Гері Мур, володар білого блюзу

Вітчизняних меломанів днями, 19 червня, очікує унікальна й ексклюзивна зустріч — із самим Гері Муром, культовим музикантом, якого 11 років намагалися «заманити» у Київ. І тільки на 12-му році це вдалося. Концерт світової мегазірки — у палаці «Україна».

Blues Power with Gary Moore — так називається щотижнева суботня передача, яку легенда білого блюзу веде на британському радіо. Power of the Blues — один з останніх, 23-й, альбом Гері Мура. Сам музикант назвав його the rawest, що без особливих коливань було переведено як «зовсім сирий». Утім, словник дає поряд із першим такі значення, як «позбавлений шкіри, такий, що кровоточить», «незахищений», «неприборканий» і навіть «нечесний». Природно, у найвищому ступені.

Можливо, є люди, які Гері Мура або про Гері Мура ніколи й не чули. Таких меншість. А більшість дізналася про нього в 1990-му, коли новий альбом (Still Got the Blues) 38-літнього гітариста підірвав європейські хіт-паради й приніс Муру титул владаря блюзу. Інші почули про нього в 1982 році, після виходу у світ альбому Corridors of Power, у якому хард-рок примудрявся звучати по-комерційному металево, але водночас по-мурівськи мелодійно. Чимало знайдеться й тих, хто пам’ятає про Мура ще як про учасника групи Thin Lizzy, і навіть про його перший сольний альбом Grinding Stone (1973). Але ж була ще шкільна група Skid Row, а потім і Gary Moore Band.

У тому, що хлопчисько з передмістя Белфаста, і ще і з музичної сім’ї (його батько тримав місцевий танцювальний зал), у 60-ті роки (а це роки шаленої популярності Елвіса Преслі й The Beatles) захопився рок-н-ролом і хард-роком, не було нічого надзвичайного. Проте, потрапивши в 14-річному віці на концерт Bluesbreakers, хлопець «захворів» ще й на блюз. І вирішальну роль відіграв у цьому Пітер Грін, який того вечора зовсім випадково замінив хворого Еріка Клептона. Примітно, що з платівок юний ірландець «знімав» соло останнього, тоді як хрещеним батьком Мура став саме Грін. І навіть поступився йому своєю гітарою. Усього лише за сто фунтів стерлінгів — саме за стільки Пітер сам придбав її свого часу, хоча потім йому пропонували за неї вже тисячі й десятки тисяч фунтів.

До речі, про гітару... Гері від природи — лівша. Проте спочатку (а саме — із десяти років) грав на стандартній гітарі. Причому примудрився перепробувати практично всі стилі й напрями сучасної музики: від жорсткого хард-року й металу, через соул, фанк і «альтернативу» — до балад. Природно, у чистому вигляді все це у творчості Мура було подане досить рідко, отож визначити, у якому саме стилі в цей момент грає майстер, удавалося не завжди. Але при цьому поплутати звучання його гітари з чиєюсь іншою неможливо. Більш того, злі язики подейкували, що ця унікальність звучання саме й пояснюється Пітеровою гітарою, яка побувала в автокатастрофі й мала пошкодження. Втім, тепер Мур має унікальну колекцію гітар, кожна з яких звучить «по-мурівськи». У результаті фірма Les Paul, на чиєму інструменті й грав Мур, розпочала випуск іменної моделі Gibson Les Paul Gary Moore (Peter Green), яка вирізняється не ушкодженнями голівки грифа, а більшою м’якістю звучання.

Утім, Мур інтригує своїх шанувальників і критиків не тільки фантастичним діапазоном стилів, але й здатністю з однаковим успіхом виступати як соло, так і в складі багатьох колективів. Досить пригадати, крім уже згадуваних Skid Row, Gary Moore Band і Thin Lizzy, ще і Colosseum II, G-FORCE і навіть ненадовго відроджений Cream. А також уміння залучати до запису окремих своїх альбомів таких яскравих зірок музичного небосхилу, як Білл Мюррей, Дон Айрі, Оззі Осборн, Альберт Кінг, Альберт Коллінз і навіть Джордж Харрісон. Мур став одним із дуже небагатьох європейців, які заслужили визнання чорношкірих хранителів блюзових традицій на американському континенті. Так, легенди розповідають, що сам Бі Бі Кінг, який купив із нагоди платівку Мура (Still Got the Blues), після її прослуховування набрав номер ірландського музиканта й запропонував свої послуги. І протягом дня, спеціально прилетівши для цього з Америки, не тільки записав у студії вокал і гітарні партії для альбому After Hours, але й навіть знявся в кліпі.

Зупинятися на досягнутому 55-річний маестро явно не збирається. У 2006 році Гері Мур випустив альбоми Old New Ballads Blues і The Platinum Collection — Rock, Blues and Live, у 2007-му — Close as You Get. Останній, на думку не тільки фанів ірландського блюзмена, але й деяких критиків, цілком може стати найкращим блюзовим альбомом року.

І, нарешті, уточнимо, що організатором київського концерту короля білого блюзу виступає компанія Euroshow за підтримки ТМ MEDOFF.