ДЖЕРЕЛО ЗНАНЬ ПРО КУЛЬТУРУ

Уже минуло понад десять літ відтоді, коли Верховна Рада України прийняла постанову про введення до програмних курсів вищих навчальних закладів такої дисципліни, як українська і світова культура. Громадськістю це було сприйнято схвально і по-діловому. Почали розробляти новий курс, згодом у засобах масової інформації і на прилавках стали з’являтися пробні навчальні програми, збірники статей, окремі брошури, монографії, навчальні посібники, які рекомендувалися студентам.

До цієї справи долучився і доктор історичних наук, професор Національного аграрного університету, відмінник освіти України В.Я.Хоменко.

Глибоко переконаний у тому, що вивчення духовної культури конче необхідне саме у сільськогосподарських та промислових вузах, він підготував програму для вищих аграрних закладів освіти III—IV рівнів акредитації, затверджену Департаментом кадрової політики, аграрної освіти та науки Міністерства аграрної політики України.

Мета цього підручника — висвітлити етапи розвитку духовності українського народу в контексті світової культури, зробити аналіз окремих гуманітарних проблем, видів мистецтв. Пропонується, по суті, нетрадиційне вивчення курсу, яке розширює гуманітарну підготовку студентів, підвищує творчу активність майбутніх фахівців: підручник просто і ясно дає уявлення про суть культури та мистецтва й етапи їх історичного розвитку, забезпечує естетично-філософське розуміння системного зв’язку всіх складових, що формують духовні цінності та якості людини.

Підручник ненав’язливо спонукає формувати власну думку щодо цінностей культури, виробляти активну позицію в утворенні гуманістичних ідей, високих моральних та естетичних засад у суспільному житті, радить опиратись як на національні, так і на загальнолюдські цінності духовної культури, на їх пріоритетність щодо політичних та класових інтересів, запрошує берегти і примножувати культурні надбання; забезпечувати умови для творчого розвитку особистості, підвищення культурного рівня й естетичного виховання громадян.

Власне виклад культури починається з розділу «Усна і обрядово-звичаєва народна творчість», у якому тематично виділяються такі її аспекти, як міфічні уявлення людини про природу та фантастично-поетичне ставлення до неї. І «хоча пора чудес минула, і нам відшукувать доводиться причини Всього, що відбувається на світі» (В.Шекспір), але хто першим склав молитву до Бога, був першим поетом? Бо ми віримо, що «На початку було Слово, і Слово було у Бога, і слово було Бог», як казав Іоанн Богослов у своєму «Благовісті».

Далі природно викладається тема «Культово-звичаєва обрядовість», яка підпирається словами Вольтера про те, що «...Добродійність і порок, моральне добро і зло в усіх країнах визначаються тим, корисне чи шкідливе це явище для суспільства». Розділ завершується фольклором як невичерпним джерелом духовності.

Освітнє та художнє слово виступає основоположним і панівним у формуванні культурних начал. Тут автор іде за Шарлем Летурно, який стверджував: якщо ти знаєш способи змінити тіло, загартувати волю, облагородити серце, витончити розум і врівноважити розсудливість — то ти є вихователь. І розповідає про освітню систему навчання та виховання (педагогіка: теорія і практика) протягом століть, про стародавню і середньовічну літературу, епоху реалізму і красне письменство Нової доби, застерігаючи, що серед книг, як і серед людей, можна потрапити в хороше і погане товариство.

Четвертий і останній розділ — про монументально-народне і побутове мистецтво — розкривається архітектурним зодчеством, скульптурою, в якій людина є споконвічним об’єктом пластичного мистецтва, живописними поезіями у барвах; і підкріплюється народно-ужитковою та декоративною культурою, представленою майстерним виробництвом продуктів харчування, посуду, одягу, головних уборів; народним образотворчим мистецтвом, яке стійко зберігає етнічну самобутність у найрізноманітніших своїх формах — вишивках, килимарстві, прикрасах, розписах, де митець творить, так би мовити, другу мальовничу природу.

Таким чином, у підручнику лаконічно представлено всі види, стилі й течії культури, літератури і мистецтв та їх видатних представників, починаючи зі Стародавнього Сходу і завершуючи сучасним химерним футуризмом, символізмом, релятивізмом. У ньому чітко подано питання і теми до лекцій, рефератів, семінарських занять та самостійної роботи студентів, а також вміщено список рекомендованої літератури.

Звісно, автор не тішить себе думкою, що його праця вичерпна, дає відповіді на всі запитання. До жаданої повноти треба ще багато чого. Сьогодні, коли Україна стала розбудовувати самостійну соборну державу, —найважливішим є глибоке і широкомасштабне духовне відродження та нагромадження інтелектуального й духовного потенціалу нації, осмислення її історичної місії в руслі світової історії, розвиток її загальнолюдських цінностей. І в цьому плані підручник В.Я.Хоменка з елементами войовничої публіцистики може добре прислужитися у системі вищої школи як джерело широких знань та високої духовності.