Доросла дочка літнього чоловіка

Поділитися
«Напівзакрита», скромна, зосереджена, чарівна, розважлива, не так щоб відверта — це зовсім не та акторка Олександра Захарова, яку запам’яталиполюбили за кіношлягером Одеської кіностудії «Кримінальний талант»...

«Напівзакрита», скромна, зосереджена, чарівна, розважлива, не так щоб відверта — це зовсім не та акторка Олександра Захарова, яку запам’яталиполюбили за кіношлягером Одеської кіностудії «Кримінальний талант». За тим фільмом, у якому вона грала жалісливу аферистку Рукояткіну: «Так, валяльниці ми! Прості російські валяльниці!» «Інша Захарова» — це, без жодних застережень, прима московського театру «Ленком» (разом із Чуриковою вони там обидві прими). Грає через день. У репертуарі — Достоєвський, Чехов, Островський, Горін, Бомарше. А роль Юлії Тугіної в «Останній жертві» (постановка М.Захарова називається «Ва­банк») — на мій погляд, просто приголомшлива удача акторки. Недаремно дивився тричі. А потім у «Прем’єр­паласі» з цього приводу ще й «допитував».

— Розпочнемо з Тугіної, напевно?

— Так, будь ласка. І що б ви хотіли запитати?

— У вашому спектаклі майже голлівудський хепі-енд — і героїня Островського, зваблена, обкрадена й залишена картярем, знаходить жіноче щастя в обіймах Флора Федулича, причому зовсім не дідугана, яким його грає Олександр Збруєв... Отож: чи буде вона, Тугіна, щаслива з ним?

— Звісно. Не сумніваюся. Це кохання! Пізнє кохання. Хай не шалена пристрасть, хай не спалах блискавки. Проте кохання, що базується на повазі. І ніколи потім Флор Федулич не зможе стати її «жертвою». Хоча мені багато хто й казав, ніби вона хижачка, купчиха. А я з цим не згодна. Вона віддана. Вона хоче бути коханою...

— У Москві Тугіну сьогодні грають відомі акторки відразу в трьох центральних театрах — у Ленкомі, у Малому, у МХТ. Ви вже оцінили колег-конкуренток?

— Я бачила спектакль Юрія Єрьоміна в МХТ із Мариною Зудіною і Олегом Табаковим. Проте в них ця історія інакше вибудувана.

— А чому ця п’єса прямо сколихнула театральний соціум — ніби навздогін одне одному її взялися ставити?

— А тому, що ідеї витають у повітрі. Так часто буває, коли одна п’єса раптом одночасно зацікавлює різні театри — то шекспірівська, то чеховська. То Островський. У нас — захаровський спектакль. Отже, особливий, якщо можна так сказати, фірмовий спектакль. Ви ж пам’ятаєте цю пробку карет, що застрягли на сцені, — як штопор. Уявіть, сьогодні в Москві ми щодня живемо в цих пробках — у них народжуються діти, ідеї, у них розбиваються серця. Інколи, здається, треба бігти, їхати, мчати. А ми все одно залишаємося на місці. А потім знову задихаємося й біжимо за якимось примарним щастям, повз яке все одно можна проїхати. Я сама живу на вулиці Гіляровського, і, коли сідаю в машину, дорогою до театру ці пробки неминучі.

— Кажуть, ви репетируєте Агаф’ю Тихонівну в «Одруженні» Гоголя?

— Так. Ставить Марк Анатолійович. Там цілий «іконостас» — Янковський, Чурикова, Бронєвой... Леонід Бронєвой, до речі, цю роль грав ще в Анатолія Ефроса. Агаф’ї Тихонівні — 27. Мені, звичайно, не 17... Але, думаю, я ще маю право це грати. А ось «Чайку» вже не можу.

— Чому?

— Час... Ніна Зарічна — молода дівчина, і має бути молода акторка. Мені не так просто було розлучитися з цією роллю. Леонід Бронєвой, довідавшись, що йду з «Чайки», сказав дуже добрі слова, навіть повторювати їх не скромно.

— Що було складніше грати — Ніну-дівчинку чи Ніну-акторку? Адже роль Зарічної, як відомо, умовно розламується...

— Роль у цілому така складна, що я найменше думала, яка «складова» складніша. До нас на спектакль приїжджав французький режисер Люсьєн Пантелі (він хотів мене запросити в кінопроект за мотивами «Дуелі», але через зайнятість у репертуарі я не змогла зніматися), то він сказав, що чеховська Зарічна — бездара. А я так не вважаю. Мені здається, вона талановита людина. І майбутнє її, після Кості Трепльова, після Тригоріна, буде дуже непростим... Це вже коли станеться революція, коли вона, можливо, потрапить у табори...

— У вашій «Чайці» чудовий фінал: Аркадіна-Чурикова, читаючи фрагмент трепльовської п’єси, ніби спокутує свою вину — «Люди, леви, орли й куріпки...»

— Багато хто навіть не замислюється над тим, що вже давно не бачив хрущів ... Не спостерігав за польотом лелек... По суті, знаменитий монолог Зарічної з п’єси Трепльова — те, що маємо і спостерігаємо сьогодні...

— А чому ваш театр відхрещується від «нової російської драми» — від популярних сьогодні скандалістів, «які зображають жертв»?

— Це питання до Марка Анатолійовича.

— Напевно, саме Марк Анатолійович і забороняє вам брати участь в антрепризах. Адже не вірю, що вас туди не кличуть. Хоча й «ленкомовець» Пєвцов «антрепризничає» — зовсім недавно, до речі, показував якийсь жах на порожній сцені київського екс-Жовтневого палацу...

— Я можу говорити за себе. Слава Богу, багато граю. Інколи по 15 спектаклів на місяць. У антрепризи кличуть. Зовсім недавно Ольга Аросєва запрошувала у проект. Проте час розтягнути не можна. Всього не встигнеш.

— Ви — ніби репертуарна пружина «Ленкому». Чи відчуваєте якісь особливості динаміки інтересу до театру? Постійно ж говорять про перекупників, спекулянтів. Про те, що простому приїжджому у ваш зал на Малій Дмитрівці потрапити неможливо.

— На щастя, все так — і перекупники, і спекулянти. І, як і раніше, не всі можуть потрапити. Коли бачу два вільних місця в залі — засмучуюсь. А вже потім мені пояснюють, що на ці місця спекулянти явно не зуміли втридорога реалізувати квитки, тому їх порвали — не дістанься ж ти нікому.

— Який середній спекулятивний максимум на квиток у «Ленком»?

— Мені колись розповідали, ніби один квиток продали за 500 чи 600 доларів. Коли довідалася, сказала: «А може, взагалі краще не грати, а просто продавати один квиток на день?»

— Гадаю, не скривджу вас цим запитанням... Певний час існував якийсь комплекс сприйняття акторки Захарової — виключно як дочки режисера Захарова. Сподіваюся, у московському театральному середовищі це ставлення змінилося?

— У мене самої змінилося ставлення до цього. Мало того, що я пишаюся своїм батьком, мало того, що працюю в чудовому театрі, — то я ще й працюю з геніальним режисером. Було все... Було й десять років масовки, коли тільки прийшла в «Ленком». Були різні інші речі... Але завжди на репетиціях я називаю його тільки Марком Анатолійовичем, а він мене — Олександрою. Правда, колись, ще на зйомках «Свіфта», я не знала, як до нього звернутися, і при всіх: «Ану йди сюди!»

— Можливо, ви надто балувані хорошою режисурою, тому й уникаєте запрошень в антрепризи чи «мильні» телепроекти?

— З одного боку, це так. З іншого боку — запрошують на зйомки постійно. Є два нових кінопроекти з моєю участю — «Поліція Хоккайдо» і «Нерівний шлюб». Остання картина — проект «Першого» каналу. Фільм незабаром має вийти на екран.

— Марк Захаров пред’являє якісь дисциплінарні методи до своїх розкручених шоу-серіальних акторів-зірок?

— Це теж питання до Марка Анатолійовича.

— А ви самі не хотіли б у нього запитати: тату, я ж так багато граю, майже по двадцять спектаклів на місяць, ну коли ж ти даси мені час для відпочинку?

— Відпочинок для мене — наш невеличкий заміський будинок у районі Ленінградського шосе. Посадила там недавно 15 берізок. Власноруч! Доглядала за ними, утеплювала взимку, вкривала від холоду. Це щастя невимовне! Якщо сприймати як «відпочинок» якісь знімальні періоди, то недавно це була Японія. Бачу одного разу, як прямо на мене мчить якийсь мотоцикліст — страшний, кудлатий, рокер, мабуть, — потім різко зупиняється, гасить сигарету й кидає її у спеціальну попільницю, ніби звідкись витягнуту. Я була вражена. Звичайно, у нас таке неможливе.

— Навіть не знаю, про кого з ленкомівських колег-зірок попросити вас окремо розповісти... Караченцев, Янковський, Чурикова, Збруєв. А ще Леонов, Тетяна Пельтцер...

— Звісно, кожен із них — окрема розповідь. Наприклад, Тетяна Іванівна Пельтцер... Як забути, коли вона з’являлася в театрі й запитувала мене: «Саньок, ну де цей, ну як його... Ну твій батько?!» Дуже любила Марка Анатолійовича. Пішла від Плучека (з Театру сатири), пов’язавши хустинку, і прийшла в «Ленком» — новий для себе театр, у якому, можливо, не все приймала. А Марку Анатолійовичу казала: «Жоден спектакль від репетицій кращим ще не ставав!» Чи телефонувала моїй мамі: «Нінцю! Приїжджай швидше! Вмираю! Не побачимося більше!» Ми з мамою у чому стояли в тому й бігли. Приїжджаємо, дзвонимо у двері... Відчиняє... А там — застілля, радість, Ольга Олександрівна Аросьєва. Пельтцер: «Ну ось і добре, що приїхали! Бо інакше я вас ніколи не витягнула б!» Що казати — геніальна, велика акторка...

— У вашому тоні неначе жаль, неначе про «великих акторок» можна говорити лише в минулому часі.

— І в теперішньому можна. Я вважаю великою акторкою Дороніну. Тетяну Василівну Дороніну.

— А чому ви так вважаєте? Хоча, наприклад, я давно так вважаю і з усіма сварюся, хто вважає інакше.

— А тому, що її народила мати-земля... І вона має такий магнетизм і такий природний дар — що око від неї відвести неможливо. Хоч би що грала, хоч би що відбувалося навколо неї — це вже не має значення. Вона як коштовність, яку слід берегти. Пригадую, на ювілейному вечорі Володимира Зельдіна вона вийшла на сцену — і здалося, що з’явилася якась загадкова субстанція, котра заполонила собою весь простір!

— Сашо, лише останніми роками ваш театр втратив кілька незаперечних коштовностей — письменник Горін, художник Шейнціс...

— Олег Аронович взагалі був «домовиком» театру, його хранителем... Це непоправно.

— А правда, що ви з батьком прямо «хворіли» резонанс-ними подіями в Україні часів революції?

— І не тільки переживали за ситуацію, за людей. Певною мірою це було ще й захоплююче видовище, яке втягувало у свої «сюжетні повороти».

— Багато гастролерів, заради компліментарності, розхвалюють київську театральну публіку: а є за що?

— Московський глядач непростий. Може, пересичений? Мені інколи важко грати у Санкт-Петербурзі — місті холодному, похмурому. У Києві ж, абсолютно щиро про це кажу, грати — саме задоволення. Тому що глядач набагато доброзичливіший, більш емоційний, безпосередній...

— Може, тому що провінція?

— А може, тому що столиця?

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі