І мультики криваві в очах. «Крок» — проти течії; українські аніматори — без трофеїв

Поділитися
«І корабель пливе…» Назва знаменитого фільму Федеріко Фелліні раз у раз пригадувалася під час подорожі на борту теплохода «Тарас Шевченко» у рамках XIV Міжнародного фестивалю анімаційних фільмів «Крок»...

«І корабель пливе…» Назва знаменитого фільму Федеріко Фелліні раз у раз пригадувалася під час подорожі на борту теплохода «Тарас Шевченко» у рамках XIV Міжнародного фестивалю анімаційних фільмів «Крок». Цей корабель зібрав і зірок-учасників (серед який Юрій Норштейн, Едуард Назаров, Ігор Ковальов, Євген Сивоконь), і різні за художніми «зарядами» стрічки. Гран-прі «Кроку», як уже відомо, удостоєно криваву «мультидраму» «Сестри Пірс» (Великобританія) — досить моторошну і «занепадницьку» історію… На щастя, доброзичлива фестивальна атмосфера на борту розвіяла деякі екранні жахи.

Ще під час посадки на корабель було помітно: аніматори, як завжди, залишаються найвеселішим і найдемократичнішим «племенем» у мистецтві. Ну, хто б іще дозволив собі прибути «на роботу» з усією своєю дорогоцінною родиною — із дітьми, домашніми тваринами...

Саме «на роботу». Адже фестиваль — насамперед праця. Тільки невтаємниченим може здатися, ніби показ мультиків на борту комфортабельного судна — це суцільна розвага.

Насправді протягом кількох годин набагато легше зосередити увагу на двох повнометражних художніх фільмах, ніж за одним заходом оцінити п’ятнадцять різних за жанром, стилем, формою і змістом сюжетів.

А оцінювати їх треба щодня. Оскільки окремо взятий учасник на кораблі — активний глядач. Йому, як і журі, запропонували оцінний лист програм. І він зацікавлений у тому, щоб його голос було враховано в номінації конкурсу глядацьких симпатій.

Отак п’ятсот очей протягом десяти днів і стежили за конкурсною програмою, до якої увійшло сто п’ятдесят фільмів із сорока чотирьох країн світу. Обговорення із залу щоразу перетікало на верхню палубу, а в обідній час не затихало і в ресторанах. Неросійськомовні учасники з благанням в очах шукали перекладачів... Спілкування відразу підхоплювали Юрій Норштейн і Едуард Назаров. Учасники уважно прислухалися, як до тих або інших картин ставиться наш Євген Сивоконь... Власне, він і був головним «селекціонером» конкурсної програми.

Щоправда, за офіційним круглим столом думки щодо її якості й наповнення різко розділилися. Достоїнством програми вважали її розмаїття і жанрову ускладненість. Недоліком — надмір у кількості.

Схоже, це давня проблема «Кроку». Адже щороку відбірна комісія обіцяє скоротити кількість стрічок. Та щоразу дуже страждає, коли доводиться відкидати авторське кіно. А іноземні гості у свою чергу ображено говорять, що «Крок» для них тим і унікальний, що є єдиним у своєму роді фестивалем, де вони можуть удосталь надивитися «місцевого мистецтва», себто пострадянського кіно. На їхній погляд, воно вижило і навіть розвинулося, тоді як французька програма здалася усім застарілою і якоюсь безнадійно трагічною. Також іноземці просили і на майбутнє «не урізувати це задоволення», тобто показувати якомога більше нашого кіно.

Президент фестивалю Едуард Назаров, щоправда, відразу уточнив: «Фільми діляться на талановиті й неталановиті. І якщо наше місцеве кіно чимось і вирізняється, то це гумором! «Інше кіно» цього разу здивувало похмурістю і великою часткою смертності. Тож приїздіть до нас! Будемо жити!»

***

На відкритті «Кроку» в Севастополі учасникам фестивалю (і тим, хто зміг прорватися до залу кінотеатру «Москва») показали одну з конкурсних програм. Глядачі бурхливими оплесками проводжали фільм Клода Клотьє «Спляча Бетті» (Канада). Тут варто уточнити: за вибуховою хвилею оплесків зав­жди можна визначити, «сприйняли» чи «не сприйняли» ту або іншу картину. (Деякі роботи супроводжувало гробове мовчання.)

Так от, «Сплячу Бетті» (героїня не відреагувала на поцілунок принца) міг би миттю розбудити сміх кроківців. Бетті у фіналі стрічки все-таки прокинулася... Тільки від дзвінка будильника. Ця динамічна й у кожному фрагменті відшліфована комедійна версія «Сплячої красуні» безсумнівно котирувалася в рейтинги чемпіонів симпатій — серед глядачів фестивалю. Але призу від журі картина так і не удостоїлася.

Голова журі нинішнього «Кроку» Ігор Ковальов — режисер зі світовим ім’ям. Символічно, що свою кар’єру він розпочав саме в Києві. І разом з Олександром Татарським стояв біля витоків створення студії «Пілот». Вже тринадцять років Ковальов працює в США, він — лауреат багатьох заокеанських фестивалів. Подейкують, нібито ця людина — мало не Кафка в анімації. Можливо… Проте Гран-прі здобув фільм «Сестри Пірс» режисера Луїса Кука (Великобританія), котрий вразив кафкіанським жахом екранного дійства.

Сюжет про сестер ішов в одному блоці програми з не менш похмурою історією — «Послідок». У результаті і йому дістався приз із коментарем «За відчуття поезії жорстокого світу».

У чому «жахливість» обох сюжетів? У «Послідку», наприклад, хлопчику дозволяють на рік залишити собі дивом уціліле дитинча від убитої батьком кролиці. Минає рік, і дитина має, як і обіцяла, власноручно вбити свою живу «іграшку». Нещасного кролика прив’язують за ноги вниз головою... І жертва, намагаючись звільнитися, розгойдується — і б’ється головою об стіну. З кожним ударом у кадрі стає дедалі більше крові. А маля так і не зважується виконати свою обіцянку. Але йому допомагає це зробити батько. Після чого з убитої «іграшки» знімають шкіру і детально — на очах у глядачів — розбирають тушку. Останній кадр: хлопчик у новій шапці спокійно наминає котлетки з того самого кролика...

Слідом за цим жорстоким видінням постала не менш моторошна картинка «Сестер Пірс», які здобули, як зазначено вище, головний трофей «Кроку». Отже, дві потворні людиноподібні істоти (із назви фільму зрозуміло, що це жінки, до того ж — сестри) якось рибалили в човні. Коли сестри почали глушити рибу веслами, залом відразу прокотився нервовий сміх. Потім свій улов героїні понесли до коптильні. Але по дорозі додому підібрали... ще й потопельника. Стараннями сестер цей нещасний вижив. Та коли побачив обличчя своїх рятівниць, відразу ж вирішив утекти у відкрите море. Правда, вже наступного потопельника ці сестри по крові навіть не намагалися реанімувати, його відразу ж понесли... до коптильні. Подумалося: із такими обличчями запросто з’їдять! Ба ні... «Свіжозакопченого» морячка посадовили за стіл, склали йому руки (щоб поставити в них чашку), і «почастували чаєм». Кадр останній: сестри радісно п’ють чай... у широкій коаліції своїх «копчених потопельників».

Виявляється, тема жіночої самотності буває зоологічно страшною навіть у таких от фестивальних анімаційних картинках... Запитаєте, а чим керувалося журі, нагороджуючи настільки витончені фантазії? Голова журі пояснив: «Мені не цікава лінійна історія. Важливо, коли вона багатогранна. І кожен може знайти в ній щось своє».

***

Трапилися на «Кроку» і такі історії, коли думки журі і глядачів цілком збіглися. Цього року, на жаль, як вшанування пам’яті Олександра Татарського, котрий пішов з життя, уперше присуджувався приз «Пластилінова ворона». Газета «Дзеркало тижня», до речі, стала одним із засновників призового фонду в номінації «За вищий пілотаж». Цей приз одностайно присудили фільму «Татусь Вовк» режисера Чан Х’юн-Юня (Корея).

У драматургії не так багато вічних сюжетів, але ця версія одного з них виявилася і абсурдною, і надзвичайно доброю одночасно. Величезний вовк у цілковитій самотності проводить усі свої нудні дні. За винятком того, що в двері його будинку постійно ломляться якісь крихітні дивачки з такими ж дрібними дитинчатами. Жінки висувають вовку претензії на батьківство своїх чад. При цьому обов’язково його б’ють. Після чого залишають дітей, черепашеня (і ще незрозуміло кого), а потім назавжди зникають. Вовк покірно приймає «дарунки долі» і дуже радіє, що його життя наповнилося хоч якимось сенсом. Правда ж, оригінально, гуманно й симпатично?

Чого не скажеш про барвистий ляльковий фільм «Петрик та вовк», котрий явно претендував на оригінальність хоча б тому, що продюсери поставили умову: показ фільму має відбуватися у супроводі симфонічного оркестру. Це побажання було виконано на закритті «Кроку». А сам проект здобув спецприз журі та три тисячі доларів «За нове прочитання прокоф’євської теми». «Крок» спроби новопрочитання активно підтримує і вітає несподіване авторське бачення.

***

У випадку Івана Максимова (Росія) прикро, що журі обмежилося лише дипломом «За створення зворушливого і сюрреалістичного світу», оцінивши таким чином його фільм «Дощ згори вниз». Юрій Норштейн при цьому радів, здаючи після перегляду свою відомість, де значилося лише «2» і «3», і вказуючи на єдину «5», яку геніальний режисер виставив молодому романтику Максимову (із зовнішністю пірата).

— Слава богу, що в нашу комерційну епоху хоч комусь удається зберегти себе! — сказав при цьому Юрій Норштейн.

А на запитання, які відразу посипалися до нього з усіх боків, метр відповів: «Ті, хто йде, як їм здається, ненадовго в рекламу або у виробництво комп’ютерних ігор, не можуть без втрат для себе повернутися в авторське кіно. Потрібно мати характер Максимова. Або хоча б ув’язнити себе в Ярославлі, як це зробив Петров».

…На фільм лауреата «Оскара» 2000 року Олександра Петрова усі чекали з особливим нетерпінням. Премію американської кіноакадемії він одержав за «Старого і море». Петров виявився людиною не тусовочною. На фестиваль він приїхав із фільмом «Моя любов», котрий на шість років зробив його відлюдником. Усі чекали, що Петров «переплюне» себе колишнього. Та цього не сталося. Хоча гуаш на його склі і виглядає ніжною аквареллю, цілком відповідаючи романтичній темі: мріям і сумнівам у пору першого кохання. Фільм удостоївся лише призу й диплома.

Аніматор Михайло Тумеля на «Кроку» здобув диплом із формулюванням «За лаконічність і дотепність» у категорії «Фільми тривалістю до п’яти хвилин» за свого «Незламного Чена». Тумеля приїхав на фестиваль із Білорусі, як завжди, зі своєю балалайкою. Варто було йому взяти в руки інструмент, як його відразу обступала група бажаючих підспівати. До неї приєднувалися саксофон, російська гітара, міні-синтезатор. Коли цей імпровізований ансамбль обговорював, що грати, кричали: «Перекладіть Ніку!». Часом вони потрапляли в ноти, часом ні. Але завжди відчувалося бажання грати разом. Так от, цей ансамбль нагадував атмосферу самого «Кроку». Зібралися доброзичливі веселі розкуті люди, котрі у захваті переглядали нове і старе кіно, раділи чужим успіхам і прагнули відкрити для себе нового генія.

Генія не відкрили. Але «диву» дійсно зраділи. Вперше на «Кроку» з’явилася юна Гітанджалі Рао, красуня з Індії. Дівчина закінчила інститут прикладних мистецтв і одержала золоту медаль за випускний проект, а згодом — ще сім нагород. Сама Рао зізнавалася, що на подальшу освіту в неї не вистачило грошей, і вона змушена була стати... аніматором-самоуком. Її фільм «Надрукована веселка» вже виборов 11 міжнародних нагород, побувавши на сорока фестивалях. Ця юна дівчина стала першим індійським режисером, котрий здобув три нагороди на Канському кінофестивалі. «Крок» відзначив її фільм дипломом «За мудрість і поетичність».

***

На жаль, вітчизняні аніматори помітних трофеїв «Кроку» цього разу не завоювали. Хоча останнім часом і говорять про розквіт саме української анімації. Але, погодьмося, більшості наших творців випадає рідкісна можливість займатися своєю професією в кращому разі завдяки студії «Пілот». Оскільки державна студія переживає сьогодні не найкращі часи. Але вже точно, де «наші» не підкачали, то це в організації самого фестивалю.

…Десять днів. Десять міст. П’ять екскурсій. Одинадцять показів конкурсних програм. Ще ретроспективи... І дивовижно теплий вечір пам’яті Татарського. І все вивірено. І все чітко (буквально математично) продумано — при цьо­му з душею і розумінням. Команда Ірини Капличної, беззмінного генерального директора «Кроку», укотре йде правильним курсом.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі