Головною вулицею з «оркестром»

«Молодість» відбулася. А українське кіно так і не подорослішало. Втішний хоча б той факт, що єдиний пристойний вітчизняний фільм останнього часу, представлений в основному конкурсі, — «Біля річки» (Одеська кіностудія, режисер Єва Нейман), — залишився без уваги журі. Незважаючи на те, що робота пристойна, вона — неприкрита стильова імітація почерку Кіри Муратової. Що ж, коли щось оригінальне не виходить, не гріх і до сканера вдатися? Важливо тільки, щоб техніка не підвела! Ну а в іншому «Молодість» вірна собі. Ідеали ті ж самі. Організатори — теж. Зірки — а як же інакше… Одна — і, здається, вже на віки вічні — Жерар наш Депардьє.

Депардьє в рамках «Молодості» (чи будь-якого іншого вітчизняного форуму) сприймається як неминуча даність. Майже як штатний актор кіностудії імені Довженка! Депардьє, по суті, наша ілюзія стосовно того, що стали ближчими до «європейського кіноконтексту». А контекст як був без нас, так без нас і залишиться. І незле при цьому почувається. А Депардьє як задивлявся на кримські виноградники — так нічого ти з ним і не вдієш!

Втім, французький кінометр врятував фінальну фестивальну сцену палацу «Україна» від небезпеки залишитися зовсім беззоряною (незважаючи на штатний задник) — і надав процедурі закриття імпортного французького шарму. «Нужны Парижу деньги? Се ля ви!»

Втім, до конкурсного і позаконкурсного контексту «Молодості» пан Депардьє мав непрямий стосунок. Головні фільми фестивалю взагалі обійшлися без зірок — і світового, і районного масштабу. Але, що дивно, фінальний фестивальний пасьянс уперше за довгі роки не викликав ні нарікань кіноманів (які організовують свій тоталізатор переможців), ні подиву фестивальної публіки в цілому.

Зріла 37-ма «Молодість» віддала всім по заслугах, а кожній свашці — по ковбасці. Лідерами різних журі виявилися три гранично різні картини, об’єднані й раніше насиченою фестивальною долею.

Учасник більш як тридцятьох фестивалів, нагороджений у рідному Берліні і чужому Нью-Йорку, німецький «Холтрейн» (драма про художників) режисера Флоріана Гаага виявився незаперечним лідером симпатій українського глядача, що дивним чином збіглося з поглядом журі на найкращий повнометражний дебют.

Спеціальний приз журі здобула картина «Каліфорнійська мрія» румуна Крістіана Немеску, який трагічно загинув після зйомок. Торішня «Молодість» нагородила Крістіана за найкращу короткометражку, але так і не встигла вручити йому приз. Цього ж року сатира про боротьбу НАТО з людським розумом, спеціально відзначена в Каннах, здобула нагороди і в Україні. Але…

Про цього тріумфатора складно писати... Особливо не попліткуєш і по кісточках не розбереш. Одне слово, відсутність конфлікту в кадрі! Усе в ньому «як треба». І душі, і серцю, і уму дістанеться. І сміху, і сліз — порівну. При правильному дозуванні й майстерному драмоплетінні одне перезирає через інше. І музика самотніх серць у залі здатна прозвучати в унісон «Візитові оркестру».

«Нарешті фільм без страждань і жорстокості!» — перша оцінка глядача тієї історії, в якій оркестр єгипетської поліції з Александрії прибуває з гастроллю на ізраїльську землю і потрапляє в халепу.

Лінгвістичні казуси — арабам важко дається звук «п»... А саме на «п» й починається місто, в якому оркестр має виступити на відкритті арабського культурного центру... Низка маленьких трагедій тонкого ситуативного гумору, який народжується не так у зіткненні культур, як в ідентичності процесів світопізнання...

Уїдливий критик може закинути цьому фільмові легкий пафос розлитого патокою гуманізму. Але це справді фільм, який «наповнює серця» й оспівує мир у всьому світі. І насамперед у кожній окремо взятій душі з помірним гумором і трагічними нотами. Його явлення в «наших палестинах» — приклад грамотно продуманого глядацького кіно, яке не забуло, що успіх не в останню чергу підкріплюється фестивальними нагородами.

Картина «Візит оркестру», яка ще до появи перед українським глядачем із успіхом пройшла чимало інших фестивальних випробувань, здобула майже одночасно з Гран-прі «Молодості» головний приз також на Токійському фесті. За півроку до цього фільм відзначили і в Каннах-2007 як лідера симпатій кінокритиків ФІПРЕССІ, молодого глядача і, зрештою, вручили «Візитові оркестру» Кубок журі.

Але головний козир картина здобула в боротьбі за представлення Ізраїлю на «Оскарі» в категорії «Іноземний фільм». Різноманітні регалії на батьківщині дозволили стрічці завітати з візитом в Американську кіноакадемію. Тільки відбірна комісія несподівано забракувала «Візит...», пояснивши рішення тим, що фільм «зроблено англійською».

Геніально продуманий комерційно і не менш геніально обіграний драматургічний хід — звести арабів та ізраїльтян на території останніх і здійснити їхню комунікацію пташиною англійською, через яку прозирає поетична образність перших і уїдлива іронія других, чомусь не сподобалася заокеанським космополітам! Правда, директор кіноакадемії Брюс Дейвіс усе ж таки відстояв цю картину. І сьогодні ізраїльське кіно, вперше після тривалої паузи (з 1984 року!) потрапивши в оскарівські списки, готове взяти реванш.

А повертаючись уже в наші «палестини»... «Оскар» кажете? Мріяти не шкідливо. Шкідливо — кепсько знімати... Втім, до «Молодості» це не має вже жодного стосунку.

Імена у фінальних титрах

Гран-прі 37-го кінофестивалю «Молодість» і 10 тис. дол., як уже зазначено вище, присуджено картині ізраїльського режисера Ерана Коліріна «Візит оркестру».

Приз за найкращий повнометражний ігровий фільм і 2500 дол. отримав фільм «Холтрейн» режисера Флоріана Ґааґа.

Призом за найкращий короткометражний ігровий фільм (субтитрування в розмірі 2500 дол. від компанії Laser Video Titres) нагороджено стрічку «Ковчег» режисера Ґжегожа Йонкайтіса (Польща). Дипломи в цій категорії отримали роботи «Татуювання Бенні» (режисер Ліза Марі Ґамлем (Норвегія) і «На грані» (реж. Артем Сухарєв, Микита Ратников (Україна).

Приз за найкращий студентський фільм і 2500 дол. отримав фільм «Серце розривається» (реж. Анне Севицьки (Норвегія). Дипломи в цій категорії отримали роботи «Порно» (реж. Ян Ваґнер (Польща) і «Ботубату» (реж. Марина Россе (Швейцарія).

Приз імені Іва Монтана найкращому молодому актору/акторці і 1000 євро здобула Ганна Бєгунова за фільм «Жорстокість» (реж. Марина Любакова (Росія). Приз глядацьких симпатій і 1000 євро отримав фільм «Холтрейн» (реж. Флоріан Ґааґ (Німеччина/Польща).

На 37-му Київському міжнародному фестивалі «Молодість», окрім головного журі, свої призи присуджували журі міжнародної федерації кінопреси FIPRESCI (фільм «Каліфорнійська мрія»), журі міжнародної федерації кіноклубів FICC (фільм «Монотонність» реж. Юріс Поскус, Латвія), Міжнародне журі екуменічних організацій («Візит оркестру» реж. Еран Колірін (Ізраїль/Франція).

Спеціальну нагороду одержала картина «Мутум» (реж. Сандра Когут, Бразилія/Франція).

У рамках панорами українського кіно газета «Дзеркало тижня» присудила свій приз (і 1 тис. дол.) молодому українському режисерові В’ячеславу Кателевському за його 11-хвилинний фільм «Вільний Сашко».

Призом «За внесок у розвиток українського кіно» від Міжнародного благодійного фонду «Україна-3000» (голова спостережної ради — Катерина Ющенко) нагороджено Ганну Чміль — голову Державної служби кінематографії України.