«Брати Гадюкіни»: замінити Кузю неможливо!

Сергія Кузьмінського - лідера легендарного гурту «Брати Гадюкіни» - не стало у серпні 2009-го… Весь цей час його команда не може оговтатися від тяжкої втрати. Вшановуючи пам’ять свого фронтмена, осиротілі «Гадюкіни» (Ігор Мельничук, Павло Крахмальов, Михайло Лундін, Геннадій Вербний) вирішили вже влітку (3 червня) зібрати популярні рок-групи і разом пригадати золоті хіти «Гадюкіних». В ексклюзивному інтерв’ю DT.UA Ігор МЕЛЬНИЧУК (бас-гітара гурту) заявив, що «без Кузі немає й «Гадюкіних», а також згадав, як свого часу сама Пугачова на «Різдвяних зустрічах» подарувала Кузьмінському «клавіші»-гребінець.

- Ігоре, після такої втрати хто сьогодні «перша скрипка» у «Гадюкіних»?

- З оригінального складу лишилося чотири музиканти. Це вже - чотири перші скрипки. Але в оркестрі буває й більше: 12-16.

Мабуть, на нас із Павлом Крахмальовим покладено більше організаційних питань, тому що ми живемо в Києві. А ще два наших учасники - у Львові.

- Музика «Гадюкіних» - навіть золотого періоду гурту - сьогодні все ж таки мало затребувана в ефірах радіо, вже не кажучи про ТБ. Чи не сумуєте з цього приводу? Не гірко, що такий пласт наче випав з активного музичного життя України?

- Це закономірно… Гурт був дуже активний, коли був живий наш лідер - Сергій Кузьмінський. Сьогодні, щоб люди пам’ятали, мусять «нагадувати» ТБ, радіо. А коли ми активно гастролювали, то не дуже турбувалися про архів. Уявіть, у нас і досі майже немає професійних ТБ-роликів, ли-ше ранні записи. Технології ж тепер зовсім інші - не такі, які були наприкінці 90-х - на початку 2000-х. Це діалектика життя…

Ми і раніше, і тепер, словом - завжди слухали багато різностильової музики… Та й не можна сказати, що «Гадюкіни» віддавали перевагу якомусь одному стилю - в нашій творчості змішувалися блюз, реггі, панк-рок.

Ніколи не було стилістичних пріоритетів. Так, розвивалися. Потім настала ера електронної музики. І Сергій, і я робили й любили цю музику. Його московський період життя пов’язаний із електронною музикою. Він багато працював як діджей. Тому все перетікає в інше. Наприклад, з’явилися The Prodigy, - вони ж не з нізвідки виникли? Джиммі Хендрікс був одним із перших електронників. Що тільки він не виробляв з гітарою. Все те вже потім почали робити з синтезаторами…

Повторюю - це діалектика: стиль переходить у стиль, і ніщо не падає з неба.

- Навіть у теперішньому складі «Гадюкіним» були б цікаві якісь українські музичні форуми? Де б ви бачили застосування для своїх творчих сил?

- Я неодноразово казав, що ми не плануємо виступати з іншим вокалістом. І таким чином грати стару програму.

Можливо, колись зробимо інший музичний матеріал. Але треба зрозуміти, під якою назвою його видати. Замінити Сергія Кузьмінського навіть на людину з прекрасним голосом і виступати -ні…

Ми занадто любимо його, щоб таку річ зробити.

Так, знаю, в інших буває - замінили вокаліста і поїхали з тією самою програмою.

Ми ж зразу сказали: не підходить. Це неетично. А грати музику… Так, плануємо…

-У 90-х «Братів Гадюкіних» запросила на свої популярні «Різдвяні зустрічі» в Росії Алла Пугачова. І цікаво, що досить радикальний український гурт - тоді відгукнувся… Восени Пугачова на півдні України вирішила розпочати «КримМюзикФест» - якщо запросить, знову відгукнетеся?

- Однозначно - ні! Повторюю. Без Сергія і «Гадюкіни» не ті… У 90-х цікава була річ, пов’язана з Аллою. На своїх «Різдвяних зустрічах» вона подарувала Кузі клавіші, але як для нього - трошки «агульський» варіант. На такому грали «Фрістайл», «Ласковый май». Для Сергія це був гумор! Він назвав їх «расческой»… Де вони тепер, навіть не знаємо! Але їх сама Алла подарувала! І ми їх возили по гастролях, мені доводилося їх носити. Одного разу повернулися з гастролей, і я попросив нашого барабанщика Мішу, який жив неподалік вокзалу, залишити клавіші в себе на зберігання. Він забрав. І все! Досі їх шукаємо. Можливо, вже треба шукати цей інструмент на чорному ринку?

- Як гадаєте, у чому сильні і в чому слабкі сторони сучасного українського рок-руху?

- Всі гурти, які в червні виконуватимуть пісні «Гадюкіних» на концерті, добрі й сильні. Які негаразди? Здається, тенденції в рок-музиці змінюються. Якщо взяти 60-ті, то всі рок-вокалісти кричали, грали й співали на надриві. Тепер рок змінився, трансформувався. Менше надриву (навіть у голові). Це світова тенденція. І музика - не гірша.

Звісно, коли ти тінейджер, то тобі подобається Led Zeppelin - на все життя.

Але потім, наприклад, з’явилися Red Hot Chili Peppers - прекрасний голос. Вони різні, але не гірші.

- Цікаво, а кого особисто ви зараховуєте до справжніх рокерів, а кого сприймаєте за фальшивих представників цього напряму?

- У названому проекті беруть участь гурти, котрі подобалися Сергію. Ми про них час від часу між собою говорили, що це талановиті музиканти. І більше - молоді. Тут немає заангажованості - мовляв, люди лізуть в екран, щоб пропіартись. Якби такі й з’явилися, то ми б сказали - ні, не треба, дякуємо! З нами на одній сцені хотіли виступати й інші рокери… Але концертний час обмежений.

Ми взяли нормальних популярних рок-музикантів, які входять у ТОП-10, їх люблять.

А любов, вона за гроші не купується. Ти ж не можеш бути популярним, якщо тебе всі ненавидять?

- Де сьогодні те середовище в Україні, яке особисто вас надихає на нові музичні ідеї?

- Воно - всюди… Ти можеш іти вулицею, почути якусь фразу, трек, подивитися фільм. Це може бути сон! Словом, усе що завгодно. Навіть блогосфера. Тут немає одного місця.

Це не тільки Львів, місто, в якому я народився… Тепер там живуть мої батьки. А я вже 13 років як переїхав до Києва. У Львові, на жаль, склалася дивна ситуація, - не було де грати, забракло майданчиків для «Гадюкіних»…

- З огляду на масштабність червневої акції, де плануєте проводити репетиції?

- Нам надав приміщення на своїй кіностудії Віктор Приходько. Там комфортно, можна робити все.

- Ігоре, а чому, на вашу думку, український рок сьогодні відверто аполітичний? Хоча і нинішня політика, і соціальні проблеми - все це просто волає й проситься у тексти і ритми композицій?

- Я не знаю… Справді, наша Україна дуже благодатна для створення таких текстів. Не думаю, що українських музикантів утримує від цього страх. А може, навпаки? Через те, що нікого не бояться… Адже коли був Радянський Союз, то над тобою висіла аура залізної завіси й покарання за свободу слова. А може, причина банальна? Люди втомилися від політики! Є й багато інших тем навколо.

До речі…

«Гадюкіни» кажуть, що ідея проекту (коли інші гурти виконують їхні пісні) виникла ще за життя Сергія Кузьмінського… «І в майбутньому це буде світла акція - на його честь, адже життя триває і все пов’язане, все переходить в інші енергії». Майданчик майбутньої акції - Київський палац спорту. Головні учасники майже визначилися з репертуаром. Наприклад, хітові «Наркомани на городі» виконає білоруський «Ляпіс Трубецькой»… «ВВ» - пісню «Всьо чьотко», «Мандри» - «Арівідерчі, Рома», «Mad Heads XL» - «Америка», «Гайдамаки» - «Гей, Іване», «ТНМК» - «Файне місто Тернопіль».

«Океан Ельзи» поки що хоче зберегти інтригу і не розголошує вибрану пісню. Втім, усі 17 гуртів спочатку дуже хотіли співати саме про «Наркоманів». Але розійшлися мирно, «без бійки».