтів у часі: для тексту властиві ретардації та ретроспекції, психологізовані діалоги, «розповіді про неспокій», боротьба між собою на рівні «Его» і «Супер-Его».

ДУШАК

Ні, не єдине, бо особа

складається з таких, як я!

Ти сам побачиш, що у тобі

окрім фізичної утроби,

нас є громада, є сім’я.

По суті, це — мікросуспільство,

в якому брань, війна, борня:

То на словах, а то насильством

Усяк своє обороня.

В тобі є Князь...

«Бран» — це поліфонія шрифтів, гарнітур, маркувань і петитів. Текст є настільки підлаштований, що текстуальні структури прагнуть до захоплення читача у свої сіті. Йде конкуренція за право на ексклюзивне володіння. Цитати і кодові структури, що на змістовому рівні є в’язницею, на рівні формальному — іронічні молекули, що знімають енергію психологічного напруження зі стихії письма. А тому текст — це перехід між різними фазами рольової гри на рівні стратегії знаків. Різні гарнітури, кеглі граються з читачем. Сам текст свідчить про перехід акцентуації від простору автора до простору читача. Він улаштований під читача, який також може гратися з текстом. Якби цей текст був не у формі книжки, а в моделі електронного тексту, то читач міг би до безкінечності прилаштовувати текст під себе, пересуваючи Сутників, створюючи новий простір із багатьох голосів підсвідомого «Я».

Кожна сутність — це не механізована структура, позбавлена повноти саморозкриття. Князь, Душак, Небник, Льоня, Спокусник, Родовик, Співко, Водолюб, Мовар, Поет, Лячко, Кацапчук, Ченчик — це неологізми, які визначають рівні внутрішньої енергетичної субстанції наратора. Кожен має свою історію, свою біографію з датами народження.

Особливістю тексту є іронія, а тому трагедія колапсу совєтського світу обертається на трагічне світовідчуття хіба що для зовнішніх бранців тої системи. Наратор-в’язень втілює категорії життєвої свободи, адже сама боротьба Сутників, вихід кожного на психологічну поверхню, здатність до промовляння перетворює людину на суб’єкта, значно вищого за систему. Попри те, що тематично твір апелює до системи совєтських знаків і кодів, текст виконує функцію деструкції системи, іронія з’їдає ілюзію «тоталітарного порядку». Саме у в’язниці, місці, в якому, за радянським стандартами, мав би бути найбільший порядок, відбувається проліферація можливості порядку. Людина в момент свободи від ідеологічного простору, під час рефлексувань вивільнюється. Зустрічі з Льонею, Кацапчуком — це моменти зустрічі віч-на-віч з тими, хто більше не має влади над людиною, яка збунтувалася проти системи, а себто й проти себе, проти тої ідентичності, яка живиться совєтським сущим, ідеологічною баландою.

Текст «Брану» — це складний гібрид ідентичностей. Він постав як сплав мікротекстів, що були написані і в 50-ті роки ХХ, і вже в ХХІ сторіччі. Зміни свідомості, що відбувалися на рівні ідентичностей, зліплено в одного Януса із безліччю облич; вони вибудовують складну для аналізу структуру. Сутники, поставлені в один текстуальний простір, не уживаються. Тексти, написані в різний час, накладаються в палімпсест, що не має початку і кінця. Він твориться «тут і тепер», ми (читачі) створюємо власний простір, дискутуючи з тими Сутниками, що є іншими для нашої свідомості.

Містерія «Бран» — це новий літературний експеримент. Свого часу М. Костомаров у повісті «Чернігівка» вжив принцип, за яким наратор говорив російською, а герої — українською. Подібну схему маємо й у «Брані», коли Льоню вбудовано в систему російського дискурсу, а Олекса — це візаві, людина, яка ідентифікує себе як українського суб’єкта, хоча й у пошкодженому національному тілі. Проте свідомість Олекси через іронічне ставлення до розколотої реальності виконує ремедійну функцію, рятуючи і вивищуючи героя над світом чужих в’язниць. «Бран» О.Різникова — це нищівний вимір склеєних у часі текстів, що, переносячи рештки совєтської доби у ХХІ сторіччя, спалює, деструктивно викорінює їх із історії, надаючи іронічних маркерів минувшини, що не повернеться, якщо Сутник нового часу знайде себе в часі і не перетворить його на нове чергове безчасся.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі