Фігаро, сфера обслуговування. Франківці доповнили Бомарше гаслами Тимошенко і Януковича

Поділитися
У Національному театрі імені Івана Франка презентували потенційно касовий блокбастер — «Весілля Фігаро»: режисер — Юрій Одинокий, авторство (з деякими застереженнями) — П’єр Огюстен де Бомарше...

У Національному театрі імені Івана Франка презентували потенційно касовий блокбастер — «Весілля Фігаро»: режисер — Юрій Одинокий, авторство (з деякими застереженнями) — П’єр Огюстен де Бомарше. Про довгий спектакль про спритника-слугу і серцеїда-хазяїна хотілося б відзвітувати коротко: «Іноді смішно. Помітно багато. Чудово музично. Активно безглуздо».

Поставлене завдання «узяти касу!» цей «Фігаро» виконає легко і без напруження. Наче герой Бомарше, котрий якщо і збреше, то оком не змигне. А іншого завдання, зважаючи на все, у цьому прем’єрному випадку не передбачалося. Спектакль Юрія Дмитровича Одинокого, талановитого київського режисера, не претендує на додаткові смисли. І навіть соромно під час перегляду запитувати себе: «а навіщо це?», «а про що це?», «а чому те, а не це?».

Спасибі, вже за те, що автори розважального тригодинного «шоу» з елементами українського агітпропу і «Вечірнього кварталу» принаймні Бомарше (а він вочевидь заважав) у програмках лишили. І не дописали поруч, скажімо, інших «співавторів» — Тимошенко, Януковича, Ющенка. Тому що їхні передвиборні «крилатості» теж прослизають у сценічному дискурсі. І сповнюють вже особисто мене невимовною розгубленістю і навіть страхом.

Ні, веселуни, ну не можна вже так відразу по чолу: нам одного Зеленського вистачає в телевізорі до нудоти. А щоб «актуалізувати» ще й Бомарше гаслами штибу «Справедливість є. За неї потрібно боротись!» — то це й зовсім моветон. Це не для нас, інтелігентних людей!

...і Олексій Богданович у спектаклі «Весілля Фігаро»
Під час постановки не полишає одне тривожне відчуття. Ніби ти потрапив не в те місце і не в той час. Хронотоп убитий! «Час» так точно — не той. На сцені — чи то пентхауз, чи то офіс. Чи то «Мандарин-плаза», чи то «Глобус» (із «Метроградом» на додачу). Щось скляне, хай-текове. І в цьому холодному скляному подіумному просторі майже дві години невгамовні і трохи недорікуваті персонажі ганяють одне за одним, промовляючи деякі знайомі театральній аудиторії «цитати» від Миронова і Ширвіндта — із плучеківського «Фігаро» (з котрим порівняння, звісно ж, немає). А чарівний бос Альмавіва (голова київського відділення Спілки театральних діячів України, народний артист України Олексій Богданович), демонструючи підвищене збудження, немотивовано одержимий, напевно, інтелектом подруги свого молодшого друга-партнера-слуги Фігаро. Під регулярний життєдайний сміх тисячної аудиторії вони раз у раз захоплено тиняються, ганяються.

Я, звісно, поінформований, що переспіви класики існують різні — екстремальні, «капустяні», відверто шокуючі. Ото дивина, нині так легко жбурнути героїв Шекспіра або того ж Бомарше, скажімо, у хай-тек або в космос. Хто дивився, наприклад, відносно недавню кіноверсію «Гамлет-2000» з Ітеном Хоуком у ролі офісного принца (режисер Майкл Альмерейда), той зрозуміє, про що суперечка. У цьому разі, нагадаю, свідомо задане уніфіковане надзавдання: не торкнувшись пальцем шек­спірівського тексту, перенести його в сучасне середовище нью-йоркських ділових кварталів, а потім, потерши рученята, відзвітувати продюсеру: а от, бачте, безсмертний витвір, він на всі століття, він і у вогні не горить, і в комп’ютері не глючить! То це начебто і раніше було ясно. Про «століття» тобто.

У випадку з перверсіями нашого «Фігаро» це ж нез’ясовно зовсім.

Сама іскрометна фабула Бомарше під напором режисерського «хай-теку» хруснула, як чипс! Це що ж, у нинішньому «пентхаузному середовищі» — велика проблема переспати з подругою друга (або підлеглого)? Ці «веселі хлопці» хіба серіали не дивляться? І про «оральний» кабінет не чули: коли навіть президент всія Америки без пристрастей (а-ля Бомарше) захотів — і зробив... А ви ж чого три години ганяєте одне за одним?

