ГРУШЕВСЬКИЙ АНГЛІЙСЬКОЮ. ТОМ ВОСЬМИЙ

Нещодавно в Науковому товаристві імені Т.Шевченка у Нью-Йорку відбулася презентація восьмого тому «Історії України-Руси» Михайла Грушевського англійською мовою.

Презентуючи цей солідний за обсягом том (за життя Грушевський видав його у трьох частинах), що охоплює період з 1638 по 1650 роки, відомий історик, професор Торонтського університету, голова Фундації імені Петра Яцика Франк Сисин нагадав історію самого проекту видання Грушевського англійською. Ця ідея виникла ще за часів, коли ім’я найвидатнішого українського історика на його батьківщині було заборонене. Належала вона відомому меценатові Петру Яцику, який профінансував створення спеціальної інституції — Інституту українських студій Альбертського університету (наукова діяльність інституту цим проектом не обмежується, тут виходять праці з різних галузей знань, у тому числі політології, літературо- і мистецтвознавства, що є вагомим внеском в україністику). Канада, усвідомлюючи значення цієї інституції для держави, додала подвійну суму меценатського внеску. Так почалась робота. Триває вона досить довго, тому що, як пояснив професор Сисин, трудомістка і не обмежується самим перекладом, хоча і він становить неабиякі труднощі, зокрема в пошуках термінологічних відповідників англійською окремих понять, таких як, наприклад, «воєвода». Випуск цих томів потребує наукових зусиль: окрім перекладача, над їх підготовкою працюють фахівці з інших мов, у тому числі турецької та кримськотатарської, які водночас володіють українською й англійською (а такі — рідкість). Значну роботу виконують бібліографи та наукові редактори — їх завданням є звірити всі доступні джерела, процитовані в «Історії України-Руси» (частину джерел, якими користувався вчений, втрачено назавжди) та укласти бібліографію за нинішніми правилами, якої потребуватимуть сучасні її користувачі. І хоча на це витрачається багато зусиль, зате вчені-видавці спокійні за точність англомовних томів Грушевського, які стають серйозним джерелом знань про Україну в науковому і не тільки науковому світі.

Франк Сисин пояснив також, чому томи виходять не в черговій послідовності (вийшов перший том, потім сьомий і ось тепер — восьмий). На томи, в яких ідеться про козаччину та війну України під проводом Богдана Хмельницького — цей найважливіший в історії України період, — колектив видавництва виграв грант у Вашингтоні (фундація, що підтримує важливі національні проекти), і ця фінансова підтримка стимулювала роботу над відповідними томами.

Сама історія написання тому вельми драматична. Це був досить складний період у житті Грушевського — Перша світова війна, його арешт, заслання до Сибіру, повернення до Москви, а після революції — в Україну, визвольні змагання під час УНР). Цікаво, що Грушевський, який був блискучим аналітиком і вірив тільки історичним джерелам, працюючи над восьмим томом, поставив перед собою завдання очистити постать Богдана Хмельницького від легенд, яких виникло дуже багато впродовж ХVІІІ та ХІХ століть. Він настільки захопився цією роботою, що підготував книжку «Легенди про Богдана Хмельницького». На превеликий жаль, під час нападу загонів Муравйова на Київ рукопис загинув — нападники мали під прицілом помешкання Грушевського.

Варто нагадати широковідому, але поки що дуже актуальну істину: зовнішній світ і досі як слід не знає Україну або дізнається про неї з негативного боку. Тому вихід іноземними мовами праць українських науковців, презентація її мистецьких здобутків розширює ці знання і сприяє утвердженню позитивного іміджу нашої країни. Для України і для майбутніх поколінь українців важко переоцінити значення виходу праці Грушевського мовою сучасної науки. У науковому світі (після появи першого тому вийшло чимало рецензій) визнали, що Україна має вченого-історика зі світовим ім’ям. Отже, мусимо гідно поцінувати одне з найвагоміших досягнень української наукової еліти за рубежем.