ГРУБІ ЧАСИ І ВИТОНЧЕНІ ПОЧУТТЯ

Поділитися
17—18 березня на сцені Театру імені Франка відбулися гастролі Одеського театру музичної комедії імені Михайла Водяного...

17—18 березня на сцені Театру імені Франка відбулися гастролі Одеського театру музичної комедії імені Михайла Водяного. Одесити привезли до Києва одну із коронних своїх вистав — рок-оперу «Ромео і Джульєтта» (режисер-постановник заслужений діяч мистецтв Росії Георгій Ковтун, музика і лібрето Євгена Лапейка, сценографія Станіслава Зайцева, костюми — Ніка Гуцу). Режисер вирішив поекспериментувати з часом і простором шекспірівської п’єси: він переніс дію «у часи варварів» і помістив зворушливих юних героїв у справжню орду, якої для більшого ефекту не вистачало лише «бича народів» — Аттіли.

У результаті ворогуючі сімейства Монтеккі і Капулетті із соратниками і домашніми виглядали навіть не кланами, а племенами — на кшталт остготів і вестготів, а герцог — таким собі верховним вождем. У найкращих язичницьких традиціях був витриманий і фінал спектаклю: тіла закоханих поклали в човен і відправили в останнє плавання «вільним морем кохання», де вже ніхто і ніщо не зможе їм завадити.

Шлюбна церемонія Ромео і Джульєтти також відбувалася за язичницьким обрядом: словом, глядачів перенесли в «прості і грубі» часи, де якимось дивом розцвіли складні і витончені почуття. Мабуть, у такий спосіб режисер хотів зіграти на контрасті і ще більше підкреслити ніжність і чистоту головних героїв — лебедів, занесених у країну вовків.

Ролі Ромео і Джульєтти в цій виставі виконали зовсім молоді актори: мало не однолітки шекспірівських закоханих. Юлія Коровко (Джульєтта) дебютувала 1996 року на сцені Одеського театру музичної комедії в спектаклі «Чарівна лампа Аладдіна». Разом із Кирилом Туриченком (Ромео) вона входила до складу вокального квартету «КА2Ю», встигла взяти участь у фестивалях «Червона Рута», Чорноморських і Таврійських іграх.

Кирило Туриченко — учасник шоу-групи «Зоряний час» — не так давно зіграв головну роль у тій же «Чарівній лампі Аладдіна». Зараз і Кирило, і Юля — студенти. Причому Джульєтта навчається в Одеському училищі культури і мистецтв імені Данькевича, а Ромео — на музично-педагогічному факультеті Южноукраїнського педагогічного університету.

Виконавців головних ролей відібрали за підсумками багатоступінчастого конкурсу, і в цьому разі сторона, що відбирала, анітрохи не помилилася. Якщо одеським Ромео і Джульєтті іноді і не вистачало професіоналізму, то вони з лишком надолужували це яскраво вираженим талантом та енергією, що б’є через край. Дебютантам навіть удалося переграти своє мастите оточення: вони виглядали органічно і природно і зуміли уникнути багатьох штампів. Можна сказати, що Юлія Коровко і Кирило Туриченко — головна знахідка спектаклю. Важко сказати, як складеться їхня доля в подальшому, але вже нині вони змогли подолати якусь театральну вершину. Залишається лише її утримати.

Гастролери привезли до Києва громіздкі декорації у вигляді двох веж із звідними мостами, величезними важкими воротами й іншою атрибутикою в дусі навіть не варварських часів, а раннього середньовіччя. До того ж у спектаклі використовувалося не бутафорська, а найсправжнісінька зброя — важкі мечі з масивними рукоятками, щити і кинджали.

Режисер і не подумав якось прикрасити «прості і грубі» часи — навпаки, він усіляко підкреслював грубість і невигадливість, особливо помітну в гарно зроблених хореографічних сценах. Власне кажучи, сценографія вистави не залежала від однієї ідеологічної установки: Монтеккі і Капулетті — варвари через свій внутрішній склад, причому варвари в найнижчому і примітивному сенсі цього слова, вони — «вовки по крові своїй». Тому як рама для дії, що відбувається на сцені, режисером була обрана не витончена Верона, а стоянка двох ворогуючих племен, поле навіть не битви, а бійки, що не припиняється. Правда, щоб до кінця витримати обрану лінію, слід було замінити мечі на дрючки.

Георгій Ковтун — режисер вистави — нині працює в Санкт-Петербурзькому Малому театрі, але за духом все одно залишається одеситом. Євген Лапейко, автор музики до цієї рок-опери, — популярний в Одесі телеведучий і рок-музикант. Одеський же театр музичної комедії не був у Києві років десять. Так що «перлина біля моря» в особі одного з найулюбленіших своїх театрів вирішила приємно здивувати киян. Що їй і вдалося зробити за допомогою «найсумнішої» історії на світі.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі