Арія одеського гостя. Оперна перлина Південної Пальміри готова до прем’єри: аукціон їй на допомогу!

Одинадцятирічна епопея з реставрацією Одеського академічного театру опери і балету нарешті добігла кінця. На 22 вересня призначене «урочисте відкриття» за участю vip-персон і тих, хто прорветься до залу. Днями державна комісія приймала будинок в експлуатацію. У тому, що прийме, сумнівів не було. В Одеській опері чекають на Самого…

«Головний із реставрації» Одеського оперного театру Іван Волощук зізнався «ДТ»: «Усе гаразд... Треба тільки завершити прибирання. У глядацькій залі закінчують встановлювати меблі. Робиться все необхідне для зустрічі глядача. Залишилися деякі роботи з оздоблення фасаду, і все... Театр оснащений прекрасним світловим і звуковим устаткуванням, що допоможе здійснити найсміливіші творчі задуми. Власна котельна — це вже свій мікроклімат, раніше ми залежали від міста, яке задавало певні параметри. Кондиціонування ми зробили таким самим, як за старих часів, з тією лише різницею, що наші предки використовували брили льоду...

Втім, деякі оперні працівники побоюються, що низку недоробок у внутрішніх і службових приміщеннях доведеться усувати ще тривалий час після урочистого відкриття театру. Ну, на те вони і злі язики. Усі ж чудово розуміють, що ремонт неможливо закінчити, його можна лише припинити! Важливо інше. Збережено початковий вигляд театру, хоча під час реставрації застосовувалися найсучасніші технології.

Тепер наш оперний оснащений оригінальною підсвіткою у шість кольорів, яка працює в кількох режимах і вже вмикається вечорами. Великі скульптурні групи, що були практично зруйновані, наново відлиті із сучасного полімербетону з піввіковою гарантією. Будинок обладнаний системою відлякування птахів, яка працюватиме у світлий час доби, а також системою відеонагляду.

— Гадаю, на сьогодні цей театр чи не найкраще оснащений із погляду енерго-, тепло-, газопостачання і водовідведення, — запевняє губернатор Одеської області Іван Плачков. — Сцену також оснащено на найвищому сучасному рівні. Триватиме і практика проведення благодійних аукціонів на підтримку театру. Весь початковий обсяг побажань і замовлень, що надійшли від театру й оркестру, буде цілком задоволено. Ми прийняли рішення на виручені від аукціонів гроші купувати інструменти провідних виробників світу.

Аукціони, що їх згадав губернатор, — окрема тема. Себто йдеться про обставлені з особливою таємничістю заходи, під час яких заможні одесити азартно виборюють право володіння тим чи іншим раритетом. На першому аукціоні заробили майже 539 тисяч гривень, і вже придбали (за 59 тисяч) англійський ріжок, якого досі в оркестрі не було! Як розповів інспектор оркестру Одеського оперного Іларіон Буйницький, цей інструмент доводилося брати в оренду чи заміняти на інший. Сьогодні англійські ріжки виготовляє лише одна французька (хоч як дивно) фірма, дерево на них витрачається рідкісне та дороге. Згодом варто було б замінити практично всі інструменти оркестру.

Цікаво, що на першому аукціоні на торги було виставлено 119 лотів. Більшість із них становили твори одеських художників і скульпторів. Шість лотів були копіями архівних матеріалів, що стосувалися історії Одеси, три — зразки будматеріалів і устаткування, що використовувалися під час будівництва та експлуатації театру впродовж 120 років його існування. Вартість окремих лотів сягала понад 65 тисячі гривень, серед них були комп’ютерні копії конкурсних проектних робіт архітекторів Фельнера і Гельмера, що являли собою поперечні розрізи побудови внутрішніх залів театру і лож. За двісті доларів було продано вийняту з-під сцени цеглину, — розповів на одному з брифінгів директор театру Володимир Палієнко.

І якщо результати першого аукціону принаймні публікувалися (представники преси — небажані гості на цьому святі бажаючих допомогти театру), то з другим аукціоном усе вийшло інакше й породило низку припущень, версій. Утім, як вдалося з’ясувати, заручившись довірою деяких учасників торгів, котрі побажали залишитися неназваними, аукціон, що відбувся в сесійному залі міськвиконкому, зовсім не провалився. Понад те, сам мер Одеси Едуард Гурвіц придбав вишуканий лот — кілька репринтних видань старовинних книжок і копій архівних креслень начебто за шість тисяч гривень. Пішла з аукціону за дев’ять тисяч і статуетка Резо Габріадзе, що є копією «Пам’ятника Рабиновичу», який стоїть у дворику Літературного музею. На жаль, немає відомостей про те, чи придбав хтось копії нот творів, які звучали на відкритті театру 120 років тому. Невідомо, чи придбано найдорожчий лот зі стартовою вартістю 200 тисяч гривень — контур, що включає набір опцій: банер біля театру, надання ложі, розміщення логотипу покупця на запрошеннях на церемонію відкриття. Та загалом лоти розходилися непогано, нерозпроданими залишилися тільки ложі, абонувати які можна було за 12 тисяч.

Ось тут і стикаємося із геть іншою проблемою. Одеський театр опери і балету, як і раніше, приваблює своєю будівлею, та аж ніяк не творчою продукцією. Тому витягнута з-під сцени цеглина цінується вище за можливість відвідати виставу. Поки здійснювалася реставрація, про якісь глобальні звершення на цьому грунті й мріяти не доводилося, адже трупа шукала прихистку на чужих майданчиках. А тепер із творчістю треба щось робити, трупа поповнюється молодими артистами, час подумати і про свіжі режисерські знахідки. Подією сезону може стати опера Модеста Мусоргського «Одруження» у постановці київського режисера Олега Ліпцина, про яку давно ведуться переговори. Містом ходять настирливі чутки про припинення контракту з директором театру Володимиром Палієнком, хоча гідного наступника йому сьогодні знайти важко. А раптом знайшли? Хочеться бути оптимістами...

Тому у переддень свята повернімося до гарних новин. Попри те, що виділених державою 53 мільйонів гривень не вистачило, й організації працювали практично без прибутку, реставратори вклалися у відведений їм термін. Гала-концерт за участю українських оперних зірок відбудеться в день відкриття тільки для запрошених персон (зарубіжні гості, посли інших держав, заслужені особи, ветерани), серед яких чекають і на Віктора Ющенка. До речі, і на 213-й День народження Одеси на президента чекали, але не дочекалися — начебто тому, що в Південній Пальмірі відновлюють пам’ятник імператриці Катерині Другій.

До речі...

Фонтан біля оперного театру так і не став кольоромузичним. У Європі такі об’єкти вже давно оснащують голографічними ефектами, і добре було б, якби в струменях води поставали портрети знаменитих одеських музикантів — Гілельса, Ойстраха... Утім, можливо, цю ідею, яка народилася в консерваторському середовищі, ще буде втілено, причому в недалекому майбутньому...