Анапа: кіношок від «Оранжлав»

На фестивалі «Кіношок», який завершився в Анапі, відразу дві українські картини відзначено помітними призами: «Оранжлав» Алана Бадоєва — за найкращу режисерську роботу, «Хепі піпл» — за найкращий сценарій.

Фестиваль став ювілейним — п’ятнадцятим за ліком. Але зірки та гості за певною вже усталеною та майже сімейною традицією — практично ті самі, що й у минулі роки. Певне, так і замислили «батьки» «Кіношоку» — актриса Ірина Шевчук і кінодраматург Віктор Мережко. Ще на відкритті фесту їхні білі капелюхи полетіли в зал, немов добрий знак — нагадування про те, що однаково вони сюди повернуться. Серед VIPів нинішнього «Шоку» Олексій Панін, Лідія Федосєєва-Шукшина, Ія Нінідзе, Андрій Бітов, Борис Грачевський, Володимир Долинський, Володимир Вишневський... Голова журі — відомий кінознавець Армен Медведєв. На запитання «ДТ», чого він очікував від фестивалю та які фільми, заявлені в програмі, ближчі йому за духом, відповів: «Починаючи зі вступу до ВДІК і досі своїм улюбленим фільмом я завжди називаю «Мрію» Михайла Ромма з Фаїною Раневською в ролі Рози Скороход. А стосовно певного ідеального фільму, то я за кіно «рукодільне». Для мене важливі дві речі: актори та драматургія. Щоб було добре придумано. А добре придумано — це значить добре вибудуваний сценарій».

Зважаючи на такі тези голови журі, український фільм «Хепі піпл», певне, вписався в концепцію фесту. Бо приз за найкращий сценарій без урахування думки голови журі навряд чи можливий. Утім, реакція на цей фільм Олександра Шапіро в Анапі була неоднозначною. Казали, що це суто кліпмейкерська робота, твердили, що значеннєва суть відійшла ніби на другий план. Утім, деякі кіноексперти пророкували авторській манері Шапіро і небувалий прорив, акцентуючи увагу на тому, що в картини відчувається «друге дно». І взагалі, стрічка Шапіро «не піддається» з першого перегляду. Певною мірою режисера навіть жартома звинуватили, мовляв, знайшов хід, який змушує переглянути картину ще раз.

«Оранжлав» Бадоєва, природно, викликав очікуваний інтерес. Російське кіносередовище лоскотала дещо провокаційна тема, заявлена в назві. Утім, фільм виявився зовсім не про помаранчеву революцію... Одних це вразило, інших засмутило. Можливо, спочатку цей проект і замислювався як «історичний». Проте в результаті помаранчевими залишилися тільки апельсини й колір волосся героїні фільму — у ролі віолончелістки Ольга Макєєва. А революція — «за вікном» картини. Вона служить певним хвилюючим моментом, який відриває героя від основного завдання — перевірки на міцність свого кохання. Тільки те, що не змогла зробити революція — зблизити чи розлучити героїв, — у фільмі несподівано зробив... СНІД. (Парадокс, але у фестивальному каталозі стрічка заявлена як «лірична комедія».) З’явився у зв’язку з «Оранжлав» на «Кіношоці» й виконавець головної ролі Олексій Чадов. У актора якесь дивне зобов’язання перед продюсерами — не давати інтерв’ю (лише прес-конференції). Утім, актор знайшов мужність поділитися деякими одкровеннями стосовно проекту Бадоєва: «Я погодився зніматися за умови, що відвертих еротичних сцен не буде: тільки передчуття та щось після...» Попри те що картина удостоїлася призу за режисуру, деякі критики виявилися суворі, закинувши режисерові «осколковість» і задану гламурність історії. Своєю чергою режисер признався, що його хвилювала не сама історія, а лише ліризм і чуттєвість, які вона випромінює, — і цього потрібно було досягти завдяки кліповій естетиці. Хоч би якими були погляди на цю картину (велика прем’єра в Києві й відповідно шквал рецензій — попереду), молодого українського режисера (вихованця М.Поплавського, до речі) усе-таки варто поздоровити з першим помітним кіноуспіхом.

За призами, виграними українськими кінематографістами, на сцену чомусь піднявся телеведучий «Інтеру» Олексій Дівєєв-Церковний. Його дивний жарт про двомовність у картині «Оранжлав» у бік журі та глядачів пролунав приблизно так: «Ну ви либонь однаково не розуміли, що саме героїня говорила українською мовою!» На це жваво відреагував Армен Медведєв: «Ми-то якраз зрозуміли. І навіть більше, ніж ви думаєте...»

У конкурсній програмі «Кіношоку» значилася й нова робота Кіри Муратової — короткометражна стрічка «Лялька». На жаль, головний приз у розділі короткометражного кіно дістався картині «Яптик-Хесе» режисера Едгара Бартенєва.

Ну а головному призу «Кіношоку» — «Золотій троянді» — сяяти тепер в Естонії, на радість новому президенту з американським минулим Тоомасу Хендріку Ільвесу. Режисер Пеетер Сімм одержав головну нагороду за тонкий гумор, мальовничість і динамічність своєї картини «Ситий по горло» (стрічку також відзначено дипломом кінопреси).

Стоячи зал привітав вихід на сцену Станіслава Любшина. Знаменитому актору вручили спецприз «Пані удача» імені Павла Луспекаєва — і ця нагорода вже точно не викликала ані в кого кривотлумачень.

Коментар

Сергій Землянухін (програмний директор «Кіношоку»):

— Ніхто на фестивалі спеціальний «шок» не влаштовує. Добір фільмів — це комбінований процес. Так, іноді траплялися й страшні розчарування... Коли три роки тому Гран-прі дали фільму Ігоря Мінаєва. Нинішнього року було особливо важко, оскільки явного лідера, на мою думку, нема. Але немає й відверто слабких робіт. На жаль, Україні раніше нічого було показати. Але цього року з’явився вибір — відразу кілька картин. Я спеціально їздив до Києва, переглянув там усе, що можна, потім пропонував у Москві. Однаковою мірою термосив творців «Штольні» та «Помаранчевого неба». А те, що зрештою в програмі опинилися дві інші роботи, що ж, це нормально — обидва режисери живі люди, вони навіть мають певну харизму.