Берлін, сторінки щоденника (51)

До мене подзвонили з «Дойчлянд Радіо» і попросили телефонний коментар у прямому ефірі. Це вже не вперше: час від часу вони згадують про моє існування і що-небудь запитують. Востаннє перед цим таке трапилося на початку січня, і темою став, ну звичайно ж, газовий конфлікт. «Я нефахівець», — відбивався я того разу. «Саме це нам і потрібно», — запевнили вони. Я скористався нагодою і як нефахівець дозволив собі не вибирати висловів. Росії дісталося по саму зав’язку.

Зате цього разу вони виправилися і сказали, що звертаються до мене саме як до фахівця — темою передачі було оголошено національно-культурні особливості розпивання міцних алкогольних напоїв. Я не міг спасувати й не погодитись. І от яких висновків я дійшов.

Етимологія найчастіше заводить на манівці, нічого до ладу не пояснюючи. Особливо якщо за словом — цілий комплекс нашарувань. Те, що німецькою називається Schnaps, навряд чи можна вивести від schnappen — хапати, цапати. Зате російське «водка» є цілком прозорим димінутивом від «вода». Тобто ті з росіян (а їх переважна більшість), котрі любовно називають її «водочкою», вдаються до димінутиву у квадраті. Українське ж слово «горілка» має зовсім інші витоки і є прямим відповідником німецького Brand, умістивши в собі альфу й омегу всього циклу — від технології виготовлення до фізіології споживання. Поєднання української назви з російською дає індіанську — «вогняна вода». У будь-якому разі, як українська «горілка», так і російська «водка» є дамами, себто належать до жіночого роду і, певно, саме тому найкраще почуваються у чоловічому товаристві. Німецьке der Wodka (чоловічий рід) є, швидше, непорозумінням, такою собі граматичною неузгодженістю культур.

Учені росіяни стверджують, наче формулу водки вивів геніальний російський хімік Менделєєв, тесть поета Александра Блока і принагідно відкривач періодичної системи елементів. Згідно з ученням Менделєєва, водка мусить бути сорокаградусною. Будь-яке відхилення — як у бік зниження, так і підвищення — може істотно підірвати здоров’я. Я з недовірою ставлюся до напоїв, які мають 38 або, наприклад, 45 градусів. Я сліпо вірю висновкам Менделєєва, хоч і не певен, чи він колись їх справді робив.

Кілька століть перебуваючи у складі всіляких російських імперій, Україна мимоволі опинилась і в російській культурній тіні. Про те, що водка є неодмінним атрибутом російського способу життя, а іноді й самим способом життя як таким, знають в усьому світі. Словосполучення Russian vodka є чимось настільки нерозривно-ординарним, що замалим не перетворюється на тавтологію. При цьому феномен Ukrainian horilka залишається прихованим від світу і незвіданим.

Істотна відмінність між двома — українською та російською — національними моделями полягає в тому, що росіяни значно екстремальніші. Якщо для українців горілка є всього лише своєрідним засобом для веселощів, то росіяни шукають у ній цілковитого злиття з Абсолютом і проникнення у найглибші екзистенційні безодні. Українцям ідеться про те, щоб добряче посидіти й поспівати (останнє для них просто як дихати), росіянам — щоб пізнати істину, тобто розтяти вени собі або проламати череп ближньому. Українці п’ють, щоразу заїдаючи горілку чимось висококалорійним. Росіяни не заїдають, а хіба що занюхують — на їхню думку, водка з їжею — це гроші на вітер. Водка не повинна смакувати, вона повинна діяти. Чим менше їжі, тим більше в неї на це шансів. Узагальнюючи, можна сказати: що в українському випадку є засобом, те в російському — метою.

Саме тому росіяни вважають аморальним перебирати чи гидувати водкою. Як самі вони стверджують, вона буває лише «доброю» або «дуже доброю», і третього не дано. Статистика смертей чи надзвичайно тяжких отруєнь, спричинених неякісною, себто «доброю» і «дуже доброю» водкою, є насправді російською національною мартирологією. І якщо це релігія (а в росіян це саме релігія), то сонм її святих великомучеників щороку поповнюється новими й новими тисячами осіб.

Ось таких приблизно речей я наговорив цього разу у прямому ефірі. Але чому, ну чому вони так і не спитали мене про наші кримські маяки?