З другого боку, Юрій Дмитро­вич Одинокий здійснив інший надзвичайний прорив за обрії драматургічних форматів. Бомарше він підігнав під «канони» Рея Куні — зовсім не бездарного сучасного англійського драмороба, котрий, як млинці, шльопає комедії становищ, і відразу дві з них («Номер тринадцять» і «Занадто одружений таксист») викликають підвищений глядацький апетит у залі сусідньої Російської драми.

Український офісний «Фігаро» — і є «Рей Куні» для наших багатих і не дуже начитаних (надивлених також) театральних споживачів. Тих, кому не до високих поривів. І цей кумедний спектакль — проект зі сфери обслуговування саме заможного глядацького класу, якому байдуже над чим реготати. Хоч над готельними пригодами десятка дурників (і одного трупа) із «Номера тринадцять». Хоч над бізнес-адюльтером боса Альмавіви і його оточення.

Помітний і ще один виправданий хід з боку режисера. Напевно, цілком втративши надію знайти в штатному розкладі справжніх сценічних «графів» на споконвічні класичні ролі (є Лесь Задніпровський, та й той не задіяний) або артистів бодай з примарним комедійним темпераментом, наш постановник (бідолаха) махнув на всі упередження рукою і відправив панів із покоїв — на «хауз». Там ваше місце, хлопці.

При цьому велика сцена Театру імені Івана Франка вже вдруге грає з режисером у дивні жарти. Обмежена площа лівобережної драми, де в нього виходили прекрасні цілісні спектаклі («Кручений біс», «Одруження» та інші), почасти дисциплінувала його. «Пресувала» навіть. Вимагала естетичної строгості і максимальної сценічної промовистості за мінімуму бюджетних витрат і обмеженості сценполігону. Тут наче і грошей більше. І фантазію його, як джина в пляшку, назад не заженеш. Та тільки побоювання щодо відсутності в цьому разі таких потрібних художніх «меж» (гальм) лише збільшується. Як у плані загального хронометражу, як і в енергетичній загальмованості окремих сцен (мізансцен)... Так і в питанні режисерського аранжування деяких уже міфологемних образів.

Знаєш, мабуть, освічений театрале, про те, що Бомарше творив свого «Фігаро» як урочисту оду вітальній вільній особистості. Тій самій, маленькій на вигляд людині, котра знайшла ж у собі сили і хитрість відірватися від земного «тяжіння» і різних інших мерзенних умовностей буття — і перемогла, піднялася… Саме так, пронизуючи образ моцартівськими ритмами, і грав свого Фігаро незабутній Андрій Миронов. Тільки, стоп, ми ж домовилися — без жодних порівнянь!

У нашому випадку Фігаро грає заслужений артист України Ступка Остап, популярний і талановитий актор, дуже цінуємо його. Тільки в спектаклі цей Фігаро видається якимось розгубленим, пониклим, котрий дивно бореться — чи то за власне виживання, чи то за честь крикливої нареченої? І наче середовище його не відторгає, і наче не насправжки він із чимось «бореться», наче знехотя... «Что ищет он в стране далекой? Что кинул он в краю родном?» — сильно тягне поцікавитися спочатку в цього Фігаро, а потім і в режисера Одинокого. Чого ж так маєшся, друже? У чому драма твоя чи комедія — посеред безглуздого гламурного балу?

А ближче до фіналу подовженого першого дійства чомусь згадався вже зовсім кумедний жарт. Якось виробники солодкого безалкогольного газованого «шмурдяку» запросили на свою презентацію Аллу Пугачову — саме розливали новий «бренд» чергового солодкого напою… Артистка півгодини просиділа —сьорбала «ситро»; годину просиділа — знову сьорбала. А на другу годину — цілком твереза — примадонна від розпачу гаркнула: «А танці будуть?» Отож… Танці — у «Фігаро» — будуть! Чудові, до речі, танці — за участю різнофактурних студентів Богдана Сильвестровича. Фінальний дивертисмент — відмінний номер, глядачі притупують-приплескують. Режисер — і той було пустився в танок. Але мені (напевно, через вередливість), як тій Пугачовій, посеред веселого «безалкогольного» свята чомусь сильно захотілося іншого — «хмільного». «Откупорить шампанского бутылку — и перечесть».

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі