Художник Новаківський та митрополит Шептицький на тлі епохи

Поділитися
140-річчю від дня народження О.Новаківського (1872—1935 рр.) у Національному музеї у Львові ім. Андрея Шептицького присвячено виставку «Образ жінки у творчості Олекси Новаківського».

140-річчю від дня народження О.Новаківського (1872-1935 рр.) у Національному музеї у Львові ім. Андрея Шептицького присвячено виставку «Образ жінки у творчості Олекси Новаківського». Там-таки відбулася презентація альбому «Олекса Новаківський».

Про художника розповідає завідувач сектору виставкової та експозиційної роботи Національного музею у Львові Остап Лозинський.

- Інтерпретувати Новаківського почали ще за його життя. Одні називали його імпресіоністом, тоді як, наприклад, професор Голубець у 1930-х роках висловив думку, що Новаківський як художник закінчився ще в 1910-х роках, коли завершив фазу імпресіонізму і почав пошуки в інших напрямах; що він - літературний художник; що через літературщину він убив у собі художника.

Новаківський - художник, який породжував ідеї. Варто звернути увагу на те, що його твори не завжди є завершеними, з погляду обивателя. Відомий вислів Олекси Новаківського - «викінченим буває тільки дурень». Вважав, що митець має право на недомовленість і що це підсилює образ. Багато його творів залишені у стадії малюнка: «Пробудження на тлі образів», тільки початий портрет Галі Голубовської. І ми розуміємо, що потрібно бути художником високого штибу, аби вчасно зупинитися, не «вимучувати» роботу постійними доробками, уточненнями.

Техніка у Новаківського, як і у всіх великих художників, на перший погляд, доволі проста. Це те, що називається максимумом виразності при мінімумі художніх засобів.

Відомо, що Новаківський розпочинав свою творчість у Кракові, де навчався у Краківській академії мистецтв. Під час навчання отримав кілька золотих та срібних медалей. І коли б митрополит Андрей Шептицький не запросив його до Львова, і Новаківський залишився в Польщі, його творчість розвивалася б в іншому руслі. Гадаю, що і його творча спадщина була б більше поцінована, ніж в Україні.

Спочатку Шептицький хотів запросити до Львова видатного польського художника Яцка Мальчевського, який був дуже пропольським митцем. Уже тривали перемовини щодо переїзду його до Львова і створення тут мистецької школи. Шептицький закупив для Національного музею у Львові багато творів художника. У 1960-х роках їх було передано до Львівської галереї мистецтв. Львів сьогодні володіє однією з найцікавіших колекцій Мальчевського.

Але на той час Мальчевському пропонують місце у Краківській академії мистецтв, і він погоджується. Тоді Шептицький запрошує О.Новаківського, з яким був знайомий ще з 1909 року. Так у 1913 році Олекса Новаківський переїздить до Львова й поселяється у віллі
Яна Стики, купленій А.Шептицьким для потреб українських митців. У 1923 р. в майстерні митця, з ініціативи й за підтримки митрополита А.Шептицького, було відкрито мистецьку школу, в якій основи фахових знань отримало близько 100 учнів.

Якби не 70 років тотального замовчування про Новаківського як про художника сильного національного спрямування, Україна мала б одного з корифеїв європейського малярства у стилі експресіонізму. За часів радянської влади про нього говорили як про хорошого пейзажиста, портретиста, але практично 80 відсотків його творів залишалися невідомими.

Навіть альбом, що його видав мистецтвознавець Григорій Островський, опинився під забороною і був вилучений із продажу через надрукований у ньому портрет доктора Івана Куровця, державного секретаря здоров’я у ЗУНР.

- Відомо, що, перебуваючи у Кракові, Олекса Новаківський, виходець із Поділля, підкреслював свою українськість. Це не подобалося полякам.

- Новаківський жив у складний політичний час. Українці як нація щойно піднімалися. І Новаківський відверто показував, що він українець. Підписував свої картини двома мовами, свій автопортрет намалював у вишиваній сорочці. Щоб про це говорити, потрібно було мати сміливість.

- Але його й у Львові не сприймали?

- Це не зовсім так! У Львові його сприймали мало не як божество. Коли говорити про Новаківського, то це була людина з дуже складним характером. Людина, котра розуміла своє покликання, свою геніальність. Про нього ходили легенди, що після отруєння фарбами він лікувався у шпиталі, не міг ходити східцями, і його мусили носити в кріслі. Згадували, що він підпирався паличкою, проте коли про неї забував - чудово без неї обходився. Це художник, який любив створювати навколо себе певну завуальованість, ауру втаємниченості. Новаківський хотів, аби ставлення до нього було як до художників часів Ренесансу…

Біографія Новаківського доволі скупа на точні факти. Все, що відомо, - чиїсь слова, спогади. Багато для вивчення життєвого шляху та творчості митця зробили довголітня дослідниця, непересічний вчений, завідувачка Музею О.Новаківського Любов Волошин, знаний мистецтвознавець Володимир Овсійчук, спеціалісти Національного музею у Львові. Можливо, на часі створення центру дослідження творчості Новаківського. Наприклад, у Польщі з метою дослідження творчості Висп’янського розроблено спеціальну програму для збирання всієї можливої інформації.

- Виставка «Образ жінки у творчості Олекси Новаківського» - чи не найбільш повна. Де вдалося зібрати стільки цікавих творів?

- Насамперед це твори зі збірки НМЛ ім. А.Шептицького та зі збірки родини художника, а також із приватних колекцій львів’ян, котрі ласкаво надали їх до експонування. Звісно, з суто об’єктивних причин (кількість виставкових залів) до експозиції ввійшли далеко не всі твори, присвячені образові жінки, зовсім не висвітлено творчу «кухню» митця, а це сотні рисунків та начерків. Але п.Любою Волошин підготовлено видавничий проект «Образ жінки у творчості О.Новаківського», в якому надзвичайно скрупульозно висвітлено цю тему. Сподіваємося, праця побачить світ найближчим часом.

- Попри все це, жінок у житті Новаківського було небагато?

- У Новаківського було єдине велике кохання - Анна-Марія. Вона була для нього порадницею і музою. Усі найцікавіші твори, який завгодно
образ - Богородиця, Матір милосердя чи Леда - були нав’язані постаттю Анни-Марії. Форма кисті руки, стопи, голови, носа - всюди нагадують Анну-Марію.

- Людина однієї любові?

- Про це важко говорити. Достеменно невідомо, в якому році вони познайомилися, взяли шлюб тощо. Кажуть, ніби шлюб молоді взяли у Львові у 1915 році. Як на мірки тих часів, вони жили у гріху досить довго. Знову ж таки, Анна-Марія рано померла, це було 1925 року. Залишила йому двох синів, трьох і п’яти років. Можливо, у Новаківського ще хтось був. Але це також невідомо. Є твір «Еротичний мотив», або «Акт з рудоволосою жінкою», де художник намалював себе в обіймах рудоволосої жінки. Та кого саме - теж невідомо.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі